Україна протидіє російському впливові у світі, направляючи військових для обміну досвідом у країни, що протистоять російським військовим угрупованням. Близько п’ятнадцяти військових було направлено до Африки для навчання місцевих хунт використанню безпілотників для протистояння військовим угрупованням РФ. Проте це не вперше Україна ділиться бойовим досвідом, підриваючи російський вплив.
Коротко:
- Україна активно ділиться унікальним військовим досвідом із країнами-партнерами.
- У рамках програми протидії БпЛА 228 інструкторів із України були направлені у п’ять країн Близького Сходу.
- Українських військових було помічено в країнах Африки та Сирії під час проведення операцій, спрямованих на протидію російським військовим формуванням.
- Україна використовує власний досвід ведення війни в нових умовах як інструмент налагодження міжнародних зв’язків та спосіб послабити вплив Росії у світі.
- Росія обурена присутністю українських військових в Африці, але наративи перегукуються із вже знайомими заявами із 2024 року.
Як Україна ділиться бойовим досвідом з НАТО
За понад чотири роки ведення повномасштабної війни український бойовий досвід став цінним ресурсом для багатьох країн. Тактики ведення війни, інструменти та підходи змінилися відповідно до реалій, де БПЛА різних видів, набагато дешевші за ракети у класичному розумінні, стають більш ефективними на полі бою.
Якщо у 2022 році країни НАТО розгортали програми військових навчань, до яких залучали українських військових, то в 2025–2026 роках вже Україна залучається до програм як експерт із застосування БПЛА на полі бою.
У лютому 2025 року було відкрито спільний центр навчання НАТО та України JATEC. Розташований у польському Бидгощі центр став майданчиком для обміну реальним бойовим досвідом, куди офіційно направляються українські військовослужбовці ЗСУ та Національної гвардії. Українське Міноборони прямо називає JATEC механізмом обміну досвідом між Україною та НАТО. До програми залучено всі 32 країни альянсу.
Окремо в 2026 році українські інструктори направлялися до німецьких військових шкіл та брали участь у спільних польсько-українських навчаннях на полігонах у Польщі.
Програми боротьби з іранськими БпЛА
Окрім країн НАТО, Україна офіційно розгортає програму підтримки для країн Близького Сходу. У березні 2026 року Україна направила 228 спеціалістів для навчання з протидії іранським Shahed та іншим ударним БпЛА. До програми увійшли Катар, Об’єднані Арабські Емірати, Саудівська Аравія, Кувейт та Йорданія.
Окремим прикладом слугує Ізраїль. Між країнами ведеться активний обмін досвідом у напрямку протидії БпЛА. Після того, як проіранські угруповання «Хезболла» перейняли досвід РФ та почали застосовувати низьколітальні FPV-дрони та безпілотники на оптоволокні, які важко глушити засобами РЕБ, потреба Ізраїлю в українському досвіді різко зросла. В обмін на український досвід Ізраїль схвалював експортні ліцензії для передачі Україні сучасних систем протидії безпілотникам (засобів електронної протидії та РЕБ), проте країни так і не домовилися про передачу ізраїльського «залізного купола» Iron Dome, у якому зацікавлена Україна.
Як Україна протистоїть Росії на чужому полі бою
На відміну від обміну досвідом через направлення інструкторів до різних країн світу, військові операції за межами України нечасто афішуються або підтверджуються командуванням, проте журналісти різних медіа неодноразово висвітлювали участь українських військових на полі бою в Сирії, Судані та Малі, а також причетність до військових операцій у Лівії.
Найкраще задокументована операція за участю українських військових розпочалася у 2023 році в Судані.
У квітні 2023 року в Судані почалася війна між Sudanese Armed Forces (регулярною суданською армією генерала Абделя Фаттаха аль-Бурхана) та Rapid Support Forces (потужним парамілітарним угрупованням Мохамеда Хамдана Дагало «Хемедті»).
На початковому етапі війни російські найманці ВПК «Вагнер» підтримували RSF, постачаючи зброю та інше забезпечення. Саме це стало одним із мотивів українського втручання. Згодом Москва почала зближуватися також із SAF, тому ситуація стала значно складнішою.
У середині серпня 2023 року Україна направила приблизно 100 спецпризначенців до Хартума. Початковою метою була евакуація суданського керівництва, але операція переросла в допомогу SAF та протидію силам RSF, пов’язаним із ВПК «Вагнер».
Активна фаза бойових дій тривала орієнтовно до лютого 2024 року. Наразі СNN повідомляє про те, що незначна кількість українських військових досі перебуває в Судані.
У 2024 році з’явилися численні повідомлення, що спецпризначенці ГУР підрозділу «Хімік» діяли разом із сирійською опозицією проти російських військових та російських найманців у Сирії. Режим Башара Асада, який підтримували російські військові угруповання, впав у грудні 2024 року.
