Переговори у жовтні: між очікуваннями та реальністю

Україна готується до нового раунду переговорів із Росією та США у жовтні. Москва заявляє про готовність повернутися до тристороннього формату, Вашингтон говорить про пошук «правильної формули», а Київ наполягає на необхідності системного переговорного процесу. Водночас головна суперечність російсько-української війни залишається незмінною – території та умови, на яких може завершитися війна.

Коротко:

• Україна готується до нового раунду переговорів у жовтні. Київ заявляє про готовність до тристороннього формату – Україна, США та Росія. Москва також не відкидає повернення до переговорів.
• США активізували дипломатію. Після зустрічей Стіва Віткоффа та Джареда Кушнера з Путіним і Зеленським Вашингтон намагається знову посадити сторони за один стіл та знайти формулу завершення війни.
• Головна перешкода – території. Росія наполягає на своїх територіальних вимогах, Україна не готова на них погоджуватися. Саме це Кушнер називає найскладнішим питанням переговорів.
• Переговори ще не означають наближення миру. Навіть можливе припинення бойових дій не гарантує завершення війни. Для України принципові питання – гарантії безпеки та механізми, які не дозволять Росії відновити агресію.
• Жовтень може стати початком нового дипломатичного етапу, але не обов’язково кінцем війни. Якщо переговори відбудуться, їхнім головним результатом може стати створення постійного переговорного механізму. Чи готова Росія до реальних компромісів – поки невідомо.

Після кількамісячної паузи переговорний процес щодо завершення російсько-української війни знову опинився в центрі міжнародної дипломатії. 12 вересня керівник Офісу президента України Кирило Буданов заявив, що Україна готується до нового раунду мирних переговорів у жовтні. За його словами, йдеться саме про тристоронній формат – Україна, США та Росія. Місце проведення зустрічі поки не розголошується.

Практично одночасно голова парламентської фракції «Слуга народу» та член української переговорної групи Давид Арахамія заявив, що майже впевнений у поверненні Росії за стіл переговорів на початку жовтня – після виборів до Державної думи РФ, які заплановані на 18–20 вересня.Таким чином, жовтень вперше починає виглядати не просто як можливий термін, а як конкретне вікно можливостей для відновлення тристороннього діалогу. Проте очікування представників України та Заходу від результатів псевдовиборів до Держдуми можуть бути завищеними.

Відтак питання очевидне: чи новий раунд перемовин може привести до реального припинення війни, якщо позиції сторін щодо її завершення принципово різняться?

Новий етап дипломатичної активності розпочався після поїздки до Москви та Києва спеціальних посланців президента США Дональда Трампа Стіва Віткоффа та Джареда Кушнера.

5 вересня американські представники провели кількагодинну зустріч із Владіміром Путіним у Москві. Наступного дня вони прибули до Києва, де зустрілися з Володимиром Зеленським, а також провели переговори за участю європейських партнерів України. Їх представляли радники з питань міжнародної безпеки з Великої Британії, Німеччини та Франції. Відзначу, що це був перший візит Віткоффа і Кушнера до Києва в рамках їхньої дипломатичної місії. Американська сторона заявляла, що метою поїздки було зближення позицій Москви та Києва і підготовка наступного етапу переговорів.

Після зустрічей Віткофф заявив про «суттєвий прогрес» у плануванні додаткових тристоронніх переговорів. Президент Зеленський після зустрічі наголосив, що Україна готова повернутися до тристороннього формату за участю США та Росії. Водночас Київ і Вашингтон домовилися продовжити окремі консультації за участю європейських партнерів. Своєю чергою Держсекретар США Марко Рубіо назвав переговори Віткоффа та Кушнера в Москві й Києві змістовними та висловив сподівання, що вони допоможуть створити шлях до відновлення переговорного процесу. Тобто Вашингтон зараз фактично виконує роль посередника між двома сторонами, намагаючись спочатку відновити сам механізм переговорів. Однак чи залишається адміністрація Трампа «чесним брокером»? На жаль, про це говорити не випадає.

У Кремлі останніми днями також дали зрозуміти, що не закривають переговорний канал. Речник Кремля Дмітрій Пєсков переконує, що Росія залишається відкритою до переговорів і сподівається найближчим часом знову зустрітися у тристоронньому форматі – Росія, Україна та США. Водночас Москва поки не підтвердила конкретних дати та місця майбутньої зустрічі. Тобто готовність говорити про переговори є, але конкретної домовленості про саміт поки немає.Саме тому заява Кирила Буданова про підготовку до жовтня має значення – Київ уже говорить не лише про бажання відновити переговори, а про підготовку до конкретного раунду. Очевидно, спираючись на спільну позицію з країнами Заходу.

