Коротко:
- Росія надіслала НАТО non-paper із погрозою застосування ядерної зброї у разі «будь-якої спроби» ізоляції Калінінградської області. НАТО підтвердило його отримання та надало письмову відповідь.
- Посольства Росії в Бельгії, Ірландії та Великій Британії стверджують, що НАТО готує блокаду області, але не надали доказів. Представництво в Лондоні посилалося на статтю в пресі та серіал Sky «The Wargame».
- У російських «Основах ядерного стримування» від 19 листопада 2024 року ізоляція території зазначена як «воєнна небезпека» (п. 15), але не як одна з п’яти умов застосування ядерної зброї (п. 19).
- 1 жовтня Владімір Путін пов’язав застосування «усього озброєння» з «прямим нападом» на Росію, а не з ізоляцією області.
- За даними Crisis Group, що посилається на європейського чиновника, чисельність російських сухопутних військ в області з 2022 року скоротилася на 80 відсотків; авіація, флот і ракети залишилися.
Non-paper із ядерною погрозою: що відомо напевно
Reuters бачив текст документа. У ньому Москва звинувачує Альянс у «небезпечному й необачному курсі» та пише:
«Росія буде готова застосувати весь арсенал сил і засобів, якими вона володіє, зокрема ядерну зброю, для захисту своєї території, якщо країни НАТО зроблять будь-яку спробу ізолювати Калінінградську область від решти країни» – російський non-paper для НАТО, за повідомленням агентства Reuters.
У листі також згадується про можливі удари по «центрах прийняття рішень» країн Альянсу «вже з самого початку конфлікту». Формально це non-paper, тобто неофіційний документ. Речниця НАТО Еллісон Гарт підтвердила, що лист надійшов і що Альянс надав відповідь: НАТО є оборонним альянсом, і «жодні наші дії чи навчання не становлять загрози для будь-якої частини Росії». Кремль нічого не спростовує. Дмітрій Пєсков визнав «цілком природним», що дипломати нагадують «гарячим головам у Європі» про російські програмні документи. 1 жовтня Путін додав у клубі «Валдай», що це не залякування, а відповідь на спробу залякати Росію.
Блокада з газети та серіалу: звідки Москва взяла привід
Лист справжній. А от із його приводом справи гірші. Між 28 і 29 вересня те саме повідомлення поширили посольства Росії в Бельгії, Ірландії та Великій Британії. Представництво в Дубліні написало, що «з’явилася інформація» про підготовку НАТО до повітряно-морської блокади області. Воно не навело ані джерела, ані доказів. Посольство в Лондоні було відвертішим: воно відреагувало на статтю в газеті «i» про Калінінград як «найбільшу слабкість Путіна» та на «The Wargame» – напівдокументальний, напівігровий серіал Sky. У ньому колишні політики розігрують кризу після російського нападу на Велику Британію, а сценарій передбачає, зокрема, британські удари по Калінінграду. Тож принаймні лондонська версія ядерної погрози є відповіддю на телевізійний сюжет.
У квітні заступник міністра закордонних справ Алєксандр Ґрушко стверджував, що під час навчань JEF західні країни відпрацьовують сценарії морської блокади та захоплення області. У вересні Радослав Сікорський запропонував навчання, які змусили б Путіна перекидати війська з України, виключаючи наступальні дії проти Калінінграда. НАТО не оголосило жодного плану блокади. Росія не надала доказів, а лише публікації в ЗМІ, висловлювання політиків та власне трактування навчань.
Чи дозволяє доктрина застосувати ядерну зброю у відповідь на ізоляцію Калінінграда?
Москва посилається на свої документи. Тож варто зробити саме те, про що вона просить: прочитати їх. В «Основах державної політики у сфері ядерного стримування» від 19 листопада 2024 року ізоляція частини території справді фігурує: у пункті 15, у переліку «воєнних небезпек», які «можуть перерости» в загрози і які ядерне стримування має «нейтралізувати». У цьому ж переліку зазначені масштабні навчання супротивника поблизу російських кордонів.
Однак умови застосування ядерної зброї викладені в окремому переліку в пункті 19: достовірна інформація про запуск балістичних ракет, застосування зброї масового знищення, напад на критично важливі об’єкти, який паралізував би ядерний удар у відповідь, агресія із застосуванням звичайної зброї, що створює критичну загрозу суверенітету або територіальній цілісності Росії чи Білорусі, масований запуск засобів повітряно-космічного нападу та перетин ними кордону. Ізоляції там немає.
Отже, доктрина дозволяє Москві погрожувати ядерною зброєю через Калінінград. Вона не говорить, що ізоляція відкриває шлях до її застосування. Міст ще треба побудувати. Військову блокаду портів Росія могла б назвати агресією, бо так її кваліфікує визначення агресії ООН від 1974 року, хоча пункт 19 вимагає ще «критичної загрози». Однак у ноті йдеться про «будь-яку спробу» ізоляції, і це поняття також охоплює обмеження транзиту чи санкції. Цей міст відкрито будує Олексій Арбатов, керівник Центру міжнародної безпеки ІМЕМО РАН:
«Порушення зв’язку Калінінграда з “континентальною” Росією є загрозою для її цілісності, за якої допускається удар ядерною зброєю» – Алєксєй Арбатов для «Вєдомостей».
