Танкери змінюють курс. Чи дістанеться російське дизельне паливо до США?

Постачання російського палива до США так і не розпочалось, незважаючи на домовленості Трампа та Путіна. Танкери, які збирались прямувати до американських портів, змінюють маршрути. Покупці у США побоюються юридичних наслідків: Конгрес уже попередив банки та порти про можливу відповідальність за такі угоди. Тим часом Вашингтон змінив риторику. Тепер там кажуть, що головне – не доставити дизель до США, а збільшити його постачання на світовий ринок. У жовтні російський експорт справді зріс майже вдвічі. Однак помітно знизити світові ціни на дизель це не допомогло: паливо, як і раніше, коштує значно дорожче, ніж на початку року.

Коротко:

  • Трамп і Путін домовилися про збільшення постачання російського дизельного палива на американський і світовий ринки. США тимчасово дозволили імпорт цього палива.
  • Чотири танкери пов’язали з імовірним постачанням до США, але жоден із них так і не розвантажився в американському порту.
  • Судна змінюють маршрути: одні прямують у бік Бразилії, інші залишаються в Атлантиці або Середземному морі.
  • Американські покупці побоюються юридичних наслідків. Законодавці попередили банки та порти про відповідальність за незаконний імпорт російського палива.
  • Влада США тепер заявляє, що головне – збільшити пропозицію дизельного палива на світовому ринку, навіть якщо паливо не потрапить до американських портів.
  • Російський експорт дизельного палива в жовтні майже подвоївся, проте світові ціни залишаються високими. Аналітики вважають, що обіцяного постачання недостатньо, щоб істотно змінити ситуацію.

На початку жовтня президент США Дональд Трамп оголосив про домовленість із російським президентом Владіміром Путіним щодо постачання російського дизельного палива на американський та світовий ринки. Вашингтон розраховував таким чином стримати різке зростання цін на паливо в США. До жовтня середня вартість дизельного палива сягнула приблизно 6,18 долара за галон проти 3,48 долара на початку року. Подорожчання відбувалось на тлі війни з Іраном, перебоїв у постачанні нафти через Ормузьку протоку та пошкодження нафтопереробних потужностей на Близькому Сході. Додатковий тиск на світовий ринок нафтопродуктів чинило скорочення виробництва на російських НПЗ після українських ударів.

9 жовтня Мінфін США видав генеральну ліцензію № 135, що дозволила до 7 квітня 2027 року низку операцій із російським дизелем. Зокрема, документ дозволяв його продаж, транспортування, розвантаження та імпорт, у тому числі безпосередньо до США.

Наступного дня, 10 жовтня, російський уряд частково скасував заборону на експорт дизельного палива, запроваджену раніше через загрозу дефіциту на внутрішньому ринку.

Президент Росії Владімір Путін і спеціальний посланець президента США Стів Уіткофф на зустрічі в Санкт-Петербурзі 21 жовтня 2026 року. Уіткофф подякував Путіну за домовленість про постачання російського дизельного палива, а Путін анонсував відправлення перших танкерів. Фото: пресслужба Кремля.
Президент Росії Владімір Путін і спеціальний посланець президента США Стів Уіткофф на зустрічі в Санкт-Петербурзі 21 жовтня 2026 року. Уіткофф подякував Путіну за домовленість про постачання російського дизельного палива, а Путін анонсував відправлення перших танкерів. Фото: пресслужба Кремля.

Згідно з оголошеним Трампом планом, Росія мала негайно поставити на американський і світовий ринки понад 300 тисяч тонн дизельного палива, ще 500 тисяч тонн – у листопаді, а потім додатково мільйон тонн. Ще три мільйони тонн передбачалось експортувати за наявності відповідних можливостей російських нафтопереробних заводів. Таким чином, загальний заявлений обсяг постачання перевищував 4,8 мільйона тонн. Водночас Кремль публічно не підтверджував конкретні обсяги, а американська адміністрація не уточнювала, яка частина палива призначалась безпосередньо для США.

У другій половині жовтня з російських портів вийшли щонайменше чотири танкери з дизельним паливом, які пов’язували з імовірним постачанням до США. Однак жодну з цих партій поки що не доставили до американських портів: судна змінили маршрути або залишилися в очікуванні розпоряджень щодо місця розвантаження.

