Останній козир Путіна

Росія атакує не лише українську інфраструктуру, а й відчуття безпеки, намагаючись перетворити виснаження людей на політичний тиск. Спільний знаменник цих атак – спроба позбавити людину відчуття опори у повсякденному житті. Дім, електрика, транспорт, продукти, зв’язок – усе, що забезпечує звичний порядок, стає мішенню. Психологічний розрахунок Кремля полягає в тому, щоб накопичення страху, втоми й невизначеності перетворилося на суспільний запит на припинення війни за будь-яку ціну.

Коротко:

• Ставка Кремля – на страх і виснаження українців. Удари по житлових будинках, лікарнях і школах мають не лише руйнівні наслідки, а й слугують інструментом психологічного тиску на цивільне населення.
• Атаки на енергетику покликані дестабілізувати життя великих міст. Росія намагається зробити повсякденне життя нестерпним, змусити людей залишати домівки та спровокувати нову хвилю виїзду українців до ЄС.
• Під ударом – система забезпечення українського тилу. Атаки на АЗС, склади, торговельні мережі, мости, порти й пункти пропуску спрямовані на порушення перевезень, постачання та експорту.
• Обстріли супроводжуються інформаційними операціями. Фейки, створені штучним інтелектом відео та заклики до миру «за будь-яких умов» використовують для посилення паніки й підриву довіри до влади.
• Відповідь України має поєднувати захист тилу, суспільну єдність і чесну комунікацію. Авторський висновок – необхідно підтримувати зв’язок з українцями в державі та за кордоном і відмовитися від штучних обіцянок щодо дат завершення війни.

Широкомасштабне російське вторгнення в Україну триває вже понад 1700 днів. Медіа повідомляють, що російський диктатор Владімір Путін доручив своїм підлеглим до весни 2027 року примусити Україну капітулювати. Основні напрями активності російських військових дозволяють зрозуміти задум кремлівського диктатора. Давайте проаналізуємо дії агресора, адже сьогодні росіяни все більш активно погрожують країнами НАТО та ЄС.

Російські війська з серпня 2026 року надзвичайно активно застосовують реактивні безпілотники, яким складніше протидіяти. Вони перетворилися на головну ударну силу армії агресора для завдання ударів по мирних українських містах. Нещодавно у Харківській області внаслідок удару «Шахеду» загинула однорічна Ангеліна з мамою. Жертвами російських ударів щоденно стають мирні мешканці різних населених пунктів України. Хоча головний удар припадає на Київ та обласні центри, мета Росії – позбавити ілюзії спокою якомога більше громадян України, нагнітати атмосферу страху, щоб використати її у власних інтересах. Оскільки війська агресора не спроможні продемонструвати успіхи на фронті, навіть більше – зазнали дошкульного удару під час операції «Вівальді» Третього армійського корпусу у Донецькій області, росіяни здійснюють терор мирного населення України за допомогою високотехнологічної зброї. При цьому мішенями стають не лише житлові будинки, але і заклади освіти та охорони здоров’я.

Кілька тижнів тому перший віце-прем’єр-міністр, міністр енергетики Денис Шмигаль повідомив європейських партнерів про план завдання ударів по енергетичній системі України, який вдалося здобути українській розвідці. Комбіновані удари будуть завдаватися практично по всій номенклатурі енергетичних об’єктів, особлива увага буде приділятися знеструмленню Києва, Одеси, Харкова, Дніпра. Росія намагається дестабілізувати функціонування українських мегаполісів, примусити мешканців великих міст шукати собі інше місце проживання. Як варіант – спричинити нову хвилю еміграції українців до ЄС. Як стверджує Центр протидії дезінформації, Кремль поширює створені штучним інтелектом відео із закликами до миру «за будь-яких умов», фальшиві повістки для жінок та дезінформацію про наслідки російських обстрілів. У ЦПД прогнозують посилення таких операцій для нагнітання паніки й підриву довіри до влади.

Кремль намагається асиметрично відповісти на ефективні удари Сил оборони України по виробничих та експортних потужностях російського нафтогазового комплексу. Своїми мішенями російські загарбники обрали автозаправні станції, намагаючись ускладнити логістику автомобільних перевезень в Україні. Подібні дії вписуються у концепцію тотальної війни, яку взяла на озброєння путінська Росія, та повинні отримувати політичну оцінку з боку світових політиків.

Якщо вірити російським пропагандистським медіа, кожен український data-центр працює «в інтересах Збройних Сил». Однак російські пропагандисти не враховують того факту, що функціонування інтернету в Україні набагато менш зарегульовано, ніж в Росії. Проте цей аргумент навряд чи можна використовувати у пропаганді.

Варто наголосити, що атаки по українських гіпермаркетах Росія розпочала у перші місяці широкомасштабного вторгнення, проте протягом останніх тижнів вони набули характеру системно-послідовних дій. Від атак реактивних дронів та ракет постраждали практично всі загальнонаціональні торговельні мережі. Російські варвари намагаються у такий спосіб ускладнити, насамперед, постачання продуктів харчування до великих міст. Проте ці дії не враховують досвід виживання українців, набутий упродовж 1700 днів широкомасштабного вторгнення.

Справжньою сенсацією останніх тижнів стали показові атаки російських реактивних шахедів по Північному та Південному мостах через Дніпро у Києві. Ці кадри активно поширювалися в інформаційному просторі, адже на Південному мосту, наприклад, жертвою російського дрону ледь не став поїзд метро з пасажирами. Начальник російського генштабу Валєрій Ґєрасімов задекларував прагнення відрізати правий берег Дніпра від лівого. Проте істина полягає в іншому: ці дії спрямовані на забезпечення психологічного тиску. Річ у тому, що київські (і не лише столичні) мости побудовані переважно в роки холодної війни та можуть витримати навіть ракетні удари. Тому ці удари спрямовані передусім на роздмухування паніки серед цивільного населення.

Через постійні атаки на вантажні судна порти Великої Одеси фактично закриті. На жаль, непоодинокими є факти смерті моряків, які були готові ризикувати життям, щоб вивести судна з зерном та іншими цінними вантажами. Маємо розуміти, що скорочення експорту українських зернових є прямою загрозою продовольчій безпеці Глобального Півдня.

Реактивні дрони російської армії раз-по-раз атакують пропускні пункти на західному кордоні України, змушуючи прикордонників та митників припиняти свою роботу. Це дозволяє не лише поширювати паніку, але і порушує алгоритм поставок до України товарів військового та цивільного призначення.

Росія докладає системних зусиль для руйнування українського тилу. Це свідчить не лише про відсутність впевненості у власній перемозі, але і намаганні використати вікно можливостей, яке Владіміру Путіну надає недалекоглядна політика адміністрації Трампа. В умовах екзистенційної війни, яку розв’язав Кремль, нам конче необхідно проводити ефективну інформаційну політику з громадянами України всередині держави та за кордоном, посилювати засади національної єдності та відмовитися від практики штучного визначення дат завершення війни проти РФ.

Авторка: Світлана Мялик