Європа за столом чи в меню?

Від редакції: текст написано до виборів до Конгресу США 3 листопада 2026 року, стан на 2 листопада 2026 року.

Кремль пропонує зустріч Путіна, Трампа та Сі під час саміту АТЕС у Шеньчжені 18–19 листопада 2026 року, але Сі, за словами президента Німеччини, не бачить підготовки до саміту щодо України, а Європи та України за цим столом немає. Напередодні цієї роздачі Росія поступово випробовує поріг реакції НАТО, Китай робить ставку на слабку Європу, а не на сильну Росію, а Вашингтон Трампа перестав бути гарантом. Європа має карти великої держави, але поводиться як гість, що чекає на запрошення: їй бракує волі, а не ресурсів.

Коротко:

• Радник Кремля Юрій Ушаков 25 жовтня 2026 року оголосив про підготовку до зустрічі Путін–Трамп–Сі під час саміту АТЕС у Шеньчжені, але, за словами президента Німеччини, Сі не бачить підготовки до саміту щодо України і вважає, що за столом мають сидіти європейці.
• За оцінками FAS та CSIS, Росія має в запасі близько 4400 боєголовок, у тому числі 1794 нестратегічних, проти приблизно 225 британських та близько 290 французьких.
• Указом від 28.09.2026 штатну чисельність збройних сил РФ було збільшено до 2 441 630 осіб, у тому числі 1 550 500 військовослужбовців, а Сирський оцінює чисельність військ РФ в Україні приблизно у 721 тис.
• Дефіцит ЄС у торгівлі з Китаєм у 2025 році становив 359,8 млрд євро, а китайський експорт автомобілів у вересні 2026 року перевищив мільйон одиниць на місяць.
• За даними EDA, у 2025 році країни ЄС витратили на оборону 418 млрд євро, а 20–21 жовтня 2026 року британські Typhoon вперше взяли участь у французьких ядерних навчаннях «Rummy».

Ідея надійшла з Москви. За даними «The Wall Street Journal», 9 жовтня 2026 року Путін у розмові з Трампом запропонував зустріч утрьох щодо припинення війни без участі України, а Юрій Ушаков 25 жовтня 2026 року заявив, що підготовка розпочалася і три держави «в принципі готові». Це твердження однієї зі сторін. Глава МЗС України Андрій Сибіга застерігає: переговори без Києва додадуть сміливості Москві. Дональд Трамп, «любитель червоних кепок», відповів по-своєму:

«Росія, чесно кажучи, поводиться з Україною нормально. Вони мало що роблять. (…) Ми б зустрілися, щоб обговорити ядерну зброю та денуклеаризацію».

– Дональд Трамп, президент США, Euronews, 19.10.2026 (переклад ред.)

У ніч з 31.10 на 1.11.2026 року Росія спрямувала на Україну 433 дрони. Вони мало що роблять…

А Сі? 30.10.2026 його запитав про саміт президент Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр. На каналі ARD він описав розгубленість на обличчі співрозмовника та відповідь: на горизонті немає жодних підготовчих заходів до саміту щодо України. Це версія однієї сторони; повідомлення з Пекіна я не знайшов. Зустріч трійки на полях АТЕС залишається можливою, але Україна не має бути її темою.

Троє гравців, три цілі. Трамп хоче фото на ядерному тлі. Сі хоче, щоб нічого не змінилося. А Путіну, як ми чуємо в Європі, достатньо віддати Слов’янськ і Краматорськ, і він одразу зупиниться. Цього чоловіка нічого не цікавить, крім Краматорська, розумієте? А Ушаков раптом хоче, щоб Європа сіла за стіл переговорів:

«Недостатньо розмовляти лише з Києвом, треба розмовляти з усією Європою, яка повністю підтримує Київ».

– Юрій Ушаков, радник президента РФ, «The Moscow Times», 25.10.2026 (переклад ред.)

