Юрій Ушаков, помічник президента Росії з питань зовнішньої політики, заявив 12 листопада 2026 року в Москві після розмови Владіміра Путіна з посланцями Дональда Трампа, що однією з опор нової архітектури безпеки Європи має стати повернення сил НАТО до конфігурації 1997 року. Кремль також оголосив про чергові вимоги й хоче узгоджувати їх «у тандемі» з американцями, а Європі пропонує роль сторони, яка цю роботу «підтримає».
Коротко
- Ушаков назвав три «ключові засади» Росії: нерозширення НАТО, нерозміщення біля російських кордонів озброєння, яке Москва вважає загрозливим, та повернення сил Альянсу до стану на 27 травня 1997 року.
- Після цієї дати до НАТО приєдналися 16 держав, зокрема Польща (1999 рік). Російський проект угоди 2021 року забороняв розміщувати на їхній території сили інших союзників без згоди Росії.
- Кремль застеріг, що перелік «не обмежується» цими пунктами, і заявив про готовність до негайних переговорів щодо безпеки Європи «у тандемі» з представниками США.
- За словами Ушакова, американці «активно підтримали» російську пропозицію щодо гуманітарної операції в Костянтинівці, за яку досі точаться бої. Поки що це лише версія Кремля.
- Путін і Трамп мають говорити про Україну на саміті АТЕС у Шеньчжені 18–19 листопада, де також заплановано їхню першу тристоронню зустріч із Сі Цзіньпіном.
Хто такий Юрій Ушаков і чому його брифінг має вагу офіційного повідомлення
У польських ЗМІ Юрія Ушакова зазвичай називають радником Путіна. Це неточно. З травня 2012 року він – помічник президента Російської Федерації з питань зовнішньої політики, а в кремлівській ієрархії помічник (помощник) стоїть вище за радника (советник). Він має найвищий дипломатичний ранг – надзвичайного і повноважного посла. Майже десять років, починаючи із січня 1999 року, він був послом Росії у Вашингтоні. Аналітики, яких цитує «The Moscow Times», вважають, що в зовнішній політиці він випередив за впливом Сєрґєя Лаврова.
Саме він після кожної важливої розмови Путіна виходить до журналістів і оголошує, про що, на думку Кремля, домовились. Це той самий Ушаков, якому Стів Уіткофф, як випливає із запису розмови, оприлюдненого Bloomberg, підказував, як Путін має розмовляти з Трампом. Увечері 12 листопада, після зустрічі, яка тривала близько двох із половиною годин, він виголосив перед пресою заяву тривалістю вісім із половиною хвилин. Нижче – його найважливіші висловлювання, дослівно занотовані із запису й звірені з повідомленням агентства Reuters, матеріалом петербурзької «Фонтанки» й повідомленням агентства «Інтерфакс», та мої примітки до них.
«Конструктивно й корисно». Як завжди
«Розмова та обмін думками були дуже змістовними, конструктивними, щирими й корисними. Як, утім, і всі попередні розмови».
– Юрій Ушаков, помічник президента Росії, заява для преси, Москва, 12 листопада 2026 року, за записом і матеріалом «Фонтанки»
Звернімо увагу на кінцівку: усі попередні розмови теж були корисними. 12 листопада був 1723-й день повномасштабної війни, тож користь мусить бути в чомусь іншому, ніж у її закінченні. Так само корисними були переговори в Абу-Дабі, де мир за 24 години продовжили до окремого розпорядження. За підсумками двох із половиною годин у Кремлі Ушаков перелічив три домовленості: продовження тристоронніх переговорів, обмін полоненими та «конкретні контакти» щодо Костянтинівки. Решту заяви зайняли умови.
«Наші й американські оцінки цих переговорів, цих контактів як конструктивних і продуктивних збігаються».
