Післямова до візиту очільника МЗС Словаччини Юрая Бланара до Москви
Стрімке й системне розхитування внутрішньополітичної ситуації та ідеологічний «супровід» суспільного протистояння у низці найбільш потужних європейських країн (Франція, Італія, Німеччина, Польща), котре спостерігаємо в останні тижні, мали б переконати навіть найбільш затятих прихильників умиротворення Росії у тім, що «альфою і омегою» її нинішнього керівництва є повний розвал Євросоюзу, унеможливлення політичної єдності держав континенту та повернення Москві звичної їй ще з ХІХ столітия ролі «жандарма Європи».
Саме задля цього Кремль розв’язав війну на знищення України як незалежної держави – передового бастіону захисту європейської демократії, геноцид проти її етносу, а також масштабну гібридну війну проти більшості найбільш впливових у політичному сенсі та потужних в економічному та військовому сегменті країн Європи.
Коротко
- Візит до Москви міністра Бланара є одним з тих кроків, що мають за мету розвал Євроспільноти
- Бігти до Москви та благати про угоди з режимом, який щодня вбиває невинних людей – це аморально
- Словацькі політики вимагають пояснень МЗС щодо дій російських спецслужб у Європі та інформації про диверсійну мережу РФ, керовану зі Словаччини
- Уряд Словаччини є основним джерелом поширення російських наративів щодо війни в Україні
- Словаччина стала єдиною країною НАТО, котра відновила дипломатичні стосунки з Росією на рівні представників міністерств оборони
Для реалізації своїх імперських намагань Москва завжди шукала собі колаборантів у політичних елітах європейських країн і ніколи не шкодувала грошей для фінансування їхніх розкольницьких потуг. В останню пору, до квітня 2026 року, взірцем московської опричнини був багатолітній прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан, котрий, у міру власних можливостей, блокував єдність дій ЄС у протистоянні з Московією. Після нищівної поразки промосковського політика на цьогорічних парламентських виборах та приходу до влади в Будапешті євроцентристського уряду Петера Мадяра, серцевиною політичного впливу у ЄС стала Словаччини, прем’єр-міністр якої Роберт Фіцо раз-у-раз особисто їздить на побачення до кривавого путлєра та надсилає до Москви урядові делегації, аби не втрачати рівень підтримки у проросійськи налаштованого сегменту словацького електорату.
Візит до столиці «Імперії зла» міністра закордонних справ Словаччини Юрая Бланара, який відбувся 26 жовтня цього року, його зустріч з російським колегою Сєрґєєм Лавровим, поза усяким сумнівом, є однією з ланок цього протяжного ланцюга, що має за мету розвал єдності ЄС.
Попри заяви офіційної Братислави, що метою візиту стала участь делегації у засіданні російсько-словацької міжурядової комісії, діяльність якої була заморожена після початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну у 2022 році, обговорення економічної та енергетичної співпраці, зокрема постачання нафти, газу та ядерного палива, словацький політикум те експертне середовище різко розкритикували цей візит, вважаючи його таким, що сприяє прориву політичної ізоляції країни-окупанта, а словацька співпраця з Москвою є прикладом кінця табу на економічний діалог між ЄС та Росією.
Сам міністр Юрвй Бланар заявив, що абсолютним пріоритетом у ході його візиту до Москви було питання енергетичної безпеки Словаччини, адже відповідно до рішення Єврокомісії у вересні 2027 року Братислава буде змушена припинити закупівлю російського газу. У той же час у Словаччини з Росією через держкомпанію Slovensky Plynarensky Priemysl (SPP) укладено договір до 2034 року на умовах «take or pay» – тобто Словаччині загрожує необхідність виплатити російській стороні компенсацію у розмірі понад 16 млрд євро.
Міністр також наголосив, що Словаччина прагне підтримувати прагматичний діалог із Москвою у сферах, які не підпадають під санкції Європейського Союзу, захищаючи власні економічні інтереси.