«The Telegraph» з посиланням на дипломатів пише, що Москва хоче повернути НАТО до стану 1997 року, що вдарило б по Польщі, країнах Балтії та Фінляндії. Це інформація одного видання, без підтвердження з боку Кремля. Для Кремля роздача карт складається вдало: виборчий цикл у Європі, прихильний Трамп, увага США до Ірану, ціна нафти Brent – близько 110 доларів (Trading Economics, 2 листопада 2026 р.). Просто «роял-флеш». На кону – безпека Європи, а не Слов’янськ.

«Щит Схід» – це програма, вартість якої оцінюється в 10 млрд злотих до 2028 року, а міністр оборони Польщі визнав (PAP), що вона триватиме довше і коштуватиме дорожче. У березні 2026 року я показував супутникові знімки ділянки навпроти Калінінградської області: кілька сотень метрів «зубів дракона», кілька окопів. Скільки кілометрів додалося на новіших знімках? Правильно. Нуль.

Тут я мушу дещо пом’якшити власну тезу. Це мій аналіз обраної ділянки, а не дані Міністерства оборони Польщі. Кількість кілометрів загороджень – це лише частковий показник, адже програма охоплює розвідку, логістику та захист від дронів. Генеральний штаб Польщі повідомив у січні 2026 року про 60 км «захищених» до кінця 2025 року, з яких приблизно 10 км – це розбудова ліній загороджень, а решта – матеріали на складах. План на 2026 рік: близько 200 км, у тому числі 20 км ліній, вартістю понад 652 млн злотих (Міністерство оборони Польщі). Із січня військові не оприлюднювали підсумків робіт.

Балтійська лінія оборони розбудовується нерівномірно. Естонія має 28 бункерів із запланованих 600 та понад 10 км ровів. Латвія засекречує протяжність робіт, а Литва робить ставку на майданчики із загородженнями на випадок кризи. Корупція чи дурість? Не знаю. Знаю, що такий план передбачає час, якого Росія може не дати. Європа створює запаси загороджень, а не самі загородження.

Гібридна війна Росії почалася не у 2022 році. Болгарська прокуратура пов’язує шістьох росіян із чотирма вибухами складів боєприпасів у 2011–2020 роках: у Ловнідолі (2011 р.), двома в Іганово (2015 р.) та в Мигліжі. Товар мав потрапити до Грузії та України. Bellingcat і The Insider пов’язують Ловнідол із підрозділом 29155 ГРУ, тим самим, у якому служив Анатолій Чєпіґа, «любитель британських шпилів» із Солсбері. Чи був він сам у Болгарії? Оприлюднені дані не дають однозначної відповіді.

У випадку зі складом боєприпасів для України логіка очевидна: обмежити постачання. А тут? 4.12.2025 п’ять дронів над Іль-Лонг, базою французьких кораблів з балістичними ракетами. 21–22.11.2025 – Волкель, де базуються нідерландські F-35 і, за оцінками, зберігаються бомби B61, а також Ейндховен, головна база багатонаціонального парку літаків-заправників. 25–26.09.2025 – околиці Карлскрони, головної бази шведського флоту; Швеція, мабуть, не передала Україні корвети типу «Вісбю». 24–25.09.2025 – Ольборг та Скрідструп, база данських F-16 та F-35.

Гіпотеза: вибір цілей більше нагадує розвідку та зондування реакції НАТО, ніж тиск, щоб Європа припинила допомагати Києву. Це моя гіпотеза, а не встановлений факт.

Невідомо, хто керував дронами. У жодному з цих випадків винуватця публічно не було названо. Данія говорить про «професійного виконавця», французький прокурор визнав, що ще зарано робити висновки. У Вільгельмсгафені поліція ідентифікувала пілотів у п’яти випадках і не виявила зв’язку з розвідкою, тож не кожен дрон має російський паспорт. Статистику також спотворює запізніла атрибуція. Оцініть самі.

Драбина ескалації має такі щаблі: диверсія, вторгнення дронів, далекобійні удари, і нарешті – тактичний заряд. Данська розвідка 24.09.2026 оцінила ризик ударів по інфраструктурі, що підтримує Україну, як «низький, але такий, що зростає», а обмежений напад – як можливий протягом кількох місяців і водночас «відчайдушний». Росія випробовує поріг, а не кордон.

