Українські військові повідомляють про масове утворення «павутиння» над українськими лісами на лінії зіткнення. Оптоволокно залишається на деревах після використання нового типу FPV-дронів, які непомітні для систем РЕБ. Дрони під час руху розмотують кілометри оптоволокна, за допомогою якого і підтримують зв’язок. Керівниця Greenpeace Ukraine Наталія Гозак розповіла для «Чорного неба» про небезпеку, яку несе технологія.
Коротко:
- Росія масово використовує дрони на оптоволокні на лінії зіткнення через неможливість перехоплення їхнього сигналу.
- Дрони, що несуть за собою котушки з оптоволокном, утворили сітки над українськими лісами.
- Оцінити масштаби потенційної шкоди неможливо через ведення активних бойових дій.
- Оптоволокно становить небезпеку для птахів та дрібних тварин, що мешкають у лісах.
- Найбільша небезпека оптоволокна – у мікропластику, який потраплятиме у ґрунт та воду після розкладання.
Чому Росія активно використовує дрони на оптоволокні
Керування FPV-дронами на оптоволокні здійснюється за допомогою сигналу, що передається напряму до пристрою через тонкий оптоволоконний кабель, який дрон розмотує під час руху зі спеціальної котушки, прикріпленої знизу пристрою.
На відміну від радіочастотних БПЛА дрони на оптоволокні мають значну перевагу – їхній зв’язок неможливо відстежити або ж перехопити, а значить, виявити та знешкодити такий пристрій стає складніше.
Стандартні засоби радіоелектронної розвідки (РЕР), які реагують на радіосигнали, тут повністю безсилі. Для виявлення наближення БПЛА цього типу використовуються портативні радіолокаційні пристрої або ж аудіосенсори.
Ще однією перевагою оптоволокна є стабільність зв’язку. Дрони, що передають зображення через кабель, не втрачають якості сигналу через відстань або особливості рельєфу.
Попри усі переваги, «кабельні» дрони мають суттєвий недолік – оптоволокно. Через «нитку», яку тягне за собою дрон, його маневреність значно знижується, а зв’язок може обірватися від найменшого пошкодження кабелю. Середня дальність польоту БПЛА на оптоволокні – приблизно 20–30 км. Щоб вмістити таку кількість кабелю в котушку і не перевантажити сам дрон, товщина проводу надзвичайно мала – від 0,2 до 0,5 мм, що робить його вразливим до пошкодження.
Чому українські ліси вкриті «павутинням»
На лінії зіткнення, де між супротивниками відносно незначна відстань, дрони на оптоволокні надзвичайно ефективні через свою непомітність. Проте після кожного запуску такого дрона залишаються нитки з оптоволокна. Це побічний продукт їхньої діяльності, що накопичуються на деревах та кущах, утворюючи «павутиння».
Українські військові 57-ї мотопіхотної бригади ЗСУ опублікували відео під назвою «”Павутина” вбиває ліс», у якому продемонстрували ситуацію із забрудненням українських лісів оптоволокном унаслідок використання дронів на Вовчанському напрямку (Харківська область). Також є свідчення аналогічних забруднень лісів на Донеччині та Чернігівщині.
Керівниця Greenpeace Ukraine Наталія Гозак розповідає, що доступу екологів для оцінення масштабів забруднення лісів наразі немає через підвищену небезпеку:
«Польових досліджень наразі немає змоги проводити, але ми слідкуємо за ситуацією через свідчення військових, які перебувають на територіях, та збираємо всю доступну інформацію, щоб приблизно розуміти масштаби. Наскільки відомо зараз, йдеться про те, що вся лінія зіткнення вкрита залишками від діяльності БПЛА на оптоволокні, і з розвитком технологій радіус забруднення тільки збільшується».