Що це за танкери і де вони зараз?

Першим із танкерів, які пов’язували з постачанням російського дизельного палива до США, став Leruo. Він вийшов із Приморська 16 жовтня 2026 року з вантажем російського дизельного палива, повідомляло Reuters із посиланням на дані LSEG. Спочатку судно вказувало атлантичне узбережжя як напрямок руху, але 2 листопада змінило його на «Brazil for order» – «Бразилія, в очікуванні розпоряджень». Станом на 12 листопада танкер перебував в Атлантиці біля північного узбережжя Бразилії.

Танкер Leruo. Фото: VesselFinder
Танкер Leruo. Фото: VesselFinder

Leruo ходить під прапором Сьєрра-Леоне. Його зареєстрований власник і комерційний менеджер – гонконзька компанія Nexaryn Bluewater Ltd, а управління безпекою здійснює азербайджанська компанія Navigenix Shipmanagement LLC.

21 жовтня з Приморська вийшов танкер Talisman, який, за даними AFP, також перевозив російський дизель. Спочатку судно вказувало в системі AIS напрямок «Atlantic Coast For Orders» – «Атлантичне узбережжя, в очікуванні розпоряджень», тож воно могло прямувати до берегів США. Однак пізніше танкер змінив курс і попрямував до Середземного моря. Станом на 12 листопада Talisman перебував біля узбережжя Єгипту, в районі Олександрії, де кілька днів стояв на місці.

Танкер Talisman. Фото: VesselFinder
Танкер Talisman. Фото: VesselFinder

Talisman ходить під російським прапором. Його зареєстрований власник – Ametrine Navigation Inc, а комерційне управління та управління безпекою здійснює North Fleet Ltd. Обидві компанії зазначені в морських реєстрах як російські.

22 жовтня в Приморську на танкер Agioi Fanendes завантажили близько 40 тисяч тонн російського дизельного палива. За даними Reuters із посиланням на LSEG, спочатку судно прямувало до Нью-Йорка, куди мало прибути 7 листопада. Однак пізніше пункт призначення в системі AIS змінився на «For Orders» – «в очікуванні розпоряджень». До 10 листопада танкер зупинився в Атлантиці біля східного узбережжя США, так і не досягнувши Нью-Йорка. Грецька компанія EASTMED, яка управляє судном, повідомила Reuters, що порт розвантаження не визначено.

Танкер Agioi Fanendes. Фото: VesselFinder
Танкер Agioi Fanendes. Фото: VesselFinder

Agioi Fanendes ходить під прапором Мальти. Його зареєстрований власник – грецька компанія Maltatankers Shipping Ltd. Комерційне управління та управління безпекою з квітня 2019 року здійснює афінська компанія Eastern Mediterranean Maritime Ltd (EASTMED).

Четвертим судном, пов’язаним із російським дизелем для США, за даними Financial Times, став танкер Beast. 27 жовтня його завантажили в Приморську, хоча AIS фіксує його вихід з Усть-Луги 30 жовтня. Судно ходить під прапором Сьєрра-Леоне. Спочатку танкер вказував напрямок «Atlantic», а згодом змінив його на «Brazil for order». Станом на 13 листопада Beast перебуває в Атлантиці на захід від Португалії.

Танкер Beast. Фото: VesselFinder
Танкер Beast. Фото: VesselFinder

Усі ці танкери й раніше перевозили російську нафту та нафтопродукти. Три з них, за винятком Agioi Fanendes, потрапили під санкції західних країн як судна російського «тіньового флоту».

Американські компанії не хочуть мати справу з російським паливом

Незважаючи на гучні політичні заяви Трампа та Путіна, американські компанії не поспішають закуповувати російський дизель навіть зі значними знижками. Як повідомило видання The Washington Sun із посиланням на представників галузі та аналітиків, чиновники адміністрації Трампа неофіційно переконували американські компанії прийняти вантажі, які вже прямували через Атлантику.