Оцінка: США перестали бути гарантом. «Time» перелічує: угода про російське дизпальне, призупинені санкції, тиск, щоб Київ не завдавав ударів по нафтопереробних заводах. Reuters повідомив 30.10.2026 з посиланням на анонімні джерела, що Елбрідж Колбі, заступник міністра оборони США, радив країнам Балтії не «штурхати» Росію. Пентагон не коментує.

Військовий сигнал GPS M-code США надають союзникам на власних умовах (Defense News). Ключі Link 16 втрачають чинність щодобово і походять із США («Militär Aktuell»). F-35 живе завдяки оновленням та даним місій із систем ALIS/ODIN. Чи можна перетворити F-35 на бляшану банку? Офіс програми відповідає, що вимикача немає, а аналітики говорять про повільну деградацію без програмного забезпечення. Не кнопка, а брак оновлень.

Прецедент існує: у березні 2025 року Вашингтон призупинив приблизно на тиждень обмін розвідувальними даними з Україною, незважаючи на угоду про безпеку від 13.06.2024. Чи використає Трамп якийсь «вимикач», щоб європейці не відповіли на вторгнення в одну з балтійських країн, адже не варто розв’язувати третю світову війну через якихось латвійців? Я б цього не виключав, але мої припущення – це лише припущення. Найнебезпечніше, що й Путін може цього не виключати.

Пріоритет Трампа – ядерна зброя, а не Україна. Коли 5 лютого 2026 року закінчився термін дії договору New START, він відхилив пропозицію Путіна і зажадав укладення нового договору, у тому числі з Китаєм, який не бажає таких переговорів. Вибори до Конгресу відбудуться 3 листопада 2026 року; на момент завершення написання цього тексту результатів ще немає, а прогнози (Action Network) дають демократам перевагу в Палаті представників, тоді як результат у Сенаті залишається невизначеним. Поразка позбавила б Трампа частини карт, але не всіх: арсеналом і дипломатією розпоряджається президент, а не Конгрес.

Факт: на фронті Росія не блищить. ISW оцінює, що в жовтні 2026 року вона другий місяць поспіль втрачала територію; DeepState рахує інакше і за вересень фіксує приріст окупованої території на 154 км². Звідси й спокій частини європейських служб: Росія застрягла, як вона може атакувати Європу?

Забувають про строковиків. Близько 135 тис. було призвано восени 2025 року, понад 141 тис. – навесні 2026 року, що, за оцінками, становить 276 тис. осіб, які одночасно перебувають на службі. Указом № 700 від 28.09.2026 штатну чисельність збройних сил було збільшено до 2 441 630 осіб, у тому числі 1 550 500 військовослужбовців. Олександр Сирський, головнокомандувач Збройних сил України, у червні 2026 року оцінював чисельність російського угруповання в Україні у 721 300 військовослужбовців (Militarnyi), тобто менше половини штатної чисельності. Застереження: штатна чисельність – це не факт, а цифра, наведена Сирським, – дані однієї зі сторін.

Посилати строковиків на смерть за чергове українське село для Кремля токсично, тому генерали запевняють, що ті на війну не поїдуть; так само запевняли й у березні 2022 року. У зіткненні з НАТО можна продати іншу історію: захист батьківщини від «Четвертого райху», про який говорить глава МЗС РФ Сєрґєй Лавров, а не чергову «спеціальну військову операцію». Офіційно Кремль війни не хоче:

«Ми готові, але жодної війни з Європою не хочемо (…) а якщо справа зайде занадто далеко, переможців взагалі не буде».

– Владімір Путін, президент РФ, Meduza, 29.10.2026 (переклад ред.)

Росія має в рукаві ще одного козиря. 30.09.2026 вона попередила НАТО, що застосує «весь арсенал, включно з ядерною зброєю», якщо хтось спробує ізолювати Калінінград. 1 жовтня 2026 року Путін на «Валдаї» назвав це відповіддю на спробу залякати Росію, запевнив, що в листах МЗС про ядерну зброю не йдеться, і додав, що Франція та Велика Британія є ядерними державами, але ніхто не має таких засобів ураження, як Росія. Що про це говорить доктрина, ми перевіряли. На мою думку, це підготовка ґрунту. До 24.02.2022 ми також чули: «нас змушують».