Одне з пояснень дав Давид Арахамія. За його словами, він очікує повернення російської сторони за стіл переговорів після завершення виборів до Державної думи РФ. Голосування заплановане на 18–20 вересня 2026 року. Росія також збирається проводити його на тимчасово окупованих територіях України, що Київ і міжнародна спільнота вважають незаконним. Тому точка відліку викликає сумніви щодо її доцільності. Керований характер голосування в Росії не викликає сумнівів, там очікують, що до нового складу Держдуми потрапить біля 150 учасників російсько-української війни, і цей «путінський призов» стане запорукою незмінності курсу Кремля. Там добре навчилися грати в демократію.

Проте саме початок жовтня може стати тим часовим вікном, коли російське керівництво буде готове повернутися до дипломатичного треку. Втім, це поки що прогноз українського переговорника, а не домовленість між сторонами. Цікаво, що Арахамія одночасно з оптимістичним прогнозом визнав: нинішньому переговорному процесу бракує суттєвого змісту. На його думку, сторонам необхідно створити постійний механізм переговорів – своєрідний «тунель», у межах якого ті самі представники регулярно зустрічатимуться в одному місці.

Ідея полягає не в тому, щоб кожна зустріч одразу завершувалася домовленістю. Навпаки – спочатку потрібно створити регулярний канал комунікації, який дозволить поступово рухатися до вирішення складних питань. «Це – основа та фундамент для досягнення результату», – пояснив Арахамія. Його підхід показує важливу зміну акценту: переговори можуть бути не одноразовим самітом із завданням негайно підписати мирну угоду, а тривалим процесом. Його особистий підхід полягає у прагненні провести переговори з кожним представником оточення Путіна окремо, хоча лідер фракції «Слуга народу» визнає, що у Кремлі домінують «яструби».

Найбільш конкретну оцінку нинішнього стану переговорів дав Джаред Кушнер. Виступаючи на YES у Києві, він прямо назвав територіальне питання найскладнішою проблемою, яка досі розділяє Україну та Росію. За словами Кушнера, позиція Путіна щодо територій уже сформульована. Якби Україна погодилася відійти до тієї лінії, яку вимагає російський президент, значна частина іншої потенційної угоди, за його словами, вже була б готова.

Але Київ на це не погоджується. Тому, пояснив Кушнер, завдання американських посередників полягає в пошуку «креативного рішення», яке дозволило б одночасно врахувати позицію України та домогтися від Росії припинення війни. Це, фактично, і є головний вузол нинішніх переговорів.

Москва хоче закріпити свої територіальні вимоги. Україна не готова погоджуватися на їхню реалізацію. США намагаються знайти проміжну формулу, при цьому здійснюючи тиск на жертву агресії (Україну), а не агресора.

Окремо Кушнер сформулював позицію Вашингтона ще пряміше. За його словами, якби Україна погодилася відійти до територіальної лінії, яку вимагає Путін, «решта угоди» вже була б готова. Однак американський представник визнав: Україна зараз цього не хоче. Тому Вашингтон шукає формулу, яка дозволила б завершити війну, не змушуючи Київ просто погодитися з російськими вимогами. Водночас Кушнер заявив, що територіальне питання значною мірою залежить від ситуації на полі бою. Це означає, що переговори залишаються тісно пов’язаними з перебігом подій на фронті, де спроба літнього наступу окупаційних військ виявилася провальною.

Водночас американська сторона не стверджує, що готова угода вже існує. У новій заяві 13 вересня Кушнер наголосив, що Вашингтон продовжує шукати «правильну формулу», яка дозволить усім сторонам рухатися вперед. За його словами, Дональд Трамп серйозно ставиться до питання завершення війни, а Зеленський і, за оцінкою Кушнера, Путін також зацікавлені в її завершенні. «Головне – знайти правильну формулу», – сказав американський спецпосланець. Це формулювання важливе, оскільки показує: американська сторона поки говорить про пошук рішення, а не про вже досягнуту домовленість.

Одна з найбільш дискусійних частин американського підходу – ідея фактичного припинення бойових дій навіть у ситуації, коли всі політичні питання ще не вирішені. Кушнер говорив про необхідність знайти рішення, яке дозволить припинити конфлікт і створити систему, що не допустить його повторення. Для України це принципове питання. Потенційне припинення вогню без надійних гарантій безпеки може означати не завершення війни, а лише паузу, після якої Росія отримає час для нового накопичення сил. Тому для Києва важливо не тільки питання «коли припиняться бойові дії», а й що саме гарантуватиме, що Росія не розпочне їх знову.

