Мільярди під замком: Захід не може дійти згоди щодо використання заморожених російських резервів

Прем’єр-міністр Бельгії Барт де Вевер заявив, що Єврокомісія більше не пропонуватиме використовувати заморожені російські активи для фінансування України. Єврокомісія поки що не підтвердила слова бельгійського прем’єра.

Після початку повномасштабної війни західні країни заморозили близько $300 млрд російських державних резервів. Але за чотири з половиною роки війни Євросоюз так і не домовився, як використовувати ці гроші для допомоги Україні та хто відповідатиме за можливі судові позови й фінансові втрати. На російські активи претендують і США, пропонуючи спрямувати їх, зокрема, на інвестиційні проекти під американським управлінням. Москва називає можливе вилучення резервів «грабежем» і намагається повернути гроші через суд.

Коротко:

• Після вторгнення Росії в Україну західні країни заморозили близько $300 млрд російських державних резервів. Більша частина цих коштів перебуває в Європі
• ЄС уже використовує доходи від заморожених активів для допомоги Україні, але самі резерви залишаються недоторканними
• Головним противником конфіскації залишається Бельгія, де заморожено більшу частину російських коштів. Вона побоюється судових позовів з боку Росії та вимагає, щоб інші країни ЄС розділили фінансові ризики
• США також пропонують використовувати російські активи – зокрема для інвестиційних проектів під американським управлінням. Європейські країни виступають проти передачі американцям контролю над цими коштами
• Росія намагається повернути заморожені кошти через суд
• Експерти не мають єдиної думки щодо того, якими будуть фінансові та юридичні наслідки конфіскації російських резервів

Євросоюз розглядає заморожені російські резерви як один із способів продовжувати надавати допомогу Україні, не збільшуючи при цьому видатки власних бюджетів. З початку повномасштабної війни європейські країни мобілізували 228,7 млрд євро на підтримку України, включаючи військову та фінансову допомогу, а також витрати на українських біженців у ЄС. У жовтні Володимир Зеленський закликав європейських лідерів виділити ще не менше €70 млрд на 2027 рік.

Ситуацію ускладнює те, що з 2025 року американська допомога різко скоротилася, і основне навантаження з підтримки України лягло саме на Європу.

До 2022 року Росія зберігала значну частину міжнародних резервів за кордоном – в іноземних державних облігаціях, на банківських рахунках та в міжнародних депозитаріях. Ці кошти слугували фінансовою подушкою безпеки: Центробанк міг використовувати їх для підтримки рубля та стабілізації економіки.

На початок 2022 року міжнародні резерви Росії становили близько $630 млрд. До них входили іноземна валюта, цінні папери та золото. При цьому золото здебільшого зберігалося в Росії, а значна частина активів у юанях – у Китаї.

Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну західні країни заблокували доступ Москви до частини закордонних резервів. Уже 28 лютого Вашингтон заборонив операції з Банком Росії, російським Мінфіном та Фондом національного добробуту. Аналогічні обмеження ввів Євросоюз.

У результаті Росія втратила доступ приблизно до $300 млрд своїх резервів. Формально активи залишилися російською власністю, але розпоряджатися ними Центробанк більше не міг.

Основна частина коштів виявилася замороженою в Бельгії, де розташований міжнародний депозитарій Euroclear. За оцінками на кінець 2025 року, у ньому перебувало близько €185 млрд російських суверенних активів. Станом на середину 2026 року Euroclear повідомляв уже про 202 млрд євро. Річ у тім, що значна частина заблокованих коштів спочатку була вкладена в іноземні облігації. У міру їх погашення гроші надходять на рахунки Euroclear, але через санкції не можуть бути перераховані Росії.

Друга за величиною частина російських резервів у ЄС зберігається у Франції – за оцінками на кінець 2025 року, це близько 18–19 млрд євро. Кошти розподілені між комерційними банками та іншими фінансовими установами, але якими саме – французька влада не розкриває.

Частина резервів Центробанку Росії також заморожена в Люксембурзі, Німеччині та Швеції.