Росія має близько 4400 боєголовок у запасах, у тому числі 1794 нестратегічних (FAS, березень 2026 р.). Велика Британія – близько 225 (FAS, 2024 р.), Франція – близько 290 (CSIS). Погроза знищення Лондона – страшилка: британський Trident несе боєголовки Holbrook потужністю близько 100 кт, а корабель на патрулі – не більше 40 боєголовок, чого достатньо для відплати за столицю.

Проблема починається нижче. Тактична ядерна зброя – це широкий спектр: оцінки потужності коливаються від менш ніж 1 до 50 кт, а у випадку з Х-102 йдеться навіть про приблизно 250 кт (CSIS). Удар по базі типу «Рамштайн» не обов’язково означатиме кінець світу, і саме тому він небезпечний. Французька ракета ASMPA-R має потужність приблизно до 300 кт і виконує роль одноразового «ядерного попередження», а Лондон закуповує 12 літаків F-35A для ядерної місії НАТО, хоча бомби на них були б американськими. Теза про прогалину витримує критику, але з одним нюансом: Париж має щабель попередження, а не відповідь малої потужності.

Для цього й існувала ядерна парасоля США: близько 100 бомб B61 у п’яти європейських державах, частина з яких має потужність, яку можна зменшувати до 0,3 кт. Джо Байден говорив у Варшаві 26.03.2022: «Навіть не думайте ступити бодай на один дюйм території НАТО» (переклад ред.). Байдена вже немає. Для Кремля це вікно можливостей. Кремль рахує тактичні боєголовки, Європа – стратегічні.

Ядерне стримування Європи вимагає – це мій рецепт – двох кроків: прискорення французько-британських робіт над зарядами малої потужності та доктрини НАТО, яка заздалегідь заявляє про негайну, пропорційну відповідь на застосування тактичного заряду.

У 2020 році Китай експортував мільйон автомобілів на рік, а у вересні 2026 року – 1,053 млн на місяць. У січні–вересні 2026 року експорт становив 35% продажів, а внутрішній ринок, як я підрахував на основі даних CAAM, скоротився приблизно на 22%. Виробничі потужності оцінюються в 55 млн автомобілів за обсягу виробництва близько 35 млн, тобто завантаження становить приблизно 64%. У дилерів стоїть близько 2,7 млн автомобілів, а майже 30% китайських промислових підприємств у серпні 2025 року працювали зі збитками.

Звідси й китайський шок 2.0: після одягу та іграшок настала черга автомобілів та хімічної продукції. Дефіцит ЄС у торгівлі з Китаєм у 2025 р. становив 359,8 млрд євро, майже мільярд на день (Eurostat).

«Справа не лише в дешевому імпорті. Ми бачимо надлишки виробничих потужностей, які підривають нашу виробничу базу».

– Урсула фон дер Ляєн, голова Європейської комісії, Eurometal, 19.06.2026 (переклад ред.)

Звіт Брукінгського інституту від 8.09.2026 р. показує обидві сторони. Ryan Hass, директор Китайського центру цього інституту, пише, що Пекін вважає європейських лідерів слабкими, роз’єднаними та такими, що не мають мандата на торговельну війну. Jonathan Czin, експерт Брукінгського інституту та колишній аналітик ЦРУ, відповідає, що важелі впливу ЄС посилилися, оскільки Китай сильніше залежить від експорту. Зв’язані руки, револьвери, готові до пострілу. Звідси й формула Ван І з Мюнхена, 14.02.2026: Європа за столом, а не в меню. 30.10.2026 Сі повторив це Штайнмаєру: це «європейський конфлікт», за столом якого мають сидіти європейці.

