Схвалено на найвищому рівні: Москва та Вашингтон вирішують долю закордонних активів «Лукойлу»

Адміністрація президента США Дональда Трампа підтримує пропозицію щодо купівлі закордонних активів російської нафтової компанії «Лукойл», вартість яких оцінюється приблизно в $20 млрд. Про це 9 жовтня повідомила газета New York Post з посиланням на джерело в американському уряді. За даними видання, переговори суттєво просунулися, а підписання угоди може відбутися протягом найближчих двох тижнів.

Коротко:

• Американські ЗМІ: президент Росії Владімір Путін обговорював можливу угоду щодо «Лукойлу» зі спеціальним посланцем президента США Стівом Уіткоффом та Джаредом Кушнером
• Серед закордонних активів «Лукойлу» – нафтопереробні заводи в Болгарії, Румунії та Нідерландах, нафтовидобувні проекти в Іраку та Казахстані, а також мережі АЗС у Європі та США
• Після запровадження американських санкцій «Лукойл» втратив можливість повноцінно керувати частиною закордонних активів і зараз намагається їх продати
• Головним претендентом на закордонні активи «Лукойлу» наразі називають консорціум на чолі з американським мільярдером Тоддом Боелі
• До консорціуму також входять американська державна Корпорація з фінансування міжнародного розвитку, структури брата президента ОАЕ, шейха Тахнуна бін Заїда Аль Нахайяна, та катарська родина мільярдерів Аль-Хайят, яка має ділові зв’язки з оточенням Дональда Трампа.
• Одна з ключових вимог США – «Лукойл» не повинен отримати вільний доступ до коштів від продажу, доки проти нього діють санкції. Кошти зберігатимуться на спеціальному рахунку
• Поки що невідомо, чи узгоджені остаточні умови з російською стороною

Раніше The New York Times повідомила, що питання продажу закордонного бізнесу «Лукойлу» стало однією з тем російсько-американських переговорів щодо врегулювання конфлікту в Україні. За інформацією видання, президент Росії Владімір Путін обговорював можливу угоду зі спецпосланцем президента США Стівом Уіткоффом та зятем Дональда Трампа Джаредом Кушнером під час їхньої зустрічі в Кремлі 5 вересня. Джерела газети стверджували, що російська сторона розглядала продаж як можливість продемонструвати перспективи економічного співробітництва зі США. Білий дім, американський Мінфін і «Лукойл» цю тему не коментують.

Про те, що переговори щодо продажу закордонного бізнесу тривають, свідчить і звітність дочірньої компанії Lukoil International GmbH, опублікована наприкінці вересня. У документі йдеться про те, що компанія «веде інтенсивні переговори з потенційними покупцями та розраховує на укладення угоди про продаж».

«Лукойл» – одна з найбільших нафтогазових компаній Росії. Вона займається розвідкою та видобутком нафти й газу, нафтопереробкою та продажем нафтопродуктів. Компанія була створена у 1991 році за участю Ваґіта Алєкпєрова, який потім протягом трьох десятиліть очолював її. У квітні 2022 року, після запровадження проти нього британських санкцій, Алєкпєров пішов з посади президента «Лукойлу», але залишився одним із найбільших акціонерів компанії. За наявними даними, йому належить близько 28,3 % її акцій. Алєкпєров також належить до найбагатших російських підприємців: у рейтингу Forbes за 2026 рік його статки оцінювалися в $29,5 млрд, що забезпечило йому третє місце серед російських мільярдерів.

Протягом десятиліть Алєкпєров підтримував прямі контакти з Владіміром Путіним і заручався підтримкою Кремля в реалізації закордонних проектів «Лукойлу». Зокрема, він отримав схвалення Путіна на розширення мережі АЗС компанії в Європі, а також на реалізацію проектів в Іраку, Узбекистані, Казахстані та Болгарії.

«Лукойл» активно розвивав закордонний бізнес з кінця 1990-х років, прагнучи перетворитися на міжнародну нафтогазову корпорацію. У 1998 році компанія придбала нафтопереробний завод у Румунії, у 1999-му – у Болгарії, а в 2000 році вийшла на американський ринок, купивши мережу заправок Getty.

У 2005 році «Лукойл» за $1,95 млрд придбав компанію Nelson Resources з частками в нафтових родовищах Казахстану, а в 2009 році – 45% нафтопереробного заводу в Нідерландах. Того ж року компанія отримала контракт на розробку одного з найбільших родовищ Іраку – «Західна Курна-2».

За два десятиліття «Лукойл» витратив на придбання закордонних активів близько $40 млрд. До 2026 року їхня вартість оцінювалася приблизно в $22 млрд.