Ідею використання заморожених російських резервів для допомоги Україні обговорюють з 2022 року. Спочатку пропонували просто вилучити гроші, але європейські країни побоювалися судових позовів, заходів у відповідь з боку Москви та втрати довіри до європейської фінансової системи. У підсумку ЄС вирішив не чіпати самі резерви, а спрямовувати Україні доходи від них.

У травні 2024 року Євросоюз дозволив використовувати прибуток від російських резервів для військової допомоги Україні та відновлення країни. Спочатку 90% надходжень призначалося для Європейського фонду миру, решта 10% – для програм ЄС. Того ж року країни G7 узгодили кредити Україні приблизно на $50 млрд, які мають погашатися за рахунок майбутніх доходів від російських активів.

Восени 2025 року Єврокомісія запропонувала піти далі й використовувати кошти, що безпосередньо накопичилися в депозитаріях після погашення російських облігацій. Так з’явився план «репараційного кредиту»: Україна отримувала б фінансування без відсотків і повертала його лише після виплати репарацій Росією. Єврокомісія стверджувала, що це не конфіскація, оскільки право Росії на активи формально зберігалося.

Головним противником плану стала Бельгія, де зберігається більша частина заморожених резервів. Прем’єр-міністр Барт де Вевер попереджав, що Росія може вимагати повернення грошей через суд, а відповідати за це доведеться насамперед Бельгії та Euroclear. Брюссель вимагав, щоб інші країни ЄС розділили з Бельгією юридичну та фінансову відповідальність, а також щоб до схеми включили кошти, заморожені у Франції та інших країнах ЄС.

Ці умови викликали нові розбіжності: європейські уряди не захотіли брати на себе фінансові зобов’язання, розмір яких неможливо передбачити.

3 грудня 2025 року Єврокомісія представила два варіанти фінансування України: репараційний кредит за рахунок російських активів або спільні запозичення ЄС під гарантії європейського бюджету.

Німеччина, Польща, країни Балтії та Північної Європи виступали за використання російських резервів. Бельгія вимагала гарантій, Італія, Болгарія, Мальта та Чехія пропонували знайти інший спосіб фінансування України, а Угорщина та Словаччина в принципі виступали проти нових фінансових зобов’язань перед Києвом.

На саміті 18–19 грудня 2025 року європейські лідери так і не домовилися про використання російських резервів. Натомість ЄС вирішив виділити Україні 90 млрд євро на 2026–2027 роки, взявши гроші в борг. При цьому можливість використання російських активів не виключили.

До цього питання повернулися цього року, під час жовтневого саміту ЄС, але знову безрезультатно. 19 жовтня представник Єврокомісії Балаж Уйварі заявив, що обговорювати конкретні варіанти фінансування України поки що зарано. За його словами, країни ЄС доручили Єврокомісії вивчити можливі рішення, і ця робота ще триває.

На участь у розпорядженні замороженими російськими резервами також претендують США. За часів Джо Байдена Вашингтон домагався використання цих коштів для допомоги Україні, а за часів Дональда Трампа запропонував спрямувати їх на інвестиційні проекти, зокрема за участю Росії.

У квітні 2024 року Байден підписав закон REPO Act, який дозволяв конфіскувати російські державні активи в США для допомоги Україні. Щоправда, під американським контролем перебувало лише близько $5 млрд таких коштів. У грудні того ж року Вашингтон надав Україні кредит на $20 млрд у рамках загальної програми G7 на $50 млрд. Повертати ці гроші планувалося за рахунок доходів від заморожених резервів.

У листопаді 2025 року в опублікованому проекті мирного плану Трампа, що складався з 28 пунктів, пропонувалося спрямувати $100 млрд заморожених російських активів на відновлення України під керівництвом США. Вашингтон мав отримувати 50% прибутку від інвестицій, Європа – додатково вкласти $100 млрд, а решту російських коштів передбачалося використати для спільних американо-російських проектів.

