На київських Березняках співробітники СБУ застосували зброю під час конфронтації з людьми зі структур, пов’язаних із ГУР; за даними «Української правди», поранення дістали троє військових ГУР. Однак невідомо, хто зробив перший постріл і чи стріляли обидві сторони. Інцидент виявив реальну прогалину в координації апарату безпеки — але ще не доводить «війни служб».
Коротко
- СБУ визнала, що її співробітники застосували зброю на Березняках. Вона стверджує, що раніше стався «збройний напад»; оприлюднені матеріали не дають змоги встановити, хто почав стріляти.
- СБУ заявила 3 вересня, що Степан Каплунов мав контактувати з ФСБ, готувати вбивство російського антикремлівського активіста й отримувати інші завдання за гроші. Ці звинувачення досі не були незалежно підтверджені.
- Каплунов відмовляється від попереднього зізнання. Він стверджує, що протягом дев’яти днів його утримували й піддавали психологічному тиску; його адвокат висуває серйозніше звинувачення — у катуваннях.
- Офіційні матеріали ГУР описують РДК як формування, що діє у складі спецпідрозділу «Тимура»; повний формально-правовий статус цих відносин не є публічним. Конфлікт ГУР із СБУ не є конфліктом СБУ з усіма Збройними силами України.
- Україна має формальні механізми контролю за службами. Події на Березняках насамперед показують, що в цій конкретній операції деконфліктування не спрацювало вчасно.
На Березняках пролунали постріли. Хто почав, ми досі не знаємо
2 вересня вулицю Юрія Шумського на Березняках, у Дніпровському районі Києва, заблокувала поліція. На місці були співробітники Служби безпеки України — СБУ, люди, пов’язані з Головним управлінням розвідки Міністерства оборони України — ГУР, а згодом — слідчі Державного бюро розслідувань — ДБР і керівництво Центру спеціальних операцій «А» СБУ, тобто «Альфи». Як повідомила «Українська правда», поранення дістали троє людей із ГУР. СБУ підтвердила, що серед осіб, які — за її версією — чинили опір, були поранені, але не назвала їхню кількість.
У своєму повідомленні від 2 вересня СБУ офіційно визнала, що її співробітники застосували зброю. Водночас вона стверджує, що група осіб здійснила «збройний напад» на оперативно-слідчу групу, блокувала автомобілі та унеможливлювала проведення заходів. Лише тоді, за версією СБУ, було залучено «Альфу». Структури, пов’язані з РДК і ГУР, описують події протилежно: за їхньою версією, СБУ відкрила вогонь по військових, які в той момент не становили загрози.
Відеозапис, опублікований Censor.NET, підтверджує гостру збройну конфронтацію. Редакція сама зазначила, що не може встановити, хто зробив перший постріл; її співрозмовники в СБУ та ГУР виклали суперечливі версії. Матеріал також не дає підстав стверджувати, що люди з обох сторін вели вогонь один по одному. Тому «стрілянина» є виправданим визначенням, а «обмін вогнем» — на цьому етапі ні.
Увечері Володимир Зеленський назвав подію «абсолютно ганебною ситуацією між окремими підрозділами СБУ та ГУР». Він доручив Генеральному прокурору та ДБР покроково відтворити події, а також заявив про внутрішні розслідування й персональну відповідальність. Він також наголосив, що в Україні зброя має бути спрямована проти російських окупантів. Президент говорив про окремі підрозділи, а не про війну між двома відомствами. Матеріал про його виступ опублікувала «Українська правда».
Каплунов, за даними СБУ, мав отримати завдання від ФСБ. Він відмовляється від попередніх свідчень
Найважливіший поворот стався 3 вересня. У повідомленні, опублікованому о 11:10, СБУ заявила, що проводила контрдиверсійну операцію, пов’язану із запланованим ФСБ убивством одного з лідерів російського антикремлівського руху, який мав приїхати в Україну на День Незалежності. За даними СБУ, під час операції було виявлено контакти заступника командира Російського добровольчого корпусу Степана Каплунова з російськими спецслужбами.