Як з’ясувало Reuters, ще у 2014 році Владімір Путін рекомендував найбільшим російським підприємцям позбутися західних активів, побоюючись їхньої можливої конфіскації на тлі погіршення відносин із Заходом. Ваґіт Алєкпєров не дотримався цієї рекомендації: він розраховував, що міжнародна присутність допоможе захистити «Лукойл» від політичних ризиків. Понад десять років ця стратегія виправдовувала себе.

Однак у жовтні 2025 року Велика Британія та США запровадили проти ПАТ «Лукойл» блокувальні санкції, які торкнулися як самої компанії, так і її дочірніх структур. Євросоюз санкцій щодо «Лукойлу» не запроваджував, але обмежив торгівлю російською нафтою та нафтопродуктами, а також включив до санкційного списку пов’язану з «Лукойлом» компанію Litasco Middle East DMCC, яку європейська влада звинуватила у сприянні діяльності російського тіньового флоту.

На тлі обмежень «Лукойл» втратив можливість повноцінно керувати частиною закордонних активів. У Болгарії нафтопереробний завод Lukoil Neftochim Burgas та інші підприємства групи перейшли під управління призначеного владою спеціального адміністратора. В Іраку управління родовищем «Західна Курна-2» взяла на себе державна компанія Basra Oil Company.

При цьому значною частиною міжнародних проектів «Лукойлу» й раніше керували не сама компанія, а її партнери. У Казахстані оператором родовища Тенгіз є Tengizchevroil, родовища Карачаганак – Karachaganak Petroleum Operating, а нафтопровідною системою Каспійського трубопровідного консорціуму керує АТ «КТК-Р». В Азербайджані розробкою газового родовища Шах-Деніз керує британська BP.

У Нідерландах нафтопереробний завод Zeeland Refinery працює у межах спільного підприємства з французькою TotalEnergies, тоді як румунський НПЗ Petrotel-Lukoil, що належить «Лукойлу», простоює.

При цьому юридично «Лукойл» зберігає частки в багатьох із цих активів, оскільки їхній продаж поки що не завершено.

Спочатку «Лукойл» розраховував продати закордонний бізнес єдиним пакетом – через продаж австрійської дочірньої компанії LUKOIL International GmbH, яка володіє значною частиною іноземних активів групи. Саме таку схему передбачала угода з американським інвестиційним фондом Carlyle, укладена в січні 2026 року. При цьому активи в Казахстані були виключені з угоди.

Наприкінці липня ця угода втратила чинність, так і не отримавши остаточного дозволу від американської влади. Як повідомляла Financial Times, угода застрягла на міжвідомчому погодженні за участю Ради національної безпеки США, Держдепартаменту та Міністерства енергетики. За даними газети, санкційний регулятор OFAC на той час уже надав попередню згоду. 9 жовтня Carlyle підтвердила, що більше не веде активних переговорів щодо купівлі.

Головним претендентом на закордонні активи «Лукойлу» наразі вважається консорціум на чолі з американським мільярдером Тоддом Боелі, колишнім співвласником футбольного клубу «Челсі». За даними Financial Times, у потенційній угоді беруть участь державна Корпорація США з фінансування міжнародного розвитку (DFC), структури шейха Тахнуна бін Заїда Аль Нахайяна – брата президента ОАЕ, а також катарська сім’я мільярдерів Аль-Хайят. Близькосхідні інвестори раніше мали ділові стосунки з Джаредом Кушнером та структурами, пов’язаними зі Стівом Уіткоффом.

За інформацією джерел Financial Times, державна корпорація DFC може отримати близько 15% акцій нової компанії. При цьому більшість місць у раді директорів передбачається закріпити саме за DFC і Тоддом Боелі. Це дозволить американцям ухвалювати ключові рішення щодо управління активами незалежно від того, кому належатиме основна частина капіталу.

Одна з ключових вимог Мінфіну США полягає в тому, що «Лукойл» не повинен отримати вільний доступ до коштів від продажу, доки проти нього діють санкції. Кошти мають надійти на спеціальний заблокований рахунок під американською юрисдикцією, а продані активи – повністю вийти з-під контролю «Лукойлу». Поки що невідомо, чи узгоджені остаточні умови з російською стороною.

Незважаючи на відсутність остаточного дозволу на угоду від американських регуляторів, повідомлення про переговори Владіміра Путіна з представниками адміністрації Дональда Трампа та підтримка консорціуму Тодда Боелі з боку Білого дому дають підстави вважати, що угода вже отримала політичну підтримку на найвищому рівні – як у Москві, так і у Вашингтоні.

Автор: Ольга Семашко