У ГУР офіційно не підтверджували участь українських військових в операціях у Сирії, проте в лютому 2024 року Kyiv Post опублікуваоа відео, на якому, за її джерелами, бійці підрозділу «Тимур» ГУР допитують полонених бійців ВПК «Вагнера» у Судані.
Видання СNN повідомляє про відрядження близько 15 українських військових до Малі для навчання місцевої хунти веденню бойових дій за допомогою БпЛА. Українці працюють із туарезьким угрупованням Azawad Liberation Front (FLA), яке воює проти уряду Малі та російських сил Africa Corps, наступників ВПК «Вагнер».
Проте українці не вперше зафіксовані у Малі. У 2024 році підтримка українськими військовими туарезьких сил спричинила міжнародний скандал. Після того, як 27 липня 2024 року туарезькі сили атакували колону малійської армії та ВПК «Вагнера», а російські сили зазнали дуже значних втрат, Малі та Нігер розірвали дипломатичні відносини з Україною.
Натомість українська сторона повністю заперечила свою причетність до військових операцій у Малі.
Сучасний підхід передбачає, що українські військові самостійно не беруть участі в операціях, а лише навчають та консультують місцевих. Також зафіксовано, що військові з Чаду, Нігеру та Буркіна-Фасо приїжджали до Малі для отримання навичок військової підготовки з використанням БпЛА від українських військових.
Окремо виділимо українську присутність у Лівії, яку також не підтверджує офіційний Київ. За даними СNN, українські оператори морських дронів перебувають у північно-західній Лівії з кінця 2025 року для протидії російському «тіньовому флоту».
Для чого Україна відправляє військових до Африки
Попри ведення бойових дій на території України, відрядження експертів та обмін досвідом допомагають Україні закріпити власний статус у світі.
Юрій Олійник, керівник дослідницьких програм Недержавного аналітичного центру «Українські студії стратегічних досліджень», зазначає, що ресурсів в України небагато, але є унікальний досвід, який можна точково використати в критичних місцях більше навіть як політичний інструмент.
«Направлення військових – це швидше позитивна стратегія, оскільки дозволяє стримувати Росію і демонструвати наші можливості іншим країнам», – зазначає політолог.
Росія роками будувала систему впливу на Африканському континенті та створювала мережі поширення власної пропаганди, в контексті якої Україна – ворог разом із колоніальним Заходом. Тому в цьому напрямку допомога з українського боку силам, що протистоять російським угрупованням, – це спосіб підірвати вплив РФ на континенті та закріпити власну позицію.
Як у Росії відреагували на присутність українських військових в Африці
17 серпня 2026 року INTERFAX.RU опублікував репортаж із пресконференції голови МЗС РФ Сєрґєя Лаврова, присвячений подіям в Африці. Попри публікацію у 2026 році, її зміст та наративи повністю базуються на медійних кліше та подіях 2024 року. Тези, звинувачення та риторика перегукуються зі змістом російської пропаганди, яку офіційні особи РФ активно поширювали в медіапросторі в серпні 2024 року на тлі розгрому колони ПВК «Вагнер» у Малі (в районі містечка Тинзауатен).
Серед наративів:
- Звинувачення України у «відкритті другого фронту» в Африці.
- Твердження про «держтероризм» та взаємодію Києва з місцевими угрупованнями в Сахелі.
- Звинувачення на адресу Франції та Заходу в тому, що вони «руками бойовиків з України» намагаються підірвати позиції Росії.
У тексті 2026 року Лавров подає інформацію про «участь українських військовослужбовців» та «французький слід» як нові розвідувальні дані, хоча ці самі тези згадувалися в російських пропагандистських ЗМІ ще в серпні 2024 року.
Після розповсюдження інформації про присутність українських військових у Малі російський інформаційний простір відреагував оприлюдненням історії військовополонених, які нібито повернулися із полону в Малі. Цікавим є те, що розслідування CNN про присутність українських військових у Малі було оприлюднено 12 вересня, у той час як 14 вересня російські ЗМІ починають поширювати історію про двох російських військових, яким вдалося повернутися після 755 днів у полоні в українських та французьких військових у Малі. Історія описує жахливий сценарій тримання людей на металевому ланцюзі у спеку без достатнього доступу до води чи можливості помитися. Цю ж історію поширюють на платформах «Русских домов» у країнах Африки.
До речі, свідчень присутності французьких військових у Малі наразі немає, а останні підтверджені групи були виведені з країни у 2022 році.
Юлія Дердюк
Офіційні російські та білоруські джерела цитуються виключно з інформаційною метою. Оприлюднені ними відомості можуть містити ознаки дезінформації або бути інструментом пропаганди.