Однак Арбатов зазначає, що загрози для ексклави наразі є «не військовими, а політичними».
У ноті йдеться про «ізоляцію», Путін говорить про «напад»
МЗС і Кремль, до речі, говорять різними голосами. Нота та посольства: «будь-яка спроба» ізоляції. Путін на «Валдаї»: «прямий напад» на Росію. Це два різні пороги в одній і тій самій справі. Ті самі «Основи» у пункті 16 визначають як принцип «невизначеність для потенційного супротивника щодо масштабів, часу та місця» застосування сил стримування.
«Центри прийняття рішень»: формулювання з Києва потрапляє до листа до НАТО
«Центрів прийняття рішень» в «Основах» немає. Це формулювання з війни проти України: у листопаді 2024 року Путін вказував на «центри прийняття рішень у Києві» як на можливу ціль «Орєшніка». Сєрґєй Лавров, відповідаючи на запитання про польську пропозицію щодо спільного з Україною виробництва ракет для систем Patriot, порадив «уважно вивчити» воєнну доктрину. Ось тільки воєнна доктрина 2014 року допускає застосування ядерної зброї у відповідь на агресію із застосуванням звичайної зброї лише в разі загрози «самому існуванню держави». Марія Захарова назвала європейські заводи, що виробляють зброю для України, «потенційними військовими цілями», а Пєсков говорив про «доволі запеклі» заяви з Польщі та інших країн Європи.
Сам мотив не є новим. У липні 2025 року Ніколай Патрушев заявляв, що на будь-який «військовий напад» на область буде надано відповідь усіма силами та засобами, передбаченими воєнною доктриною та «Основами». Новими видаються форма та адресат, тобто лист до НАТО як інституції, а також поріг: не напад, а «ізоляція». Високопоставлений європейський чиновник з питань оборони заявив Reuters, що це перша така погроза з часів холодної війни. Це його оцінка, а не встановлений факт.
Ракети залишилися, піхоти стало менше: сили в Калінінградській області
Калінінград також має підстави покладатися на слова. Згідно з аналізом CNA за 2023 рік, 11-й армійський корпус навесні 2022 року потрапив в Україну й зазнав важких втрат під Харковом, тоді як авіація, кораблі та ракети в області залишилися здебільшого неушкодженими. Міністерство оборони Литви оцінювало, що під час навчань «Запад-2025» там дислокувалося лише кілька тисяч військових. Crisis Group, посилаючись на європейського чиновника, пише про скорочення чисельності сухопутних військ на 80%. Це не доводить, що ядерна зброя має заповнити цю прогалину. Однак це створює контекст, у якому ядерні сигнали набувають для Москви додаткового значення.
Стримування чи примус? Чого Москва хоче від НАТО
Стримування – це погроза, яка має утримати супротивника від конкретного кроку. Примус, у літературі compellence, має спонукати його змінити поведінку. Нота формально спрямована на стримування: не ізолюйте Калінінград. Однак, оскільки в ній не дається визначення ізоляції, а посольства прямо звинувачують НАТО у проведенні навчань, практична мета може бути ширшою: відвернути від маневрів біля кордону, обмежень транзиту та виробництва зброї для України. Це гіпотеза, але вона узгоджується з хронологією заяв. Політологи Тодд Сексер (Університет Вірджинії) та Метью Фурманн доводять, що ядерна зброя служить переважно для стримування та самооборони, а для примусу вона малопридатна. Якщо вони мають рацію, Москва має підстави висловлювати свої вимоги мовою стримування: вона звучить переконливіше. 1 жовтня Пєсков переконував, що листи «не варто сприймати як конфронтаційні», і порівняв їх із мюнхенською промовою Путіна 2007 року, в якій той нібито говорив про «відкритість Росії до діалогу». Погроза, висловлена разом із запрошенням до переговорів, – це типовий набір засобів примусу.
Поки що ефект скромний. Марк Рютте заявив, що Путін «ніколи не переможе НАТО» і що він сам «не сприймає це серйозно». Латвійський міністр оборони Райвіс Мелніс не бачить безпосередньої загрози. Публічно ніхто не повідомляє про зміни в боєготовності російських ядерних сил. Ризик криється в іншому. Микола Соков з Віденського центру з питань роззброєння та нерозповсюдження, колишній російський дипломат, розповідає Reuters про загрозу «взаємної помилки в розрахунках». Чим ширше Москва розтягує червоні лінії, тим важче відрізнити ритуальне попередження від сигналу, який слід сприймати серйозно. Ту саму схему – попередження без конкретики – ми бачили у погрозах Путіна у зв’язку із затриманням танкерів «тіньового флоту», і супроводжує її кампанія диверсій, масштаби якої сьогодні важко точно оцінити.
Поріг розмитий, а не зміщений
Росії не довелося змінювати доктрину. Достатньо було неофіційного листа, який додає до неї нове тлумачення. Москва не зміщує ядерний поріг, а лише розмиває його. Зміщений поріг можна виміряти. Розмитий – ні.
Автор: Артур Жак
