Абу-Дабі: мир за 24 години, продовжений до окремого розпорядження

Перший із лютого раунд переговорів між Україною, США та Росією відбувся 10 листопада 2026 року в Абу-Дабі. Протягом майже чотирьох годин обговорювали гарантії безпеки та післявоєнну «архітектуру» Європи, хоча Росія не погоджується навіть на припинення вогню, а в ніч перед зустріччю випустила по Україні 162 дрони й балістичну ракету.

Якщо вам потрібен коротший підсумок, достатньо слів державного секретаря США Марко Рубіо: «Це не те питання, яке можна вирішити протягом найближчих 24 годин».

Коротко

• 10 листопада 2026 року делегації України, США та Росії вели переговори в Абу-Дабі майже чотири години. Це перший такий раунд із лютого, продовження заплановано на 11 листопада.
• У ніч перед переговорами Росія атакувала Україну 162 дронами та ракетою «Іскандер-М» (дані Повітряних сил України).
• Глава МЗС Росії Сєрґєй Лавров відхилив пропозицію про припинення вогню і хоче спочатку визначити «параметри майбутньої архітектури безпеки».
• Джаред Кушнер стверджує, що Путін готовий до миру «за певних умов». За словами Володимира Зеленського, США запитували Київ, чи «обміняє він Донбас на безпеку».
• Україна запропонувала перемир’я на Чорному морі та в енергетиці. Наступного дня після того, як 11 жовтня Дональд Трамп оголосив «енергетичне перемир’я», Росія, за словами Зеленського, атакувала шість об’єктів енергетики.

Уже не одне століття відомо: коли гармати говорять, дипломати мовчать. В Абу-Дабі вирішили перевірити, що станеться, якщо й ті, й інші говоритимуть одночасно. Результат експерименту такий: гармати чути краще.

Перший із лютого раунд тристоронніх переговорів тривав майже чотири години. Обговорювали гарантії безпеки, гуманітарні питання, післявоєнну відбудову та «майбутню архітектуру безпеки в Європі». Американський посланець Джаред Кушнер анонсував механізми, які мають запобігти «повторній ескалації конфлікту». Це амбітний план, зважаючи на те, що нинішня ескалація ще не зробила собі перерви навіть на день.

Досить глянути на календар останніх днів. На початку листопада російська атака на пункт видачі гуманітарної допомоги в Запорізькій області, за словами Зеленського, забрала життя 55 людей. У ніч із 7 на 8 листопада удари по об’єктах енергетики залишили без світла понад 600 тис. мешканців Дніпропетровської області (дані концерну ДТЕК) та майже 250 тис. споживачів у Харківській області. За добу до переговорів Росія випустила по Україні 317 дронів, а її міністерство оборони саме похвалилося атакою на чотири електропідстанції. У ніч перед самою зустріччю полетіли ще 162 дрони й балістична ракета «Іскандер-М», а влучання зафіксували в 19 місцях. Ось так виглядає російський внесок у «довіру, необхідну для досягнення мирного врегулювання», про яку говорить Кушнер.

Узгодження гарантій безпеки з державою, яка не хоче припиняти обстріли навіть на час переговорів, нагадує обговорення плану реабілітації з людиною, яка й досі штрикає пацієнта ножем. І заявляє, що не відкладе ніж, доки лікарня не змінить правила.

Карл фон Клаузевіц учив, що війна – це продовження політики іншими засобами. Кремль перевернув цю формулу: для нього переговори – це продовження війни іншими засобами. Тому він не бачить причин припиняти одне на час іншого.

Слова Рубіо особливо добре звучать із вуст очільника дипломатії президента, який перед виборами щонайменше 53 рази, як підрахувала CNN, обіцяв закінчити цю війну за 24 години або ще до вступу на посаду. У квітні 2025 року Дональд Трамп пояснив тижневику «Time», що говорив «у переносному значенні» та «жартома». Ця доба триває вже понад 650 днів.

По той бік столу час лічать інакше. Російську делегацію очолює Владімір Мєдінскій. Це той самий радник Путіна, який у травні 2025 року в Стамбулі нібито сказав українцям: «Зі Швецією ми воювали 21 рік. А ви як довго готові воювати?» Ці слова навів кореспондент «The Economist», посилаючись на джерело із зали переговорів. Сам Мєдінскій про 21 рік Північної війни розповідав згодом на російському телебаченні.

