Українська компанія HIMERA у співпраці з данською GomSpace вивела на орбіту тестовий супутник OBRIA NANO, який став першим апаратом у межах нової української мережі супутникового зв’язку OBRIA. Запуск відбувся 1 жовтня, проте про перші результати випробувань компанія HIMERA повідомила лише наприкінці жовтня. Віцепрезидент HIMERA Дмитро Хмара розповів «Чорному небу», від чого залежить українська космічна незалежність.
Коротко:
- 1 жовтня на орбіту відправився OBRIA NANO – перший апарат української мережі супутникового зв’язку OBRIA.
- Проект OBRIA реалізується українською компанією HIMERA у співпраці з данською GomSpace та покликаний створити українську мережу низькоорбітальних супутників для забезпечення України альтернативним, незалежним супутниковим зв’язком.
- У межах проекту планується розгорнути мережу приблизно зі ста апаратів, щоб забезпечити безперервний високошвидкісний зв’язок на всій території України.
- OBRIA – це не заміна Starlink, а незалежна альтернатива.
- Наступний етап розвитку програми передбачає розбудову супутникової мережі, наземної інфраструктури та технологій, необхідних для її масштабування.
- Для становлення української космічної незалежності недостатньо запуску супутників на орбіту – потрібен розвиток усього технологічного ланцюжка.
Що таке OBRIA?

Проект OBRIA передбачає створення української мережі низькоорбітальних супутників, що забезпечуватимуть швидкісне супутникове з’єднання, аналогічне тому, яке пропонує популярна американська мережа Starlink.
Програму реалізують українська компанія HIMERA та данська компанія GomSpace, яка спеціалізується на розробці, виробництві й експлуатації малих супутників і наносупутників. Саме в Данії було виготовлено супутник, який уже випробовується на орбіті, проте над розробкою апарата працювали як українські, так і данські фахівці.
«OBRIA – це проект із розвитку суверенних супутникових спроможностей України подвійного призначення. Його мета – створити додаткову інфраструктуру зв’язку, що зможе задовольняти потреби як державного й цивільного секторів, так і Сил оборони України», – розповідає віцепрезидент HIMERA Дмитро Хмара.
У межах проекту планується розгорнути мережу з понад сотні апаратів, щоб забезпечити стабільне цілодобове супутникове інтернет-з’єднання над Україною.
Як проходять випробування?
Перший тестовий супутник OBRIA NANO формату CubeSat 8U вагою лише 10 кілограмів було виведено на орбіту 1 жовтня 2026 року під час місії Transporter-18 компанії SpaceX. Ракета Falcon 9 стартувала з Ванденберга, що в Каліфорнії, несучи загалом 130 різноманітних супутників та інших вантажів.
Невдовзі після запуску супутнику (також зареєстрованому як UASAT-NANO) було присвоєно ідентифікаційний номер NORAD – 100951.

Як повідомляли в компанії HIMERA, перші дані з апарата вдалось отримати 2 жовтня, проте про успішний старт представники компанії повідомили лише наприкінці місяця – 27 жовтня. Наразі керування апаратом здійснюють данські партнери, проте в подальшому планується передати весь процес в Україну.
«Надалі планується розвивати супутникову мережу, наземну інфраструктуру та технології, необхідні для її масштабування. Проте про перехід до наступного етапу розвитку можна буде говорити лише за результатами цих випробувань», – зазначає Дмитро Хмара.

За останніми даними, OBRIA NANO перебуває на орбіті на висоті 531 км.
Чому Україні недостатньо Starlink?
Використання Starlink стало одним із важливих елементів української комунікаційної інфраструктури. Від початку повномасштабного вторгнення в Україні інтегрують системи Starlink для військових потреб, а про розширений доступ вдалось домовитись лише наприкінці 2024 року. Проте ця система залишається іноземною приватною мережею, умови використання та доступу до якої визначає її оператор.
Наприклад, у ніч проти 14 жовтня 2026 року спостерігалось суттєве обмеження роботи українських терміналів, що розцінювалось навіть як тиск на українське керівництво з боку США. Зв’язок зникав на швидкості 60–70 км/год і повністю зникав у разі збільшення швидкості з’єднання, але вже ввечері того самого дня ліміти скоригували.
Залежність від зовнішнього постачальника означає, що держава не має повного контролю над усіма умовами використання зв’язку. В умовах війни це питання виходить далеко за межі комфорту користувачів і безпосередньо стосується національної безпеки.
«Проект OBRIA не варто розглядати як заміну Starlink чи інших наявних супутникових систем. Йдеться про створення додаткової української інфраструктури зв’язку. Власна супутникова мережа дозволить диверсифікувати канали комунікації, зменшити залежність від зовнішніх провайдерів і посилити стратегічну автономність України», – наголошує Дмитро Хмара.
Для створення повноцінної мережі знадобляться роки
Нинішній апарат – лише технологічний демонстратор. Реалізація повноцінного супутникового угруповання, що забезпечуватиме стабільний цілодобовий зв’язок, – це довгострокове завдання, розраховане на роки. Для забезпечення базового безперервного покриття території України необхідно розгорнути щонайменше сто супутників. Тому протягом найближчих 12 місяців основну увагу буде зосереджено на підготовці команди, відпрацюванні технологій та формуванні чіткого розуміння технічних завдань для наступних етапів розгортання, розповідає Дмитро Хмара.
У компанії зазначають, що реалізація проекту передбачає кілька етапів і розрахована на декілька років. Покриття всієї території України є довгостроковою метою проекту. Точні терміни залежатимуть від результатів випробувань OBRIA NANO, темпів розгортання супутникового угруповання та розвитку наземної інфраструктури.
Чи стане космічний зв’язок українським за суттю?
Попри те, що система супутникового зв’язку OBRIA позиціонується як суто українська, через брак ресурсів та технічної бази українські розробники змушені розраховувати на іноземних партнерів для реалізації всіх етапів технологічного ланцюжка. Найвагомішою є співпраця з данською компанією GomSpace, фахівці якої залучені до розробки, виготовлення та випробувань апарата на нинішньому етапі. Не менш важливою є співпраця з американською SpaceX, яка забезпечила виведення апарата на орбіту.
«Розвиток власного виробництва супутників – один із бажаних результатів цієї ініціативи. Наша мета – поступово створювати в Україні виробничі та технологічні компетенції, локалізувати виробництво супутників і наземних терміналів та зменшувати залежність від зовнішніх постачальників. Для цього потрібні не лише виробничі потужності, а й фахова команда, технологічна база, інвестиції та досвід реалізації космічних проектів», – розповідає Дмитро Хмара.
Власна інфраструктура супутникового зв’язку дозволить Україні диверсифікувати канали комунікації, зменшити залежність від зовнішніх постачальників і посилити стійкість критично важливих комунікацій. Наявність суверенного супутникового угруповання в перспективі дасть Україні змогу самостійно ухвалювати рішення щодо його використання, не залежачи від дозволів чи погоджень зовнішніх операторів, говорять у HIMERA.
«Ми розуміємо, що космічна незалежність – це не лише власні супутники на орбіті. Вона передбачає розвиток в Україні всього технологічного ланцюга: виробництва супутників, наземної інфраструктури, терміналів, програмного забезпечення та компонентної бази», – зазначає віцепрезидент HIMERA.
Юлія Дердюк