Опозиційні політики Словаччини назвали цей візит кроком до колаборації та зради національних інтересів Словаччини на тлі посилення агресії РФ проти України та різко розкритикували поїздку, особливо через заплановане посилення російської дипломатичної присутності в Словаччині, адже Братислава та Москва вже відновили присутність військових аташе у посольствах один одного.
Зокрема, парламентарка Національної Ради Словацької Республіки Вероніка Ремішова від партії «За людей» вимагає від очільника МЗС Словаччини пояснень щодо дій російських спецслужб у Європі та інформації про диверсійну мережу РФ, керовану зі Словаччини, а також щодо можливого розширення російської дипломатичної присутності. Вона вимагає від міністра пояснень, чи порушував він у Москві питання російських шпигунських та диверсійних операцій проти Словаччини та її союзників по НАТО.
Заступник голови опозиційної парламентської партії PS (Прогресивна Словаччина) Іван Корчок назвав візит грубим порушенням інтересів країни та повідомив про намір ініціювати відставку урядовця. «Це порушення інтересів країни та підрив її репутації у світі. Ми точно знаємо, про що Бланар їде до Москви домовлятися. Він попросить Лаврова дозволити 30 громадянам Росії працювати в нашому посольстві в Москві, а натомість запропонує дозвіл (!) росіянам направити до Братислави своїх «дипломатів», – заявив він.
Колишній дипломат Іван Новотний з партії SаS (Свобода і солідарність) також повідомив, що Бланар має намір вести переговори щодо скасування обмеження на кількість російських дипломатів у Словаччині. Його партія застерегла від посилення російських розвідувальних служб і оголосила про кримінальну справу за підозрою у державній зраді, якщо обмеження буде скасовано.
Депутатка Європарламенту Любіца Карвашова припускає, що Бланар повернувся з Москви не як міністр закордонних справ Словаччини, а як речник російського Газпрому. «Замість того, щоб захищати словацькі інтереси, він лякає громадян 16-мільярдним арбітражем. Ось тобі й результати словацько-російської економічної комісії! Але що говорять факти: 1.Російський газ недешевий. Оскільки ми його все ще купуємо, наші ціни мали б виглядати інакше; 2.Росія вже обмежила постачання газу у 2022 році, а Австрія досягла успіху в арбітражі у своїй суперечці з Газпромом і виграла понад 230 мільйонів євро; 3. Російський газ має закінчитися в ЄС. Заборона на імпорт трубопровідного газу застосовуватиметься до довгострокових контрактів з 30 вересня 2027 року. Ці правила також стосуються Словаччини. Чи будемо ми єдиними з ЄС, хто їх порушить?; 4.Диверсифікація вже є нашим обов’язком. Нове законодавство ЄС вимагає від держав-членів підготовки планів заміщення російського газу. Кінцевий термін подання до Європейської Комісії був 1 березня 2026 року. Що таке словацький план і що робить уряд саме для нашої енергетичної безпеки?
Але є ще один, фундаментальний вимір: звичайна людяність. Бігти до Москви та благати про угоди з режимом, який щодня вбиває невинних людей – це аморально! Тільки сьогодні в Україні російська ракета вбила двох 15-річних дівчат. Чому уряд Фіцо, замість того, щоб послідовно захищати наші інтереси та співпрацювати з партнерами в ЄС, знову обирає самостійний підхід та добровільно робить Словаччину заручницею Москви?».
Юрай Крупа (SaS) охарактеризував візит як «жахливий і неприємний». На його думку, це свідчить про підготовку до певної колаборації та зради національно-державних інтересів Словаччини, а сам Бланар поїхав продемонструвати, що Словаччина є «поступливою державою, яка представляє інтереси Росії в ЄС».