Отже, одні лічать цю війну годинами, інші – десятиліттями. За таким столом програє той, хто поспішає, а не поспішає лише Росія. Це було помітно вже у вересні, коли Стів Уіткофф і Джаред Кушнер повернулися від Путіна з трьома добами тиші над Києвом і нічим більше.

Джаред Кушнер оголошує, що Путін готовий до миру «за певних умов». Вітаю з відкриттям. За певних умов до миру готовий кожен агресор в історії. Гітлер у Мюнхені 1938 року теж був готовий. Умова завжди одна й та сама: отримати те, по що прийшов.

Які це умови, відомо від Володимира Зеленського. Президент України повідомив, що американці запитували Київ, чи був би той готовий «обміняти Донбас на безпеку». Зеленський відповів так:

«Ніхто не вірить, що Путін зупиниться, якщо ми віддамо Донбас. Можливо, він зробить перерву, але потім повернеться: через рік, через два або через п’ять років. І хто тоді буде винним?»

– Володимир Зеленський, президент України, 10 листопада 2026 року.

Водночас росіяни запитують українців та європейців, чи «щиро» ті хочуть миру. Палій допитується в пожежників, чи вони справді хочуть гасити пожежу.

Сам Кушнер налаштований оптимістично:

«Сьогоднішні конструктивні переговори в Абу-Дабі вселяють у нас надію. Відповідно до вказівок президента Дональда Трампа ми працюємо над припиненням цієї руйнівної війни та створенням необхідних механізмів безпеки, які забезпечать Україні суверенітет, безпеку та добробут, а всій Європі – тривалий мир».

– Джаред Кушнер, спеціальний посланник США, допис у сервісі X, 10 листопада 2026 року.

Надії не бракує. Бракує лише згоди Росії бодай на щось, що давало б підстави для цієї надії.

Сєрґєй Лавров виклав карти на стіл без недомовок: «Ми не погодимося на чергове припинення вогню, не знаючи, що буде далі». Європейську вимогу негайно припинити вогонь він назвав спробою «виграти час» для Києва. Натомість він визнав «абсолютно розумним» спочатку визначити «чіткі параметри майбутньої архітектури безпеки», а вже потім займатися самою війною. У перекладі з дипломатичної мови: спочатку поговоримо про НАТО, а Україна нехай почекає. Під обстрілом.

Фразу про «виграш часу» варто запам’ятати, бо це найщиріше, що Лавров сказав того дня. Росія не хоче перемир’я, оскільки обстріл є її аргументом у переговорах. Кожна ніч без світла в Дніпрі чи Харкові – це для Кремля ще один абзац у переговорній позиції.

Сама пропозиція не нова. Це ультиматум від грудня 2021 року, тобто вимога повернути інфраструктуру Альянсу до стану 1997 року. Через два місяці російські колони рушили на Київ. Тоді Захід відповів «ні». Сьогодні, як написала «The Washington Post», американські посланці ще до початку переговорів погодилися включити до пакета «архітектуру безпеки в Європі», проти чого Вашингтон і союзники з НАТО доти виступали. Кушнер навіть оголосив п’ятипунктовий план. У ньому він запевняє, що НАТО залишиться фундаментом колективної оборони і що жодна держава не отримає права вето щодо чужих союзів. Лавров хоче спершу домовитися, скільки від цього фундаменту залишиться.

Наче цього замало, за словами джерела, наближеного до української делегації в Абу-Дабі, «окремо» обговорювали й гарантії безпеки для Росії. Так, ви правильно прочитали. Держава, яка вже п’ятий рік бомбардує сусіда, хоче гарантій, що сама зможе спати спокійно.

Європейцям, які прилетіли до Абу-Дабі, глава російської дипломатії дав зрозуміти, де їхнє місце: раз вони вже тут, «нехай посидять у готелі». Рубіо тим часом заявляє, що мета Вашингтона – посадити Європу за стіл переговорів. Поки що єдине, що Європі гарантовано в Абу-Дабі, – номер у готелі.

