Естонія попросила Євросоюз виключити з 22-го пакета санкцій проти Росії Солікамський магнієвий завод та пов’язану з ним фізичну особу – генерального директора підприємства Руслана Дімухамєдова. Причиною стала залежність естонського підприємства NPM Silmet від поставок російської сировини, що має стратегічне значення для європейської промисловості. При цьому естонська влада заявила, що у 2027 році має намір повернутися до питання про санкції проти заводу, коли NPM Silmet знайде альтернативних постачальників.
Коротко:
- На прохання Естонії з 22-го пакета санкцій проти Росії виключено Солікамський магнієвий завод. Від його поставок залежить не лише робота естонської компанії NPM Silmet, а й інших європейських виробників
- Наразі естонська компанія шукає альтернативних постачальників; щойно це буде зроблено, російський виробник може бути включений до санкційного списку
- У самій Естонії це рішення назвали «таким, що суперечить зовнішньополітичному курсу країни»
- Естонія – не перша країна ЄС, яка попросила виключити російські компанії зі списку. Раніше з подібними проханнями зверталися Угорщина, Словаччина, Болгарія
Солікамський магнієвий завод (СМЗ) розташований у Пермському краї Росії та входить до структури держкорпорації «Росатом». Підприємство виробляє магній, сполуки рідкоземельних металів, а також продукцію на основі ніобію та танталу, що використовується у високотехнологічних галузях промисловості.
Одним із основних закордонних покупців продукції заводу є компанія NPM Silmet, розташована в естонському місті Сілламяе. Російське підприємство постачає їй карбонати рідкоземельних металів, які потім переробляються для подальшого використання в європейській промисловості, зокрема у виробництві електроніки, електромобілів, вітрогенераторів та авіаційної техніки.
За даними розслідувального проекту «Система», у 2022–2024 роках СМЗ поставив естонській компанії продукції на суму понад 50 мільйонів доларів.
Серед ринків збуту продукції NPM Silmet у Євросоюзі – Німеччина, Франція, Австрія та Іспанія. Згідно зі звітністю підприємства, лише у 2025 році продажі компанії до Німеччини становили близько 8,5 млн євро, до Франції – майже 900 тисяч євро, до Австрії – 1,2 млн євро. При цьому найбільшим ринком у межах ЄС була сама Естонія з обсягом продажів близько 10,6 млн євро.
Втім, збереження естонського покупця важливе й для російського заводу. У своїй звітності СМЗ визнає, що санкції призвели до втрати клієнтів із «недружніх країн» щодо більшості видів продукції, що експортуються туди. У 2025 році продажі в далеке зарубіжжя скоротилися майже на 30% – з 2,7 до 1,9 млрд рублів, а чистий збиток підприємства сягнув 3,2 млрд рублів.
Зараз завод перебуває під контролем російської держави. У 2022 році підприємство було націоналізовано за позовом Генеральної прокуратури, яка оскаржила його приватизацію в 1990-х роках, а в 2024 році контрольний пакет акцій передали державній корпорації «Росатом».
Із січня 2023 року СМЗ очолює Руслан Дімухамєдов, який раніше працював директором із розвитку бізнесу гірничорудного дивізіону «Росатому». Він також керує Асоціацією виробників і споживачів рідкісних і рідкоземельних металів. На прохання Естонії Дімухамєдова також не включили до санкційного списку ЄС.
Прохання, яке «суперечить зовнішньополітичному курсу країни»
Рішення зробити виняток для російського підприємства викликало запитання в самій Естонії. Прем’єр-міністр Крістен Міхал не став заперечувати очевидного: залишення російського постачальника поза санкційним списком суперечить зовнішньополітичному курсу країни.
Як зазначила віцеканцлер Міністерства закордонних справ Керлі Вескі, рішення було ухвалено через те, що від продукції естонського заводу залежить не лише Естонія, і якби санкції були запроваджені, то під удар потрапила б промисловість ЄС.
«Ми вже обговорили з NPM Silmet, як зменшити нинішню критичну залежність від поставок сировини з Росії. Тоді компанія взяла на себе зобов’язання знайти альтернативні рішення. Зараз ми чекаємо на той момент, коли Європейський Союз і різні галузі промисловості перестануть залежати від російської сировини. Тоді ми зможемо повернутися до питання про включення цих компаній до санкційного списку».
Втім, такий підхід влаштував не всіх. На засіданні парламентської комісії із закордонних справ 9 жовтня депутати назвали виключення російського заводу з проекту санкційного списку «дуже неприємним політичним прецедентом». Голова комісії Марко Міхкельсон вимагав більшої прозорості в питанні залежності естонського бізнесу від Росії.
Примітно, що рішення зберегти постачання російської сировини збіглося з черговою серією жорстких заяв естонської влади на адресу Москви.
8 жовтня, коли стало відомо про виключення СМЗ із проекту санкційного списку, глава МЗС Естонії Маргус Цахкна, виступаючи в Лондоні, заявив, що будь-які поступки Росії не принесуть Європі миру, і закликав забезпечити Україні надійні гарантії безпеки.
А 9 жовтня Естонія разом із Латвією та Литвою виступила з ініціативою повністю заборонити транзит російського зерна через територію Євросоюзу.
Коли ще економічні інтереси розійшлися з політичними принципами
Втім, Естонія далеко не перша країна ЄС, для якої антиросійські санкції виявилися занадто дорогими, коли справа дійшла до власних економічних інтересів. Прецедентів достатньо.
У 2024 році Угорщина домоглася спеціальних винятків із санкційного режиму для будівництва АЕС «Пакш-2» – проекту російського «Росатому». Будапешт дав зрозуміти: енергетична безпека країни важливіша за відмову від співпраці з Москвою.
Ще раніше, у 2022 році, Угорщина та Словаччина наполягли на збереженні поставок російської нафти трубопроводом «Дружба», не зважаючи на нафтове ембарго ЄС. Аргумент був суто практичним – місцеві нафтопереробні заводи залежать від російської сировини, а швидко замінити її нічим.
З тієї ж причини виняток отримала Болгарія. Брюссель дозволив їй продовжувати морський імпорт російської нафти до кінця 2024 року. Софія пояснювала це необхідністю зберегти роботу нафтопереробного заводу та не допустити стрибка цін на паливо. Згодом Болгарія достроково відмовилася від пільги.
Коли санкції торкнулися металургії, винятки зробили для російської сталі. У грудні 2023 року ЄС продовжив до вересня 2028 року перехідний період для імпорту окремих видів російських сталевих напівфабрикатів. Одними із зацікавлених виявилися підприємства в Бельгії, зокрема пов’язані з російською групою НЛМК.
У 2024 році президент Франції Емманюель Макрон, за даними Reuters, домагався від Канади пом’якшення санкцій проти російського титану. Під ударом опинилися інтереси Airbus і Safran, які використовували російський метал у виробництві. У підсумку компанії отримали необхідні дозволи на продовження поставок. Щоправда, у цьому випадку Парижу довелося домовлятися не з Брюсселем, а з Оттавою.
Автор: Ольга Семашко
