І нашим і вашим: завод Потаніна у Фінляндії залишається вікном «Норнікеля» на Захід

Російський нікель продовжує надходити на західні ринки через Фінляндію – попри війну та санкції проти Росії. Завод мільярдера Владіміра Потаніна в Хар’явалті переробляє російський нікель, тоді як інші підприємства його концерну «Норнікель» працюють на ВПК Росії.

Фінські антивоєнні активісти вимагають покласти цьому край: 14 жовтня в країні розпочався збір підписів за заборону імпорту російського нікелю.

Коротко:

• Завод «Норнікеля» у Хар’явалті переробляє російську сировину та постачає готову продукцію на західні ринки
• Підприємство належить концерну Владіміра Потаніна. Сам мільярдер перебуває під санкціями США та низки інших країн, проте європейські обмеження не забороняють імпорт російського нікелевого штейну
• У 2025 році на нікелевий штейн припало близько 80% вартості всього фінського імпорту з Росії – понад 670 млн євро
• Водночас підприємства «Норнікеля» постачали метал російському ВПК
• Антивоєнні активісти вимагають заборонити імпорт російського нікелю. 14 жовтня у Фінляндії розпочався збір підписів під відповідною громадянською ініціативою
• Серед фінських політиків немає єдності щодо заборони. Одні вимагають обмежити торгівлю з «Норнікелем», інші побоюються втрати робочих місць

У центрі протистояння – металургійний завод у фінському місті Хар’явалті, що належить російській групі «Норнікель». Її найбільший акціонер – мільярдер Владімір Потанін, якого влада США називає близьким соратником Владіміра Путіна.

Історія заводу в Хар’явалті почалася задовго до появи там російського капіталу. Підприємство було засноване в 1959 році й спочатку належало фінській промисловій групі Outokumpu. У 2000 році воно перейшло до американської OM Group, яка розвивала виробництво нікелевих хімікатів і розширювала потужності заводу.

У 2007 році «Норнікель» придбав нікелевий бізнес OM Group за 408 мільйонів доларів. Угода включала завод у Хар’явалті, гірничодобувні активи в Австралії та частку у фінському проєкті Talvivaara. Придбання схвалила Європейська комісія.

Сьогодні підприємство працює під назвою Norilsk Nickel Harjavalta Oy. Воно входить до російської групи «Норнікель» і зазначене серед її закордонних виробничих активів у річному звіті за 2025 рік.

Стратегічне значення заводу пояснював сам Владімір Потанін: підприємство необхідне концерну для поставок продукції до Європи та частково до Америки.

«Це для нас вікно в Європу, у західний світ», – заявив Потанін.

У розвитку заводу в Хар’явалті була зацікавлена й сама Фінляндія. У грудні 2021 року підприємство повідомило, що державне агентство Business Finland виділило йому грант у розмірі 15 мільйонів євро на розширення виробництва нікелю, зокрема для акумуляторної промисловості.

Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Фінляндія різко скоротила економічні зв’язки з Росією, а в квітні 2023 року вступила до НАТО. Однак завод у Хар’явалті продовжив роботу.

Це стало можливим завдяки особливостям санкційного законодавства. Євросоюз не ввів загальної заборони на імпорт російського нікелевого штейну – проміжного продукту металургійної переробки, який надходить на фінський завод.

Сам Потанін перебуває під персональними санкціями США, Великої Британії та Канади, але не включений до санкційного списку ЄС. У вересні 2026 року Україна вкотре запропонувала Брюсселю ввести обмеження проти нього та власника НЛМК Владіміра Лісіна, однак цього зроблено не було.

«Усі знають про цих людей, але уникають будь-яких дій проти них. Однак тепер, можливо, з’явилися важелі, щоб просунутися в цьому питанні», – заявив Politico уповноважений президента України з питань санкційної політики Владислав Власюк.

За його словами, компанії Потаніна та Лісіна працюють на російську воєнну економіку, а включення бізнесменів до санкційного списку ЄС могло б фактично відрізати «Норнікель» і НЛМК від європейського ринку.

Нікелеву сировину виробляють на російських підприємствах «Норнікеля», вона проходить первинну переробку, а потім її відправляють до Фінляндії. На заводі в Хар’явалті з неї отримують нікелеві катоди, брикети та сполуки нікелю. Продукцію підприємства використовують у металургії, зокрема у виробництві матеріалів для акумуляторів.

Масштаби торгівлі можна оцінити за статистикою фінської митниці. У 2025 році країна імпортувала з Росії товарів на 840,85 мільйона євро. З них 673,37 мільйона євро, або близько 80%, припало на нікелевий штейн.

Згідно з даними NICKEL22, у 2025 році Фінляндія ввезла з Росії близько 90 тисяч тонн нікелю та нікелевих виробів – приблизно стільки ж, скільки й до повномасштабного вторгнення в Україну. За 2022–2025 роки імпорт цієї товарної групи становив близько 365 тисяч тонн вартістю 4,1 мільярда євро.

У розслідуванні Global Witness йдеться про те, що близько 94% сировини фінського підприємства надходило з російських виробничих майданчиків «Норнікеля».

Російський нікель доставляють через залізничний прикордонний пункт Вайніккала. Фінська влада залишила його відкритим для вантажних поїздів, незважаючи на закриття сухопутного кордону з Росією для звичайного автомобільного та пасажирського сполучення.