У жовтні 2026 року, за інформацією Financial Times, американські представники знову запропонували передати частину заморожених резервів до інвестиційної структури під контролем США. Ініціатива обговорювалася на переговорах у Маямі за участю представників Вашингтона, Києва та європейських країн. Однак європейські учасники виступили проти. Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц заявив, що російські активи, заморожені в Європі, мають залишатися під європейським контролем.

Президент Росії Владімір Путін називав можливе вилучення заморожених резервів «грабунком». За його словами, це підірве довіру до європейської фінансової системи та змусить інші країни замислитися над безпекою своїх грошей. Банк Росії також вважає, що резерви залишаються його власністю і не можуть використовуватися без його згоди.

Зараз Москва намагається повернути гроші через суд. 12 грудня 2025 року Банк Росії подав позов проти бельгійського депозитарію Euroclear до Арбітражного суду Москви. Центробанк вимагав близько 200 млрд євро компенсації за блокування коштів, цінних паперів та доходів від них, включаючи 181,5 млрд євро прямих збитків та 18,6 млрд євро упущеної вигоди. У травні московський суд задовольнив цей позов у повному обсязі. Однак повернути резерви це не допомогло: бельгійський депозитарій не визнав юрисдикцію російського суду і послався на європейські санкції.

У відповідь Euroclear звернувся до суду Брюсселя, щоб не допустити виконання російського рішення. Депозитарій стверджує, що російський суд не має права розглядати цей спір.

Паралельно Банк Росії почав оскаржувати європейські санкції в Загальному суді ЄС у Люксембурзі. У лютому 2026 року Центробанк вимагав скасувати обмеження, що продовжують блокування його резервів. На думку російської сторони, це порушує право власності та міжнародні правила захисту державних активів.

А у вересні Центробанк подав ще один позов – проти нових європейських правил, які дозволяють судам ЄС перешкоджати виконанню російських судових рішень за межами Євросоюзу.

Експерти розходяться в думках щодо того, чим обернеться для Європи використання російських резервів. Конфіскація державних активів такого масштабу не має історичних прецедентів.

Економіст британського аналітичного центру Chatham House Креон Батлер попереджав, що конфіскація може дорого обійтися західним країнам. Інвестори можуть втратити довіру до європейських та американських державних облігацій, і тоді урядам доведеться позичати гроші під вищі відсотки. За розрахунками Батлера, навіть зростання ставок на 5 базисних пунктів обійдеться країнам G7 у додаткові 30 млрд доларів на рік.

Керівник брюссельського Центру європейських політичних досліджень (CEPS) Карел Ланно та економіст Юдіт Арналь ставлять собі запитання, хто повертатиме гроші, якщо санкції проти Росії скасують. У такому разі Euroclear може отримати вимогу виплатити близько €200 млрд, які до того моменту вже перерахують Україні. Саме цього побоюється Бельгія. Замість репараційного кредиту дослідники пропонують або позичати гроші від імені ЄС, або випускати облігації під майбутні доходи від російських резервів – близько €4 млрд на рік. Щоправда, і для такої схеми знадобляться гарантії європейських держав: після скасування санкцій доходи можуть припинитися, а зобов’язання залишаться.

У Київській школі економіки побоювання щодо фінансових наслідків конфіскації не поділяють. По-перше, дослідники зазначають, що після заморожування російських резервів центральні банки інших країн не почали масово відмовлятися від долара та євро. По-друге, вилучення активів могло б позбавити європейські уряди необхідності додатково позичати близько 230 млрд євро для допомоги Україні.

Професор міжнародного права Вільного університету Брюсселя П’єр Кляйн узагалі вважає, що серйозних юридичних перешкод для вилучення російських резервів немає. На його думку, посилання на правові складнощі часто слугують лише виправданням, а саме рішення про використання активів – насамперед політичне.

Офіційні російські та білоруські джерела цитуються виключно з інформаційною метою. Оприлюднені ними відомості можуть містити ознаки дезінформації або бути інструментом пропаганди.