– Юрій Ушаков про переговори в Абу-Дабі, 12 листопада 2026 року, розшифрування запису
Щодо Абу-Дабі Кремль і американці, отже, одностайні: було продуктивно. Нагадаємо, який вигляд мала ця продуктивність. За даними джерел «РБК-Україна», російська делегація відмовилась там говорити про припинення вогню, території, енергетику та безпеку в Чорному морі. За кілька годин після заяви Ушакова Джаред Кушнер у Дубліні вжив того самого прикметника.
Чого зажадав Кремль: НАТО в конфігурації 1997 року
«Ключові засади: нерозширення блоку НАТО, нерозміщення біля російських кордонів систем озброєння, що становлять для нас загрозу, повернення сил Альянсу до конфігурації, що існувала на момент підписання Основоположного акта Росія – НАТО».
– Юрій Ушаков, 12 листопада 2026 року, за записом і повідомленням Reuters
Року Ушаков не назвав. Йому й не треба було. Основоположний акт НАТО – Росія підписали в Парижі 27 травня 1997 року. Польща, Чехія та Угорщина вступили до Альянсу 12 березня 1999 року, а за ними ще тринадцять держав – від Естонії до Фінляндії та Швеції. Разом шістнадцять.
Що означає «конфігурація сил 1997 року», ми знаємо з документа, на який Ушаков посилався, говорячи про проекти угод зі США та НАТО 2021 року. Міністерство закордонних справ Росії опублікувало їх 17 грудня 2021 року. Стаття 4 проекту угоди з НАТО передбачає, що держави, які були членами Альянсу 27 травня 1997 року, не розміщуватимуть збройних сил чи озброєння на території жодної іншої держави в Європі понад те, що було там розміщено на той день. Виняток потребує згоди всіх сторін, зокрема й Росії. Стівен Пайфер із Брукінгського інституту, колишній посол США в Києві, тоді зауважив, що зміст проектів і спосіб їх оприлюднення не дають підстав вважати їх серйозною пропозицією щодо переговорів.
Перекладімо це на українську. 27 травня 1997 року в Польщі не дислокувався жоден солдат НАТО. Сьогодні тут діє багатонаціональна бойова група під командуванням Сполучених Штатів, одна з дев’яти на східному фланзі, від Естонії та Фінляндії до Болгарії. У кремлівській «конфігурації» всі вони зникають, а кожен наступний союзницький батальйон над Віслою потребував би згоди Москви. «The Telegraph» ще в жовтні попереджав, що Путін вимагатиме повернення до стану 1997 року і що це означало б виведення військ НАТО з Польщі, Естонії, Латвії, Литви та Фінляндії.
Оскільки Кремль посилається на Основоположний акт, зробімо те, про що він просить: прочитаймо його. У ньому Росія зобов’язалася утримуватись від погрози силою або її застосування проти будь-якої держави, поважати суверенітет, незалежність і територіальну цілісність усіх держав, а також їхнє невід’ємне право обирати засоби забезпечення власної безпеки. З усього документа Москва запам’ятала дату.
Ушаков також двічі вжив формулу «архітектура неподільної безпеки». Це улюблений термін російської дипломатії, запозичений із документів ОБСЄ. Перевірмо джерело. Хартія європейської безпеки, яку Росія підписала в Стамбулі в листопаді 1999 року, у пункті 8 справді передбачає, що держави не зміцнюватимуть своєї безпеки коштом безпеки інших. Однак той самий пункт підтверджує невід’ємне право кожної держави вільно обирати або змінювати союзи й закінчується реченням про те, що жодна держава не може вважати будь-яку частину простору ОБСЄ своєю зоною впливу. Кремль цитує з цього пункту одне речення. Два інші описують саме те, чого він вимагає.