Найсмішніше, якщо це взагалі правильне слово, – саме гасло «гарантії безпеки». Україна вже має їх цілу колекцію. Також із російським підписом.

У Будапештському меморандумі від 5 грудня 1994 року Росія, США та Велика Британія зобов’язалися поважати незалежність, суверенітет та наявні кордони України, а також утримуватися від погрози силою та від її застосування. В обмін на це Київ віддав третій за величиною ядерний арсенал у світі. В англійській версії документа йдеться про «запевнення» (assurances), в українській та російській – про «гарантії». Росія порушила обидві версії: через двадцять років вона окупувала Крим.

Другий експонат – Мінськ-2, підписаний 12 лютого 2015 року. Перемир’я набуло чинності 15 лютого опівночі. Через три дні українські військові відступали з Дебальцевого, бо росіяни та їхні «сепаратисти» вирішили, що саме на це місто перемир’я не поширюється.

Тому Зеленський говорить про «реальні механізми, які запобіжать повторному спалаху війни», а українська делегація, за словами джерела «Української правди», повторює те, що очевидне кожному, хто не є спеціальним посланцем: війну спочатку треба зупинити. Гарантія, складена під обстрілом, варта стільки ж, скільки й підпис того, хто стріляє. А чого вартий цей підпис, показали Будапешт, Мінськ і кожна ніч від 24 лютого 2022 року.

Україна представила конкретні пропозиції: перемир’я на Чорному морі та в енергетиці. Андрій Сибіга, міністр закордонних справ, каже, що чекає на відповідь Москви. Я теж чекаю. Москва зазвичай відповідає вночі й зазвичай ракетами та дронами.

Утім, вона вже раз відповіла. 11 жовтня Дональд Трамп оголосив великими літерами «ЕНЕРГЕТИЧНЕ ПЕРЕМИР’Я», яке набуває чинності «негайно», і додав: «Обидві сторони погодилися. Не порушуйте його!» Кремль нічого не підтвердив, а Лавров заявив, що Росія не має наміру знову «купувати запевнення та обіцянки». Наступного дня, за словами Зеленського, росіяни атакували шість українських енергетичних об’єктів. Якщо це перемир’я взагалі існувало, то протрималося приблизно добу. Тут якраз і виходить 24 години. Про те, чому удари по українському тилу – останній козир Путіна, ми писали наприкінці жовтня.

До цього додається арифметика. За словами Путіна, Київ контролює близько 10% Донецької області, за словами Сибіги – 20%. Кремль «визволив» половину української частини області, не зробивши жодного пострілу. Нещодавно ми писали, що на практиці російський наступ буксує, а втрати зростають. Тим охочіше Москва намагається здобути за столом те, чого не може здобути на полі бою.

Володимир Зеленський, відповідаючи на запитання про переговори під час зустрічі зі студентами Копенгагенського університету, сказав: «З росіянами складно. Вони, м’яко кажучи, не наші найкращі друзі». Перший день він оцінив як конструктивний і змістовний, а на перше місце поставив гуманітарні питання: «Звільнення військовополонених залишається пріоритетом».

Єдиний реальний результат, якого можна швидко досягти в Абу-Дабі, – обмін полоненими. Це добре, бо люди в російському полоні справді не мають навіть 24 годин, які можна згаяти. Про те, як диктатури перетворюють людей на розмінну монету, ми писали у статті «Сім’я народів, або калій в обмін на заручників».

Україна привезла пропозиції, Америка – надію, а Росія – умови та 162 дрони. Про гарантії безпеки говорять із державою, яка порушила всі попередні, що досі підписувала з Україною. Про архітектуру Європи говорять із Європою, яку відправили до готелю. Про запобігання наступній війні говорять під час нинішньої.

Коли гармати говорять, у дипломатів є два чесні виходи: мовчати або змусити гармати замовкнути. В Абу-Дабі обрали третій варіант: говорити голосніше, щоб їх не було чутно.

Мир близько. Залишилося десь 24 години, як і щоразу.

Автор: Артур Жак

Офіційні російські та білоруські джерела цитуються виключно з інформаційною метою. Оприлюднені ними відомості можуть містити ознаки дезінформації або бути інструментом пропаганди.