Чим небезпечні сплетіння з оптоволокна над лісами
Через часте використання дронів, що несуть за собою до 30 км кабелю з оптоволокна, утворюється так зване «павутиння» над лісами. Екологиня Наталія Гозак розповідає, що першочергову небезпеку волокно становить для птахів, які можуть заплутуватися і потрапляти у пастку.
«Найбільшу небезпеку сітки, що утворюються над лісами з оптоволокна, становлять для птахів. Вже є зафіксовані випадки, коли плуталися пернаті, і навіть поодинокі випадки, коли це були великі рогаті тварини, але поки що це окремі зафіксовані випадки, які не виглядають масовими», – розповідає Наталія Гозак.
Екологиня звертає увагу на випадки, коли птахи використовують оптоволокно для будівництва гнізд, проте вважає це абсолютно природним, адже птахи постійно використовують матеріали, які легко знайти.
Чому оптоволокно стане ще небезпечнішим, коли «зникне»
Оптоволокно – це сучасний матеріал, що складається зі скла та пластику. Відносно крихкий матеріал, який легко пошкодити, зовсім інакше поводить себе під час розкладання. Полімери, які використовуються як захисна оболонка, швидко піддаються первинному розпаду. Під дією сонячного випромінювання та погодних умов волокно вже за кілька років почне рватися на дрібніші частинки. Після потрапляння в ґрунт процес розкладання уповільнюється до десятків років, проте повного розкладання не варто очікувати, адже полімери після первинного розкладання перетворюються на мікропластик, що розкладається ще повільніше (орієнтовно 0,12% за 22 місяці), що вказує на терміни у сотні років для повного розкладання.
«Найбільша проблема оптоволокна – це майбутній мікропластик. Він може вбудовуватися в харчові ланцюги рослин. Його можуть поглинати тварини різним чином та накопичуватимуть в органах травлення. Він є нейтральним і не становить харчової цінності, але забиває органи тварин, тому вони не можуть нормально харчуватися», – розповідає Наталія Гозак.
Сам мікропластик – це не хімічне забруднення, він не вступає у хімічні реакції з іншими речовинами, але його надмірна кількість може перешкоджати звичній роботі екосистем.
Керівниця Greenpeace Ukraine наголошує, що мікропластик може накопичуватися в ґрунтах та з часом вимиватися у водойми. Потрапляючи в ґрунт, пластик впливає на здоров’я рослин, ґрунтові організми та бактерії, а також змінює його фізико-хімічні властивості. Окремого вивчення потребує взаємодія мікропластику із добривами та засобами захисту агрокультур, що може впливати на врожайність.
Натомість у водоймах наслідки більш прогнозовані. Екологиня розповідає про шари мікропластику, який вже знаходять на океанічному дні. Пластик осідає щільними шарами та перешкоджає життєдіяльності дрібних океанічних істот, а також потрапляє в органи травлення інших мешканців водойми.
«Це доволі довгострокова історія, яку ми не побачимо швидко. Проте я прогнозую, що за певну кількість років ми знайдемо залишки цього ж мікропластику і в Чорному морі. Це довгостроковий вплив війни і десятиріччя, якщо не сторіччя, ми будемо спостерігати та виправляти наслідки», –наголошує Наталія Гозак.
Чи є можливість запобігти наслідкам
На відміну від антидронових сіток, «павутина» з оптоволокна не має чіткої структури чи розміру, а також зовсім відрізняється за хімічним складом. Якщо захисні сітки виготовляються з різних видів пластику, то оптоволокно, як ми вже з’ясували, поєднує в собі і скло, і пластик, що унеможливлює процес переробки.
Наталія Гозак зазначає, що антидронові сітки, які встановлюють люди, навіть пошкодженими набагато простіше зібрати та утилізувати, тоді як з оптоволокном це практично неможливо.
Окремим фактором є час. Доступу до територій, де наразі йдуть активні бойові дії, немає, через це оптоволокно вже може почати процес перетворення на мікропластик швидше, ніж екологи та волонтери зможуть оцінити усі масштаби забруднення.
Юлія Дердюк