Суспільно-політичне видання «Бабель» із посиланням на джерела в правоохоронних органах повідомило, що опозиціонером, на якого, за версією слідства, заступник командира Російського добровольчого корпусу (РДК) Степан Каплунов нібито готував замах, є один із лідерів Чеченської Республіки Ічкерія Ахмед Закаєв.
СБУ стверджує, що Каплунов мав підготувати замах, а також отримувати завдання щодо інших військовослужбовців Сил оборони України та діяти за винагороду. Служба стверджує, що в його телефоні виявила листування з представником ФСБ, а військовослужбовець зізнався в контактах і передав інформацію про інших осіб. Опубліковано фрагмент запису, на якому він розповідає про контакти з людьми з російських спецслужб.
Це серйозні звинувачення, але йдеться не про публічно перевірений пакет доказів. Станом на 15:00 3 вересня не було оприлюднено повного листування, метаданих, технічної експертизи телефона, повного запису допитів чи фінансового сліду. СБУ може мати такі матеріали у своєму розпорядженні. Громадськість їх не бачить.
Після виходу на волю Каплунов відмовився від своєї попередньої версії. У розмові з Радіо NV, яку описала «Українська правда», він стверджує, що 23 серпня його забрали поблизу дому, закували в кайданки, а потім протягом дев’яти днів утримували у двох місцях і піддавали психологічному тиску, зокрема погрожували «зникненням». Він стверджує, що саме тому погодився з версією про контакти з ФСБ.
Треба розмежувати дві версії подій. Сам Каплунов говорив, що, крім моменту затримання, фізичного насильства до нього не застосовували. Його адвокат Тарас Боровський висуває серйозніше звинувачення — у катуваннях і погрозах смертю. Звинувачення адвоката залишається звинуваченням. Так само заява СБУ про листування з ФСБ залишається позицією сторони провадження, доки матеріал не буде незалежно оцінений.
Ще о 14:26 Каплунов звинуватив СБУ у спробі використати його, щоб скомпрометувати заступника командира спецпідрозділу «Тимура» Дмитра Іванова і керівника Офісу Президента України Кирила Буданова, а також у спробі підкинути предмети в квартиру. РДК показав запис із камер спостереження, на якому видно людей, які несуть сумку, однак це відео не доводить мети їхнього входу. Станом на 15:00 незалежного підтвердження цієї версії не було. Заяву Каплунова опублікувала «Українська правда».
Дев’ять днів — це не процедурна дрібниця
1 вересня РДК заявляв, що не знає місця перебування Каплунова ані підстав його затримання. ДБР підтвердило «Українській правді», що отримало повідомлення від адвокатів і аналізує його для подальшого розгляду. Це підтверджує наявність скарги, а не саме «викрадення» чи незаконне позбавлення волі.
Кримінальний процесуальний кодекс України пов’язує фактичне затримання з моментом, коли людина під примусом мусить залишатися поруч із правоохоронцем або у визначеному місці, і, як правило, ставить позбавлення волі під судовий контроль. Воєнний стан не скасовує цих правил, але ст. 615 КПК передбачає особливий режим провадження. Тому із самого опису дій неможливо встановити їхню законність.
На момент написання цієї статті з публічно доступних матеріалів також неможливо стверджувати, що дев’ять днів, про які розповідає Каплунов, були законними. Потрібні протоколи, формальна підстава позбавлення волі, дані про доступ до захисника, рішення прокурора й суду, а також повний запис допитів. СБУ повідомила лише, що запобіжного заходу щодо нього не застосовували через зізнання та співпрацю. Це публічно не пояснює статусу всього попереднього періоду.
