Тіньова редакція

Як російська дезінформація мімікрує під європейські регіональні медіа та отруює інтернет-простір

«Якщо ви не можете змусити їх повірити вам, змусьте їх сумніватися в усьому іншому».

Цей негласний закон гібридної війни Кремля сьогодні матеріалізується на екранах мільйонів європейців. Наше дослідження показує, що після запровадження санкцій Європейського Союзу проти російських державних медіа кремлівська інформаційна машина не зникла, вона трансформувалася. Замість відкритої пропаганди RT чи Sputnik дедалі активніше використовується розгалужена мережа проксі-медіа, клонованих інформаційних порталів та локалізованих новинних сайтів, які маскуються під незалежні європейські ресурси. Саме через них російські інформаційні наративи повертаються до європейського інформаційного простору, набуваючи вигляду місцевої журналістики, експертної думки чи суспільної дискусії. За публікаціями про ремонт доріг, прогнози погоди або регіональні новини дедалі частіше приховується складна система інформаційного впливу, покликана не стільки переконати, скільки посіяти сумніви, поглибити існуючі суспільні конфлікти та поступово підірвати довіру до демократичних інституцій. 

Коротко:

• Після запровадження санкцій ЄС проти RT і Sputnik російська дезінформаційна інфраструктура перейшла до мережі проксі-медіа, клонованих порталів і локалізованих сайтів, що маскуються під європейські регіональні медіа.
• За даними VIGINUM, у лютому 2024 року мережа Portal Kombat налічувала щонайменше 193 сайти, а вже у квітні їхня кількість зросла до 224; значну частину ресурсів пов’язують із кримською вебкомпанією TigerWeb.
• У європейському сегменті наративи співзвучні із російськими проходять цикл «російське джерело – локальний сайт – повторне цитування в Росії», після чого подаються як позиція західних журналістів або європейської громадськості.
• Розслідування виявило чотири основні групи ресурсів впливу: прямі дезінформаційні спецпроєкти, геополітичні платформи, конспірологічні сайти та радикально-націоналістичні й ультраконсервативні ресурси.
• На прикладі публікації pravda-pl.com від 15 липня 2026 року ми продемонструємо російське правове маркування, транслітераційні помилки та буквальні кальки, характерні для автоматизованого перекладу без редакторської вичитки; згодом матеріал видалили.

У березні 2022 року, невдовзі після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, Європейський Союз ухвалив безпрецедентне рішення обмежити мовлення державних російських медіа RT та Sputnik. Брюссель обґрунтовував цей крок тим, що ці ресурси є не незалежними редакціями, а інструментами державної інформаційної політики, які систематично використовувалися для виправдання агресії проти України та маніпулювання громадською думкою в країнах ЄС. Згодом санкції були поширені й на інші російські державні інформаційні ресурси.

На перший погляд могло здатися, що Кремль втратив один із головних каналів впливу на європейську аудиторію. Проте вже протягом 2023–2024 років європейські урядові установи та незалежні дослідницькі центри почали фіксувати іншу тенденцію. Російська інформаційна екосистема не зникла, вона адаптувалася.

Найдетальніший опис цієї трансформації міститься у серії технічних звітів французької державної служби VIGINUM (спеціалізована інституція, яка бореться з іноземним втручанням та дезінформацією) створеної для виявлення іноземних інформаційних втручань. У лютому 2024 року вона оприлюднила результати розслідування мережі, яка отримала назву Portal Kombat. За висновками дослідників, мережа на той момент охоплювала щонайменше 193 вебсайти, орієнтовані на різні країни світу. Ці ресурси майже не створювали власних матеріалів, а систематично агрегували контент російських державних агентств, проросійських акаунтів у соціальних мережах та офіційних ресурсів окупаційної влади. Основною метою було поширення позитивного висвітлення так званої «спеціальної військової операції» та дискредитація України й її керівництва.

Подальше розслідування VIGINUM встановило технічний зв’язок між мережею Portal Kombat і кримською вебкомпанією TigerWeb, яка, за висновками французьких фахівців, відігравала ключову роль у створенні та адмініструванні значної частини цих сайтів. Водночас автори звіту наголошують, що окремі технічні характеристики та способи поширення контенту мають спільні риси з іншими раніше відомими проросійськими інформаційними мережами.

Особливо показовим виявилося те, що викриття мережі не призвело до її згортання. Уже у квітні 2024 року VIGINUM зафіксувала її подальше розширення: кількість ідентифікованих порталів зросла до 224, а нові домени були орієнтовані не лише на держави-члени ЄС, а й на країни Балкан, Африки та Азії. Французькі експерти назвали це «ретельно вибудуваною інформаційною сіткою», яка охоплює майже всі країни Європейського Союзу.