Це не симпатія. «Європейський конфлікт» – це також зручний спосіб умити руки: оскільки він європейський, Пекін не має за нього відповідати. Брукінгський інститут, до речі, зазначає, що Пекін вміло грає на розколах у ЄС. Оцінка: Китай використовує Росію як інструмент розколу Заходу, бо розділена Європа не домовиться про жорсткі заходи щодо Пекіна. Довга війна, аби тільки Київ не завдавав ударів по активах, важливих для Китаю, і Росія як молодший партнер: чудово. Зміцнення Росії? Вже ні. Якби Пекін цього хотів, достатньо було б перекрити постачання комплектуючих для дронів усім, крім РФ. Звідси парадокс: єдиним за столом, хто опосередковано і «з дуже, дуже великими застереженнями» захищав би суверенітет України, був би Сі Цзіньпін, бо нинішній стан речей найбільше його влаштовує. Без України на порядку денному переговорів немає чого ділити. Пекін хоче слабкої Європи, а не сильної Росії.

Моя надія: ескалація викличе паніку, потім Європа згадає, як захищатися, а НАТО відповість автоматично, ще до того, як політики злякаються. Наївно? Так, наївно. Але Путін недооцінив Україну. Можливо, і ми недооцінюємо Європу?

Нічого я не люблю більше, ніж критикувати Європу, але погляньмо на карти. ВВП ЄС номінально більший за китайський (близько 22,8 трлн доларів проти близько 20,9 трлн доларів, за оцінками МВФ на 2026 рік), хоча за паритетом купівельної спроможності все навпаки. Промисловість ЄС у 2025 році зросла на 2,9% після двох років спаду (Eurostat); китайська – на 5,9% (NBS), але це зростання зумовлене надвиробництвом. Експорт ІТ-послуг – це потуга із зірочкою, адже ірландськими 228,2 млрд євро (CSO, 2023 р.) ми значною мірою завдячуємо компаніям американських концернів.

Країни ЄС у 2025 році витратили на оборону 418 млрд євро, за даними EDA. Методологія відрізняється від методології SIPRI, тож чесно: 29 європейських членів НАТО – 559 млрд доларів США, Китай – 336 млрд доларів США. Заморожені російські активи, 210 млрд євро, заблоковано безстроково кваліфікованою більшістю голосів, тож навіть Ле Пен не поверне їх Путіну одним розчерком пера. Козир у рукаві – українська армія, а Росія спливає кров’ю у війні, до якої ЄС навіть не вступив.

Європа рухається. 20–21.10.2026 Typhoon RAF супроводжували Rafale під час французьких навчань «Rummy». Ядерної зброї не було, а Велика Британія не має авіаційного компонента, але це вперше. 2 березня 2026 року Макрон оголосив про передове стримування, а 26 жовтня 2026 року «The Wall Street Journal» повідомив про угоди з десятьма державами щодо тимчасового розміщення літаків Rafale без ядерних гарантій. Брюссель готує команду для переговорів, де фаворитом вважається Бйорн Зайберт, керівник кабінету фон дер Ляєн, але мандата переговірника немає.

Перед нами гігант, який не вірить у власні сили. Сподіваюся, що поки що.

Відсутність укріплень і політиків формату Тетчер чи Міттерана – це політичний факт; економіка, бюджети та «Rummy» – це матеріальний факт. Європа має ресурси суб’єкта та рефлекси об’єкта. «Ялти-2» зустріч у Шеньчжені не створить: Сі не хоче, щоб Україна була там на порядку денному переговорів, а двох гарантів її незалежності – Європу та Збройні сили України – ніхто не запросив. Вирішальним є темп: чи прокинеться Європа швидше, ніж Росія підніметься на наступні щаблі.

Чого ніхто не знає: чи відбудеться зустріч утрьох і чи підтвердить Пекін розповідь Штайнмаєра; скільки карт залишать Трампу виборці 3 листопада 2026 року; хто отримає європейський мандат; хто керував дронами над Іль-Лонг і Волкелем.

Слова про Європу за столом пролунали в Мюнхені й навіть у Пекіні. Ніхто не підсуне їй стільця. Хто чекає на запрошення, потрапляє до меню, а не за стіл.

Станом на 2 листопада 2026 року.

Автор: Артур Жак

Офіційні російські та білоруські джерела цитуються виключно з інформаційною метою. Оприлюднені ними відомості можуть містити ознаки дезінформації або бути інструментом пропаганди.