Тут я мушу послабити власну тезу. Сама вимога не нова. Їй майже п’ять років. Сполучені Штати й НАТО письмово відповіли на неї 26 січня 2022 року, відхиливши ключові пункти, а за місяць Росія розпочала вторгнення. Нові тут обставини. За даними Axios, саме американці тепер попросили Росію надати проект угоди про безпеку Європи із застереженням, що з 2021 року світ змінився. Ушаков підтвердив це по-своєму: Путін, за його словами, «знову підтримав ідею американської сторони» розв’язувати питання безпеки, розбудовуючи майбутню систему європейської безпеки. У російських ЗМІ вже з’явився заголовок: «Путін погодився на план США щодо нової безпеки Європи». На замовлення американців Кремль відповів наступного дня: список той самий і буде довшим. Нарешті прямо сказано те, про що ми говоримо роками. Ідеться не лише про Донбас. Ідеться про повернення НАТО до стану 1997 року.
«Свіжі міркування»: список вимог залишається відкритим
«Звісно, до цього списку, який не обмежується названими мною пунктами, ми хочемо додати також деякі свої свіжі міркування, що випливають з уроків, які ми просто не можемо не засвоїти в нинішній ситуації, коли проти нас виступив колективний Захід, який не приховує, що, рятуючи київський режим, зацікавлений у стратегічній поразці Росії».
– Юрій Ушаков, 12 листопада 2026 року, за записом і повідомленням Reuters
Звернімо увагу на вставку: список «не обмежується» трьома переліченими пунктами. У торгівлі це називають підвищенням ціни після того, як уже вдарили по руках. Відправна точка – ультиматум, висунутий ще до вторгнення, а війна, яку Росія сама розпалила, має дати їй право на доплату. Якими будуть ці «міркування», Ушаков не розкрив. Відомо, чого 2021 року не було в списку: Фінляндії та Швеції в НАТО. Те, що «уроки» почнуться саме там, – моя гіпотеза, а не встановлений факт.
Друга частина цієї цитати ще цікавіша. «Колективний Захід» прагне стратегічної поразки Росії. Ушаков сказав це одразу після прощання з посланцями лідера цього Заходу й у тому самому виступі, в якому заявив про спільну з ними роботу.
«Зрозуміло, що нинішня система не працює. Це очевидно для всіх. І ми сподіваємося, що представники європейських держав також підтримають роботу над узгодженням параметрів нової довгострокової архітектури неподільної безпеки й миру – роботу, яку ми готові негайно розпочати в тандемі з американськими представниками».
– Юрій Ушаков, 12 листопада 2026 року, за записом і повідомленням Reuters
Система справді не працює. Її зламав один із її підписантів: у 2014 році в Криму й на Донбасі, а у 2022-му – по всій Україні. Тепер той самий підписант пропонує її полагодити за умови, що зробить це «в тандемі» з американцями, а європейці «підтримають». Тандем – це велосипед для двох. Європі в ньому відведено роль багажника.
Європа має вибрати між миром і війною. Кремль уже знає відповідь
«З нашого боку було вичерпно охарактеризовано позицію європейців. Вони всіма способами намагаються долучитися до переговорів, але, як сказав наш президент, мають визначитися, чого хочуть: миру чи подальшої війни. Поки що всі їхні практичні дії свідчать саме про останнє»
– Юрій Ушаков, 12 листопада 2026 року, за записом і повідомленням Reuters
Після заяви журналісти перепитали, чи підтримав Путін участь Європи в переговорах. Ушаков відповів: «Я вже говорив, у якому контексті обговорювали роль європейців». Прямої відповіді він не дав. Запам’ятаємо це речення, бо за кілька годин у Дубліні Джаред Кушнер розповідатиме, як важливо було переконувати Путіна, що Європа має бути за столом переговорів.