Однією з головних перешкод для американських покупців стали юридичні ризики. Видана Мінфіном США 9 жовтня генеральна ліцензія № 135 дозволила певні операції з російським дизелем до квітня 2027 року. Однак законодавці наполягали, що ліцензія не скасовує заборони на імпорт російських енергоносіїв, встановленої федеральним законом у 2022 році. Це створює правову невизначеність для потенційних учасників угод.

Генеральна ліцензія № 135 Міністерства фінансів США від 9 жовтня 2026 року, що дозволяє певні операції з дизельним паливом російського походження. Джерело: Управління з контролю за іноземними активами США (OFAC)
Генеральна ліцензія № 135 Міністерства фінансів США від 9 жовтня 2026 року, що дозволяє певні операції з дизельним паливом російського походження. Джерело: Управління з контролю за іноземними активами США (OFAC)

26 жовтня група конгресменів і сенаторів від обох партій попередила найбільші американські банки, зокрема JPMorgan Chase, Bank of America та Citigroup, а також портові адміністрації Нью-Йорка, Г’юстона та інших міст про можливу цивільну та кримінальну відповідальність за незаконний імпорт російського палива. Законодавці вимагали зберегти документи, пов’язані з потенційними угодами.

На тлі цих розбіжностей у США танкери з російським дизелем почали змінювати маршрути. Уже 10 листопада міністр енергетики США Кріс Райт заявив, що не стурбований зупинкою судна Agioi Fanendes біля американського узбережжя: за його словами, судно може розвантажитись в іншому порту, оскільки головна мета Вашингтона – збільшити пропозицію дизельного палива на світовому ринку.

Російський експорт зростає, але дизель залишається дорогим

Одним з альтернативних напрямків для танкерів із російським дизелем називали Бразилію. Однак і там виникли проблеми з пошуком покупців.

Як повідомило 11 листопада Bloomberg, російські експортери запропонували бразильським дистриб’юторам щонайменше чотири партії дизельного палива з постачанням у листопаді.

Бразильські трейдери підтвердили, що отримували такі пропозиції протягом останнього тижня, однак назвали ціни невигідними порівняно з ціною палива, яке постачають зі США. За оцінками S&P Global Platts, 9 листопада вартість американського дизельного палива з доставкою до бразильських портів становила приблизно $1 320–1 330 за тонну. Ціни, запропоновані російськими експортерами, не розголошуються.

Водночас загальний експорт російського дизельного палива на світові ринки справді помітно зріс. Як повідомила 12 листопада Financial Times із посиланням на Kpler, у жовтні його обсяги збільшились приблизно вдвічі – зі 135 тисяч до 271 тисячі барелів на добу. Російське паливо продовжувало надходити, зокрема, до Бразилії та Туреччини.

Незважаючи на збільшення російського експорту, оптові ціни на дизельне паливо в Європі та США залишаються високими. За даними біржі ICE, з початку 2026 року вартість ф’ючерсів на дизельне паливо зросла більш ніж удвічі. У вересні котирування піднімались приблизно до $1 500 за тонну, а до середини листопада знизились до $1 283.

Світові біржові ціни на дизельне паливо у 2026 році, доларів за тонну. Джерело: ICE Low Sulphur Gasoil Futures, графік TradingView. Дані станом на листопад 2026 року.
Світові біржові ціни на дизельне паливо у 2026 році, доларів за тонну. Джерело: ICE Low Sulphur Gasoil Futures, графік TradingView. Дані станом на листопад 2026 року.

За оцінкою аналітиків Kpler, обіцяних Росією обсягів постачання недостатньо, щоб помітно знизити світові ціни на дизельне паливо. Для цього ринок потребує додаткових 400 тисяч барелів на добу. Перша російська партія в 300 тисяч тонн забезпечила б лише близько 73 тисяч барелів на добу, якщо розподілити її на місяць, – менше п’ятої частини необхідного обсягу. Міжнародне енергетичне агентство також попереджає, що дефіцит дизельного палива може зберігатись й у 2027 році.

Офіційні російські та білоруські джерела цитуються виключно з інформаційною метою. Оприлюднені ними відомості можуть містити ознаки дезінформації або бути інструментом пропаганди.

Поділитися в соцмережах