Після переробки на заводі в Хар’явалті російський нікель може вважатися продукцією фінського походження і надходити на західні ринки, зокрема до США, незважаючи на обмеження щодо російських металів.

Основним покупцем продукції фінського заводу, за даними Global Witness, є США: з квітня 2024 року Штати імпортували з Фінляндії необроблений нікель майже на 130 мільйонів доларів, а Німеччина – на понад 50 мільйонів доларів. Розслідувачі також встановили учасників поставок. Американська компанія TMP Metals Group підтвердила, що залишається ексклюзивним дистриб’ютором продукції «Норнікеля» у США. Бельгійська компанія Umicore повідомила про закупівлі обмежених обсягів нікелевої та кобальтової продукції заводу. У вивчених митних документах фігурує також люксембурзький трейдер Traxys, який не розкрив подробиць своїх комерційних відносин.

Частина металів, що містяться в російській сировині, повертається з Фінляндії назад до Росії. Мідний кек, що утворюється під час переробки нікелю, спрямовують на завод «Норнікеля» в Норильську для подальшого вилучення міді та інших цінних металів.

До весни 2026 року мідевмісний напівфабрикат відправляли морем із фінського порту Порі до Мурманська. Однак нові санкційні обмеження ЄС, що торкнулися Мурманського порту, призвели до призупинення поставок цим маршрутом. Керівництво Norilsk Nickel Harjavalta шукало альтернативні шляхи доставки вантажу до Росії.

Поки фінський завод переробляв російський нікель для західних ринків, інша компанія концерну постачала метал російському виробнику танків.

У вересні 2025 року Global Witness опублікувала розслідування, засноване, зокрема, на документах, отриманих українським проектом Trap Aggressor. Згідно з проаналізованими рахунками, у грудні 2023 року Кольська гірничо-металургійна компанія, що входить до групи «Норнікель», продала 27 тонн нікелевих катодів «Уралвагонзаводу». Вартість закупівель становила 48 мільйонів рублів, або близько 524 тисяч доларів за курсом. «Уралвагонзавод» входить до державної корпорації «Ростех», виробляє та модернізує російські танки, що використовуються у війні проти України.

Про постачання «Норнікелем» металів іншим підприємствам російського ВПК повідомляє Головне управління розвідки Міністерства оборони України. За даними української розвідки, пов’язана з Потаніним компанія «Норметімпекс» постачала нікель підприємству «Салют», яке виробляє двигуни для російських військових літаків, а також кобальт підприємству ядерного комплексу «Маяк».

У березні 2025 року Потанін також припустив можливість участі у розробці родовищ рідкоземельних металів на окупованих Росією територіях України. Як повідомляло Reuters, бізнесмен говорив про необхідність додаткових геологічних досліджень на територіях, які Росія називає «новими».

Проти продовження постачання російського нікелю до Фінляндії виступають антивоєнні активісти. Ще 15 вересня 2026 року представники української громади організували демонстрацію в Гельсінкі, вимагаючи закрити санкційну лазівку, що дозволяє російській сировині надходити на фінський завод «Норнікеля».

14 жовтня було започатковано громадянську ініціативу щодо заборони імпорту та переробки російської нікелевої сировини. Автори пропонують передбачити перехідний період, щоб завод у Хар’явалті міг перейти на сировину з інших країн або змінити власника. Якщо ініціатива збере 50 тисяч підписів, її має розглянути парламент країни.

Однак питання російського нікелю вже порушувалося на парламентському рівні. 8 жовтня, за шість днів до початку збору підписів, депутати трьох партій – Орас Тюнккюнен («Зелені»), Мікко Савола (Центристська партія) та Алексі Янтті (владна Національна коаліційна партія) – надіслали уряду письмовий запит. Вони вимагали пояснити, чому імпорт російського нікелю триває, чи підтримує Фінляндія включення Потаніна до санкційного списку ЄС і чи можливо передати завод фінському або іншому західному власнику зі збереженням робочих місць.

Але єдиної позиції серед фінських політиків немає. Завод «Норнікеля» – важливий роботодавець для регіону Сатакунта: на підприємстві працюють близько 300 осіб, а його діяльність забезпечує замовлення місцевим підрядникам та іншим компаніям.

Депутатка від Центристської партії Eeva Kalli підтримує посилення санкцій проти Росії, але виступає проти їхнього поширення на нікель. На її думку, необхідно оцінити, кому нові обмеження завдадуть більшої шкоди – Росії чи Фінляндії та Євросоюзу. Соціал-демократ Juha Viitala також виступає проти односторонньої заборони: за його оцінкою, від діяльності заводу залежать сотні робочих місць безпосередньо та до тисячі – опосередковано.

Міністерство закордонних справ Фінляндії підтвердило, що імпорт російського нікелевого штейну залишається законним. При цьому міністр зовнішньої торгівлі Вілле Тавіо ще в травні 2026 року висловлював надію, що стратегічно важливі підприємства з часом перейдуть під фінський або західний контроль.

Автор: Ольга Семашко

Офіційні російські та білоруські джерела цитуються виключно з інформаційною метою. Оприлюднені ними відомості можуть містити ознаки дезінформації або бути інструментом пропаганди.