«Зокрема, звернули увагу на те, що наполегливо просувають розміщення іноземних контингентів коаліції охочих на території України після завершення конфлікту. А це якраз і є рецепт нескінченної війни»
– Юрій Ушаков, 12 листопада 2026 року, за записом і повідомленням Reuters
Перевірмо складники цього рецепта. Війна триває понад 1700 днів, і за весь цей час на українську землю не ступив жоден солдат коаліції охочих. Вони мають прибути, як визнає сам Ушаков, «після завершення конфлікту». Отже, вони можуть спричинити нескінченну війну лише в один спосіб: якщо Росія знову нападе. Путін відкрито сказав про це того самого дня: іноземні війська в Україні будуть «законною ціллю». Ушаков дописав до цієї погрози рецепт.
«Владімір Путін, до речі, у своєму виступі дуже влучно й образно охарактеризував нинішню лінію європейців. Він навів, як ви знаєте, старий анекдот про гроші в приліжковій тумбочці. Цей анекдот ілюструє, як у Європі намагаються пустити по замкненому колу питання миру чи подальшої війни»
– Юрій Ушаков, 12 листопада 2026 року, розшифрування запису
Ось як звучав анекдот: слідчі запитують шахрая, звідки в нього гроші. З приліжкової тумбочки. А хто їх туди кладе? Дружина. А звідки бере дружина? У мене. А ви звідки? З тумбочки. Перевірмо логіку. Позиція Європи лінійна: спочатку припиніть стріляти, потім поговоримо про архітектуру. Рух по замкненому колу запускає хтось інший. Миру не буде без нової архітектури безпеки, архітектура не може містити гарантій для України, а гарантії – це «рецепт війни». Гроші в цю тумбочку кладе Путін, і Путін їх звідти дістає. Анекдот, який помічник президента мусить пояснювати в офіційній заяві, до речі, більше говорить про автора, ніж про адресатів.
Костянтинівка – це не Олешки: навіщо Кремлю гуманітарна операція
«Президент спеціально звернув увагу на те, що українська сторона порушує питання про так звані сірі зони. І запропонована нами гуманітарна операція дасть усім змогу переконатись, під чиїм контролем насправді – а не на українських картах, не на картах Збройних сил України – перебуває це місто»
– Юрій Ушаков, 12 листопада 2026 року, за записом і матеріалом «Фонтанки»
Серед питань, які Кремль подає як другорядні, це – найпідступніше. За словами Ушакова, американці «активно підтримали» пропозицію Путіна поширити практику «успішно проведеної гуманітарної операції в Олешках» на інше місто за лінією фронту, «а саме на Костянтинівку». Узгодили «конкретні контакти» з цього приводу. Росія готова «негайно» розпочати розмінування, а потім запросить журналістів з України, європейських держав і Сполучених Штатів, щоб вони «за всім цим спостерігали». Застереження: про підтримку з боку американців ми знаємо лише зі слів Ушакова.
Проблема в тому, що Костянтинівка – це не Олешки. Олешки перебувають під російською окупацією з 24 лютого 2022 року. За Костянтинівку тривають бої. Російська армія оголосила про її захоплення в липні, український Генштаб це заперечив, а за картою DeepState місто досі не під російським контролем. Ушаков сам видав мету, поєднавши обидва питання в одному реченні: Україна говорить про сірі зони, тож гуманітарна операція має показати, хто «насправді» тримає місто. Хто його контролює, тому іноземні свідки не потрібні.
Як це було попереднього разу, ми знаємо. Під час гуманітарного затишшя в Олешках, із 27 жовтня до 1 листопада, росіяни, за даними командування української 34-ї бригади морської піхоти, завезли на окуповану частину Херсонщини понад тисячу військових, а Sky News показав кадри ротації та важкої техніки. Дмитро Литвин, радник президента України з питань комунікацій, висловився коротко: раз до Олешок під прикриттям гуманітарної операції завезли техніку й провели ротацію військ, «то зрозуміло, чого вони хочуть у Костянтинівці». Моя оцінка: Росія може спробувати використати гуманітарну операцію, щоб ввести війська в місто й укріпити позиції. Вибір саме цього населеного пункту важко вважати випадковим.
