Поки в Кремлі підраховують вигоду від несподіваного зростання цін на нафту, стійкість експортної логістики Росії опиняється під загрозою. Україна системно атакує нафтову інфраструктуру: цього тижня через удари безпілотників тимчасово призупинялося відвантаження сировини через балтійські порти, нафтопровід «Дружба» вже кілька місяців перебуває в ремонті. Одночасно ЄС посилює контроль за операціями так званого «тіньового флоту», що збільшує ризики для стабільності поставок.
Коротко:
- Україна завдає ударів по російських «нафтових» портах: безпілотники атакують Усть-Лугу, Приморськ, Новоросійськ. Поставки нафтопроводом «Дружба» до Угорщини та Словаччини не відновлено.
- Захід розглядає нові санкції щодо російського «тіньового» флоту. У відповідь Росія пообіцяла вдатися до військових дій, якщо її танкери блокуватимуть.
- Через проблеми з логістикою експорт російської нафти падає і може досягти найнижчого значення з початку війни.
Сьогодні близько 80% російського нафтового експорту припадає на морські поставки, тоді як решта обсягів транспортується трубопроводами у західному та східному напрямках. До запровадження масштабних санкцій, пов’язаних із війною в Україні, структура поставок «труба — море» була близькою до паритету. У 2022 році нафтову логістику оперативно перебудували: акцент змістився на поставки морем, паралельно відбувалася диверсифікація ринків збуту та формування «тіньового флоту».
У 2025 році, за даними віцепрем’єра Росії Олександра Новака, 94% експорту нафти припало на дружні країни, насамперед Китай та Індію. Експорт до європейських країн становив 25 млн тонн — це вчетверо менше, ніж у 2021 році.
Загалом, за словами Новака, Росія у 2025 році експортувала 238 млн тонн нафти. Це зіставно з обсягами 2024 року і трохи більше, ніж у довоєнному 2021 році, коли було 230 млн тонн.
«Дружбі» труба: нафта шукає нові шляхи
На східному напрямку ключовим маршрутом залишається трубопровід «Східний Сибір — Тихий океан» із поставками до порту Козьміно та відгалуженням до китайського Мохе.
На західному напрямку в росіян фактично залишився один діючий нафтопровід — «Дружба». Він пролягає від Альметьєвська в Татарстані через Самару та Брянськ до Білорусі.
На російсько-білоруському кордоні, в районі міста Унеча, від системи відгалужується Балтійська трубопровідна система-2 (БТС-2), що веде до порту Усть-Луга в Ленінградській області.
У білоруському Мозирі «Дружба» розділяється на два напрямки: північний — із поставками до Латвії, Литви, Польщі та Німеччини; і південний — до України, Чехії, Словаччини та Угорщини.
Через санкційні обмеження ЄС у 2022 році постачання російської нафти північною гілкою нафтопроводу «Дружба» фактично зупинилося. У південному напрямку експорт зберігся лише до Угорщини та Словаччини. Чехія навесні 2025 року повністю відмовилася від російської сировини і, за заявами влади, не розглядає повернення до російських енергоносіїв.
Додаткові ризики для південного напрямку «Дружби» виникли в січні 2026 року: Україна повідомила про пошкодження обладнання нафтопроводу на заході країни внаслідок удару російського безпілотника і зупинила перекачування нафти в напрямку Угорщини та Словаччини. Поставки трубопроводом досі не відновлено, що змусило Росію перерозподілити вивільнені обсяги на користь морської логістики: у лютому близько 200 тисяч барелів на добу, які раніше йшли до Угорщини та Словаччини, було перенаправлено на танкери.
Порти у вогні
Найбільшим нафтовим хабом Росії на Балтиці залишається порт Приморськ, де розташований термінал «Транснєфті». У 2025 році через нього було перевантажено понад 46,6 млн тонн нафти, зокрема з використанням так званого «тіньового флоту».
У ніч на 23 березня 2026 року Україна атакувала Приморськ. За попередніми даними, пошкоджень зазнали як резервуарний парк, так і нафтоналивна інфраструктура. Через пожежу порт був змушений призупинити відвантаження. Станом на вечір вівторка впоратися з вогнем не вдалося.
У ніч на середу Україна атакувала ще один російський порт на Балтиці — Усть-Лугу. Це один із ключових експортних вузлів, через який здійснюється перевалка нафти, мазуту, авіакеросину та газойлю. У порту після серії вибухів почалася пожежа.
На Чорному морі ключовим портом для експорту російської нафти залишається Новоросійськ із пропускною спроможністю понад 40–50 млн тонн на рік. Основні напрямки поставок — країни Європи (через Середземне море), а також азійські ринки. У ніч на 2 березня по порту було завдано удару безпілотниками, повідомлялося про пошкодження нафтового термінала «Шесхаріс». Попередню атаку на цей об’єкт фіксували в листопаді 2025 року.
За оцінками аналітиків ринку, загальний експорт російської нафти з портів Балтійського та Чорного морів у березні може знизитися до 1,7 млн барелів на добу — найнижчого значення з початку війни.
Тіньовий флот: гра без правил
Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році країни Заходу оголосили про запровадження граничної ціни на російську нафту, що перевозиться морем, — 60 доларів за барель. У відповідь Росія та пов’язані з нею гравці почали скуповувати старі танкери, щоб обходити ці обмеження в міжнародних водах. Пізніше ці судна назвуть «тіньовим» флотом Росії. Для торгівлі підсанкційною нафтою танкери вимикають системи ідентифікації судна, підробляють інформацію про його місцеперебування і ходять під прапорами інших країн. Скільки таких танкерів використовує сьогодні Росія, сказати важко. За деякими оцінками — близько тисячі.
Країни ЄС, Велика Британія та США намагаються боротися з «тіньовим» флотом Росії доступними механізмами. Наприклад, відстежують судна, які Росія використовує в «сірих» схемах, і вносять їх до санкційних списків. Зокрема, у списку ЄС уже близько 600 таких танкерів, і він постійно поповнюється.
Міжнародне морське право не дає права затримувати такі танкери в міжнародних водах, але в територіальних водах країн ЄС така можливість є, і Франція вже провела кілька затримань танкерів із російською нафтою. Раніше американські військові захопили щонайменше дев’ять танкерів, пов’язаних із Росією.
Росія пригрозила вдатися до військових дій, якщо країни НАТО блокуватимуть її танкери на Балтиці, заявив помічник президента РФ, голова Морської колегії Микола Патрушев. Він назвав поняття тіньового флоту «юридичною фікцією», а всі спроби перешкоджати такій торгівлі — «абсолютно нелегальними з точки зору міжнародного права».
Офіційні російські та білоруські джерела цитуються виключно з інформаційною метою. Оприлюднені ними відомості можуть містити ознаки дезінформації або бути інструментом пропаганди.