Отже, справа виходить за межі питання, чи говорить Каплунов правду. Держава може проводити таємну контррозвідувальну операцію проти людини зі свого апарату безпеки. Але якщо структура, до якої він належить, протягом багатьох днів не знає, що з ним відбувається, а згодом озброєні люди двох структур зустрічаються на місці проведення заходів і лунають постріли, процедура деконфліктування не спрацювала незалежно від майбутнього результату кримінальної справи.
Кірєєв: трагічний прецедент, а не доказ війни служб
У березні 2022 року Денис Кірєєв, учасник перших українсько-російських переговорів, загинув у Києві. У пізнішому інтерв’ю Радіо Свобода тодішній керівник ГУР Кирило Буданов заявив, що Кірєєв був таємним співробітником військової розвідки й був убитий співробітниками СБУ. Він відкинув версію про те, що Кірєєв був російським агентом. «Wall Street Journal», своєю чергою, навів версію співробітника СБУ, за якою Кірєєва підозрювали у шпигунстві на користь Москви.
Дві державні структури радикально по-різному оцінювали одну й ту саму особу. Михайло Подоляк з Офісу Президента України пізніше заявляв, що смерть Кірєєва була пов’язана з браком координації між ГУР і СБУ. Його позицію наводив Babel.
Отже, справа Кірєєва є вагомим прецедентом катастрофічного збою деконфліктування. Однак цього недостатньо, щоб з’єднати 2022 і 2026 роки прямою лінією та оголосити чотирирічну «війну служб». Ці два випадки демонструють системний ризик, але не доводять постійного інституційного конфлікту.
СБУ та ГУР перебувають під наглядом. Питання в тому, чи спрацював він на практиці
СБУ є державним органом спеціального призначення з правоохоронними функціями, відповідальним, зокрема, за державну безпеку та контррозвідку. Закон про СБУ підпорядковує Службу Президенту й передбачає постійний контроль з боку Верховної Ради України. ГУР є розвідувальним органом Міністерства оборони України. Воно не є синонімом усіх Збройних сил України.
Закон «Про розвідку» передбачає керівну роль Президента, координацію розвідувального співтовариства та парламентський контроль. Стаття 53 визначає відповідний комітет Верховної Ради, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та Рахункову палату. Отже, проблема полягає не у відсутності правових підстав. Питання стосується їхньої практичної ефективності щодо таємних, швидко проведених операцій, які стосуються персоналу іншої озброєної структури.
Так само й із РДК. Офіційний матеріал ГУР від 11 серпня 2026 року описує Російський добровольчий корпус як бойове формування, що діє у складі спецпідрозділу «Тимура» ГУР. Це підтверджує реальний оперативний зв’язок, але не розкриває всієї формально-правової конструкції формування ані його ланцюга командування в кожній операції.
Кирило Буданов нині не є керівником ГУР. Від 2 січня 2026 року він очолює Офіс Президента України, а ГУР очолює генерал Олег Іващенко — це підтверджують укази Президента від 2 січня. Після стрілянини Буданов вимагав неупередженого розслідування й заявляв, що ніхто не має права безкарно викрадати військових чи стріляти на вулицях. Це була заява керівника Офісу Президента і колишнього керівника розвідки, а не офіційне повідомлення нинішнього керівництва ГУР.
Банкова централізувала ухвалення рішень. Це не означає, що вона керувала цією операцією
Офіс Президента на вулиці Банковій у Києві під час повномасштабної війни став сильнішим центром ухвалення рішень. European Council on Foreign Relations застерігав від надмірної централізації навколо президентської адміністрації, а Chatham House вказував на потребу децентралізації та зміцнення інших державних інституцій. Це дає підстави говорити про концентрацію процесу ухвалення рішень.
Однак немає публічних доказів того, що Банкова доручила СБУ проводити операцію проти Каплунова конкретним чином, керувала реакцією людей, пов’язаних із ГУР, або що стрілянина була проявом політичного конфлікту. Централізація й значна оперативна автономія служб можуть існувати одночасно. Саме тому процедури мають працювати без дзвінка одній людині на самому верху.