Хто боїться втратити владу: «глава київського режиму» та вибори
«Під час сьогоднішніх переговорів також обговорювали поведінку глави київського режиму та “дружні вітання”, в лапках, які він публічно адресує президентові США. Зазначили також, що в Києві не хочуть закінчувати війну, бо довелося б одразу оголосити загальні вибори. Ніхто не хоче втрачати владу»
– Юрій Ушаков, 12 листопада 2026 року, за записом і повідомленням агентства «Інтерфакс»
Зупинімося на цій сцені. Господар Кремля та двоє посланців президента США обговорюють «поведінку» президента країни, на яку напали, наче класний керівник із батьками на зборах. Про які саме висловлювання Володимира Зеленського йшлося, Ушаков не пояснив. Кілька годин потому ті самі посланці дякували Зеленському в Дубліні за «дуже добру розмову».
Тепер про вибори. Фразу «ніхто не хоче втрачати владу» виголошує помічник людини, яка керує Росією з 1999 року, а у квітні 2021 року підписала закон про обнулення власних попередніх президентських строків і завдяки цьому може залишатися в Кремлі до 2036 року. Україна не проводить виборів, бо їх забороняє закон про воєнний стан. Воєнний стан діє, бо Росія напала на Україну. Причину відсутності виборів в Україні легко назвати. Вона сидить у Кремлі.
Шеньчжень: «нова Ялта» отримала адресу й дату
«Звісно, під час запланованої зустрічі з ним [Дональдом Трампом] на саміті АТЕС у Шеньчжені буде продовжено обговорення всього комплексу питань, пов’язаних із врегулюванням»
– Юрій Ушаков, 12 листопада 2026 року, за записом і повідомленням Reuters
«Триває активна робота над змістовим наповненням зустрічі. Ми сподіваємось, що ця перша зустріч у такому форматі матиме цілющий вплив на всю міжнародну ситуацію»
– Юрій Ушаков про заплановану тристоронню зустріч на саміті в Шеньчжені, за записом і повідомленням Reuters
Саміт АТЕС відбудеться в Шеньчжені 18–19 листопада. Путін має там обговорити з Трампом «весь комплекс» українських питань, а потім обоє мають сісти за стіл із Сі Цзіньпіном. Як зазначив Ушаков, зустріч організовують китайські господарі саміту, а він сам має перед тим обговорити стан справ із Уіткоффом і Кушнером. За день до цієї заяви Владімір Мєдінскій оголосив, що мета переговорів – нова «Ялта» й новий «Потсдам». Ушаков дописав адресу й дату. У Ялті в лютому 1945 року троє лідерів визначили післявоєнний порядок, оминувши тих, кого це стосувалося, а долю Польщі вирішили без Польщі. У Шеньчжені теж буде три крісла. Жодне не європейське.
Тим часом у Дубліні: «сигнали з Москви» доставлено
«Після такої ґрунтовної розмови в Кремлі американські перемовники, як відомо, вилетіли до Дубліна, де зустрінуться із Зеленським і представниками європейських столиць. Ми сподіваємось, що їм сумлінно передадуть сигнали з Москви»
– Юрій Ушаков, 12 листопада 2026 року, за записом і матеріалом «Фонтанки»
З Володимиром Зеленським Уіткофф і Кушнер розмовляли на авіабазі «Кейсмент» у Балдоннелі поблизу Дубліна трохи менше ніж годину. Путіну присвятили дві з половиною. Потім усі троє стали перед камерами.
Кушнер назвав зустріч із Путіним та його командою – «Ушаковим, Дмітрієвим і Мєдінскім» – «дуже докладною та продуктивною». Він запевнив, що угоди неможливо досягти без європейців за столом переговорів і що про це сказали Путіну. Уіткофф говорив про «позитивні результати», а «The Irish Times» зазначила, що він не навів жодних подробиць. Зеленський заявив, що в наступному раунді Європа буде в складі переговорної групи й «матиме голос», бо «війна точиться в Європі».