Депутат Ян Горецький (KDH) заявив, що МЗС діє як «покірний слуга російського агресора». Він підкреслив, що так званий «мир», про який говорить уряд Роберта Фіцо, насправді означає безумовну капітуляцію перед агресором, тоді як в інтересах Словаччини – відсутність ворога на її східних кордонах.
Своїми думками з приводу цього скандального візиту ми попросили поділитися авторитетного словацького експерта і науковця, професора Пряшівського університету, старшого наукового співробітника Дослідницького центру Словацької Асоціації зовнішньої політики (RC SFPA), почесного доктора Ужгородського університету Александра Дулебу.
“Звинувачення, висунуті міністру Бланару представниками низки опозиційних парламентських партій, очевидно, мають сенс, хоча й були відкинуті як самим Бланаром, так і міністром оборони Робертом Калиняком”, – наголошує професор Дулеба.
“Стосовно суперечки навколо російського дипломатичного представництва ситуація наразі така. Після початку крупномасштабного вторгнення росіян в Україну у лютому 2022 року уряд Гегера вислав з Братислави 35 російських дипломатів. Нині у російському посольстві у Братиславі числиться 15 дипломатів і 19 технічних працівників. Для порівняння – у російській амбасаді в Будапешті, після висилки новим урядом 10 дипломатів, нині працює 37. Загалом кількість працівників дипломатичної установи не є таємницею і у випадку збільшення їхнього числа це стане відомо широкому загалу.
Однак суперечка в словацькому політикумі навколо «дипломатичного питання» має свою логіку. Ми є свідками того, що попри загарбницьку війну в Україні, словацький уряд співпрацює з Росією. На початку жовтня цього року неподалік села Кружлова, поблизу Дукельського перевалу, з ініціативи прем’єр-міністра Фіцо відкрили пам’ятник радянському маршалу Івану Конєву. У церемонії відкриття взяли участь російські військові аташе. І це є проблемою, бо, наразі, Словаччина стала єдиною країною НАТО, котра відновила дипломатичні стосунки з Росією на рівні представників міністерств оборони.
Слід наголосити, що саме уряд Словаччини є основним джерелом поширення російських наративів щодо війни в Україні. А допомагає йому в цьому потужна російська пропагандистська машина. За підрахунками порталу konspiratory.sk сьогодні 376 словацькомовних сайтів росіян «промивають» мізки словацьким виборцям. Словацький уряд дає гроші на діяльність цих сайтів, бо йому вигідно співпрацювати з росіянами щодо розширення свого впливу на електорат.
Головною причиною всього цього є наступні парламентські вибори, які мають відбутися у вересні 2027 року і урядові партії уже розпочали боротьбу за «ничійний», або антисистемний електорат, кількість якого у Словаччині сягає майже 30%. Поїздку Бланара до Москви я розглядаю саме у цьому ключі, бо інакше вона немає жодного раціонального сенсу. Наскільки мені відомо, для участі у роботі міжурядової комісії з економічної співпраці мала їхати міністерка економіки Деніса Сакова, що в коаліційному уряді представляє партію Hlas (Голос). Але вона відмовилася це робити, тому й полетів Бланар.
Даний візит є нічим іншим, ніж символічним жестом, аби засвідчити антисистемним виборцям, що між Словаччиною і Росією є контакт на урядовому рівні. Він продиктований тим, що за час свого правління нинішній уряд не виконав жодну зі своїх гучних передвиборних обіцянок і станом на зараз йде поступове зростання електоральної підтримки праворадикальної партії Republika за рахунок прибічників Smer-SD Фіцо. Саме з цієї причини в Словаччині встановили статую маршалу Конєву, мистецька цінність якої викликає питання не лише у фахівців, саме тому Бланар полетів до Москви, щоб сфотографуватися з Лавровим, саме тому Фіцо мало не обіймався з Путіним 9 травня біля кремлівської стіни. Я переконаний, що з наближенням виборів таких жестів стане ще більше».
Василь Ільницький