Спроба посилити політичний контроль над НАБУ та САП влітку 2025 року, а потім її скасування під тиском протестів і критики партнерів продемонструвала обидва явища одночасно: схильність до концентрації рішень та існування механізмів корекції. Про це тоді писали Associated Press і Reuters. Це дає підстави говорити про централізацію, президенціалізацію та неформалізацію рішень. Але цього недостатньо, щоб оголосити Україну «персоналістичним режимом».
Найнебезпечніший сценарій не вимагає «війни служб»
Якщо основна версія СБУ щодо контактів Каплунова з ФСБ виявиться правдивою, російська служба могла використати людину, яка діяла в структурах, пов’язаних із ГУР, проти противників Кремля та українських військових. Побічним ефектом такої операції може стати взаємна підозрілість українських інституцій. Однак немає доказів того, що ФСБ планувала саме конфлікт між СБУ та ГУР.
3 вересня ГУР попередило про «цілеспрямовану кампанію дезінформації», спрямовану проти військової розвідки та її бойових підрозділів. У повідомленні не згадуються ані СБУ, ані Каплунов, ані РДК, ані Березняки. Час публікації дає змогу аналізувати його в контексті кризи, але не дає підстав подавати його як офіційне звинувачення на адресу СБУ.
Ризик для обороноздатності є більш приземленим: вогонь по своїх, розкриття контррозвідувальної операції, компрометація джерел, взаємне блокування дій та втрата довіри між людьми, які наступного дня можуть бути змушені співпрацювати проти Росії. Для цього не потрібні теорії про крах держави.
Що насправді показала стрілянина на Березняках
Станом на 3 вересня, 15:00, ми знаємо достатньо, щоб назвати події на Березняках серйозним збоєм деконфліктування. СБУ проводила дії, пов’язані зі справою Каплунова. На місці з’явилися люди зі структур, пов’язаних із ГУР. СБУ застосувала зброю, з боку ГУР були поранені, а ситуацію довелося врегульовувати ДБР і керівництву «Альфи». Президент вимагав розслідування та відповідальності.
Ми не знаємо, хто вистрілив першим, чи стріляли обидві сторони, якою була повна правова підстава дев’ятиденного періоду, про який розповідає Каплунов, і чи справді матеріали СБУ доведуть свідому співпрацю з ФСБ. Ми також не знаємо, чи за конфронтацією стояв ширший бюрократичний конфлікт. Є підстави для такої гіпотези, але не для остаточного висновку.
Цей висновок менш ефектний, ніж гасло про «війну служб», зате корисніший. Україна має дві потужні структури, які під час війни здобули величезний досвід, ресурси й оперативну автономію. Вона також має формальну систему контролю. Однак на Березняках забракло механізму, який зупинив би суперечку до того, як зброя стала аргументом.
Щоб виправити ситуацію, не потрібні слабша СБУ чи слабше ГУР. Потрібні обов’язковий канал деконфліктування для операцій, що стосуються персоналу іншої служби, нейтральний механізм командування під час інцидентів «blue-on-blue», недоторканний реєстр фактичного позбавлення волі, повний запис допитів високого ризику та посилений непублічний парламентський нагляд. Таємність може захистити операцію від витоку. Вона не може захистити безлад від відповідальності.
Насамперед залишається з’ясувати:
- чи справді Каплунов співпрацював із ФСБ;
- за яких умов він давав свідчення;
- хто першим відкрив вогонь на Березняках;
- чи були дії учасників законними;
- а також чому конфлікт між державними структурами міг досягти такого рівня.
Стрілянина на Березняках не доводить розпаду держави чи війни СБУ з ГУР, що триває з 2022 року. Вона доводить щось вужче: в одному з найчутливіших місць апарату безпеки координація не завадила озброєним людям тієї самої держави вступити в конфлікт. Під час війни з Росією це достатньо серйозний тривожний сигнал.
Автор: Артур Жак