Залишається ще переконати в цьому саму Європу. Лідери ЄС лише 13 листопада зібралися в Дубліні, щоб визначити, хто мав би говорити від їхнього імені. Прем’єр-міністр Люксембургу Люк Фріден вказує на президента Європейської ради Антоніу Кошту, прем’єр-міністерка Італії Джорджа Мелоні запитує про мандат, а прем’єр-міністр Естонії Крістен Міхал попереджає, що втягувати ширші питання безпеки в переговори про закінчення війни – це «пастка». Прем’єр-міністр Дональд Туск, якого цитує Euronews, не вважає, що Польща потерпає через те, що не бере участі в переговорах. Напередодні Кремль зажадав повернути сили НАТО до конфігурації, яка існувала до вступу Польщі в Альянс.
Про три пункти 2021 року, «свіжі міркування» та Костянтинівку в повідомленнях про дублінський брифінг я не знайшов ані слова. Якщо «сигнали з Москви» й передали сумлінно, то за зачиненими дверима. Зеленський, однак, встиг сказати європейцям, що поставлено на карту: йдеться, як він висловився, радше про «якісь нові рамки безпеки між Європою та Росією». 43 держави Європейської політичної спільноти підписали в Дубліні декларацію про те, що питання безпеки Європи вирішують європейці. Декларація є. Прізвища перемовника ще немає.
Що справді вдалося: найбільший обмін полоненими
«Зокрема, було підтримано обговорену в Абу-Дабі ініціативу щодо проведення чергового, вочевидь найбільшого, обміну військовополоненими. Параметри цього обміну зараз узгоджують. Нагадаю, що з 2025 року провели 35 обмінів полоненими. Це близько 5000 людей з кожного боку. Ми сподіваємось, що українська сторона серйозно поставиться до виконання нової домовленості, якої в принципі досягли в Абу-Дабі».
– Юрій Ушаков, 12 листопада 2026 року, за записом, повідомленням Reuters і матеріалом «Фонтанки»
Тут знову мушу послабити власну тезу, бо один результат цих трьох днів реальний і вимірюваний. Зеленський сказав у Дубліні, що Росія «погодилась» на обмін, і назвав це «реальним результатом». Має рацію. Як я писав після Абу-Дабі: полонені повертаються, війна залишається. Та звернімо увагу на останнє речення цитати. Домовленість поки лише «в принципі», а винуватця можливого провалу Кремль назвав наперед. Для обміну полоненими теж не треба повертати НАТО до стану 1997 року.
І друге застереження. Цей текст ґрунтується на версії однієї сторони. Ушаков говорить те, що Кремль хоче, аби почули. У доступних повідомленнях я не знайшов ані підтвердження, ані спростування з боку США щодо підтримки операції в Костянтинівці. Не знайшов і американської відповіді на три пункти 2021 року. Це мовчання теж є інформацією.
Хто не сидить за столом, той лежить на тарілці
На наших очах розгортається спроба нового поділу Європи на зони впливу всупереч Хартії, яку Росія сама підписала в Стамбулі. Кремль виклав умови: сили НАТО в конфігурації 1997 року, відкритий перелік вимог, гарантії для України як «рецепт нескінченної війни», а все це належить узгодити «в тандемі» з Вашингтоном і обговорити в Шеньчжені. Кремль не поспішає, бо війна для цього режиму – паливо, а не витрати.
Хто не сидить за столом, той лежить на тарілці. Європа щойно потрапила до меню, а Польща в ньому на першій сторінці разом із п’ятнадцятьма іншими державами, які вступили до НАТО після 1997 року. Ушаков чесно попередив, що це ще тільки закуска.
Автор: Артур Жак
Офіційні російські та білоруські джерела цитуються виключно з інформаційною метою. Оприлюднені ними відомості можуть містити ознаки дезінформації або бути інструментом пропаганди.