Парадокс нинішньої ситуації особливо помітний у Києві. Кушнер говорив про готовність Путіна до завершення війни саме тоді, коли Україна продовжує переживати масовані російські ракетні та дронові атаки. 12 вересня Росія здійснила чергову масштабну повітряну атаку по Україні. За словами Володимира Зеленського, від ранку РФ запустила майже 500 ударних дронів. Російські удари спричинили загибель цивільних та пошкодження житлових будинків, інфраструктури й підприємств у різних регіонах. Тому для України дипломатія існує не окремо від війни, а безпосередньо всередині неї.І саме цей розрив між дипломатичними заявами та реальністю на землі залишається одним із головних викликів для будь-якого переговорного процесу.

Адміністрація Трампа шукає варіанти дипломатичного успіху, який можна «продати» виборцям-республіканцям напередодні мідтермс (Midterms – проміжні вибори до Конгресу, які пройдуть у листопаді). Зрушити з місця ситуацію навколо Ірану Вашингтону не вдається, тому там вирішили тиснути на Київ. Дональд Трамп прямо закликав Володимира Зеленського «припинити бити по російському дизелю», хоча саме США є найбільшим експортером дизельного палива у світі з долею 18% світового ринку.

Поки що немає підстав говорити про принципову зміну російської позиції. Москва заявляє про готовність повернутися до переговорів, але водночас продовжує військовий тиск на Україну. Сам факт готовності до зустрічі ще не означає готовності до компромісу. Саме тому для Києва важливо, щоб переговорний процес не перетворився на механізм одностороннього тиску на Україну з вимогою поступитися територіями заради швидкого припинення бойових дій.

Володимир Зеленський публічно висловив готовність прибути до Маямі у грудні для переговорів з Путіним, який може прилетіти туди на саміт G-20. Однак прессекретар Путіна Дмітрій Пєсков, понижуючи рівень дискусії, заявив, що такий варіант не розглядається, запропонувавши Зеленському прилетіти до Москви. Очевидно, цей варіант буде публічно представлений як капітуляція України.

Ще одна важлива деталь, яка прозвучала на YES, – Вашингтон паралельно працює над майбутньою економічною моделлю України. Кушнер підтвердив роботу Києва і Вашингтона над Ukraine Prosperity Plan – планом економічного процвітання України. За його словами, до роботи залучені, зокрема, Світовий банк та корпорація BlackRock.

Американський представник говорив про необхідність уже зараз думати про економічний потенціал України після завершення війни та створення умов для залучення капіталу. Це показує, що американська дипломатична команда куди більше зацікавлена не у припиненні бойових дій, а й у подальшому розвитку подій. Але тут також виникає принципове питання: якою буде Україна після війни, якщо її кордони та безпекові умови залишаться невизначеними? Сам Кушнер у своїх словах фактично пов’язав економічне майбутнє країни з майбутнім кордоном і політичним врегулюванням. Щоправда, Україна вже має зі США підписану у травні минулого року угоду про видобуток рідкісноземельних металів, від якої сильно тхне колоніальним підходом.

На сьогодні маємо кілька фактів. Україна заявляє про підготовку до нового тристороннього раунду в жовтні. Буданов підтвердив саме цей формат, але не назвав місця проведення. За словами Пєскова, цим місцем може стати Абу-Дабі. Арахамія очікує повернення російської сторони на початку жовтня після виборів до Держдуми. Кремль заявляє про відкритість до відновлення тристоронніх переговорів, але конкретні дата і місце ще не узгоджені публічно. США після поїздки Віткоффа та Кушнера до Москви й Києва продовжують працювати над відновленням переговорного процесу. Але водночас Кушнер визнає: спільного бачення результату війни у сторін поки немає, а найскладнішим питанням залишаються території. Тому жовтневий раунд, якщо він відбудеться, навряд чи варто сприймати як автоматичний шлях до підписання мирної угоди. Швидше це може бути спроба створити постійний переговорний механізм і перевірити, чи існує взагалі формула, яку готові прийняти Україна, Росія та США.

Певний дипломатичний рух у цьому напрямі безумовно є. Після тривалої паузи Вашингтон активізував контакти з Москвою та Києвом. Україна підтвердила готовність до нового тристороннього раунду. Росія публічно не відмовляється від переговорів. Але між переговорами про мир і самим миром залишається величезна різниця. Головні питання – території, гарантії безпеки, майбутня архітектура європейської безпеки та механізми, які не дозволять Росії повторити агресію.Саме тому найближчі тижні будуть важливими не стільки через можливу дату зустрічі, скільки через те, яку конкретно пропозицію США принесуть на стіл і чи готова Росія перейти від декларацій про готовність до переговорів до реальних компромісів. Жовтень може стати початком нового етапу дипломатії. Але чи стане він початком кінця війни – поки що сказати неможливо.

Авторка: Світлана Мялик

Офіційні російські та білоруські джерела цитуються виключно з інформаційною метою. Оприлюднені ними відомості можуть містити ознаки дезінформації або бути інструментом пропаганди.