Саме ця еволюція змушує по-іншому подивитися на ефективність санкцій проти російських державних медіа. Дослідження Європейської служби зовнішніх дій (EEAS) дедалі частіше використовують поняття Foreign Information Manipulation and Interference (FIMI)  (іноземне маніпулювання інформацією та втручання). Такий підхід зміщує фокус із окремих медіа на ширшу мережу інструментів, через які можуть поширюватися скоординовані інформаційні операції.

У цьому контексті Польща становить особливий інтерес. Саме тут вдалося виявити низку місцевих ресурсів, які регулярно перекладають, передруковують або цитують матеріали російських державних медіа, а згодом самі стають джерелом для російських інформаційних агентств. Таким чином формується замкнений цикл, у якому російські наративи, пройшовши через локальні європейські майданчики, повертаються до російського інформаційного простору вже як нібито «позиція польських журналістів» або «думка європейської громадськості». 

Польща є лише одним із вузлів мережі

Втім, Польща далеко не єдиний приклад. Аналіз європейських дослідницьких центрів свідчить, що аналогічна модель працює і в інших країнах Центральної Європи. Змінюються лише назви сайтів, мова публікацій та локальна політична специфіка. Сам механізм залишається однаковим: російські державні або афілійовані інформаційні ресурси стають першоджерелом, локальні сайти адаптують матеріали під національний контекст, після чого ці публікації починають циркулювати вже як нібито незалежна європейська журналістика.

Особливо показовими можна назвати Угорщину та Словаччину, країни де аналітики неодноразово фіксували високу концентрацію медіаресурсів, які систематично поширюють прокремлівські наративи. При цьому далеко не всі вони є анонімними «сайтами-сміттярками». Частина таких ресурсів має значну аудиторію і роками працює у національному інформаційному просторі.

В Угорщині дослідники регулярно звертають увагу на Origo, Mandiner , Magyar Nemzet,  Pesti Srácok, BalRad, а також угорськомовний сегмент міжнародної мережі Pravda. За оцінками аналітиків, ці ресурси регулярно цитують російські державні агентства або відтворюють інформаційні рамки, характерні для кремлівської пропаганди: від тез про «неефективність санкцій» і «втому Заходу від України» до критики Європейського Союзу та НАТО. При цьому більшість матеріалів оформлена як звичайні політичні новини чи аналітика, а не як відверта пропаганда.

Коротко розберемо приклад Mandiner, одного з помітних угорських медіа, яке входить до проурядового медіаконгломерату KESMA (Central European Press and Media Foundation). Видання регулярно використовує матеріали російських державних медіа  РІА Новості, Sputnik, RT, а також інших прокремлівських платформ у Європі.

Редакційна політика Mandiner часто базується на маніпулятивній подачі, емоційних заголовках і поширенні наративів, співзвучних із кремлівською інформаційною лінією. У його матеріалах Росія нерідко зображується як сильна й непереможна держава, тоді як відповідальність за війну перекладається на Україну та її союзників.

За даними Similarweb, сайт має близько 16,5 млн відвідувань на місяць, а його матеріали регулярно стають джерелом для інших проросійських угорських ресурсів.

Показовим прикладом є стаття  «Воєнний психоз у Європі»  (Háborús pszichózis Európában), у якій Mandiner звинувачує європейських лідерів у нібито прагненні продовжувати війну в Україні. При цьому видання не акцентує, що припинення бойових дій можливе після виведення російських військ із незаконно окупованих українських територій. Натомість країни, які підтримують Україну та міжнародне право, у статті називаються «провоєнними».

Окрім антиукраїнських наративів, Mandiner поширює й конспірологічні тези. Зокрема, видання просувало твердження про нібито «імперію Сороса», що продовжує впливати на Європу – один із типових сюжетів проросійської інформаційної кампанії.

Схожа ситуація спостерігається і в Словаччині. Тут важливу роль відіграє мережа так званих «альтернативних медіа», серед яких дослідники найчастіше згадують Oral,  Hlavný denník, InfoVojna, TvoTV, Slovanské Noviny, а також словацьку локалізацію мережі Pravda. Попри різний редакційний стиль, ці ресурси регулярно транслюють однакові інформаційні конструкції: дискредитацію України, підрив довіри до НАТО та Європейського Союзу, конспірологічні теорії й повідомлення, джерелом яких часто виступають російські державні або пов’язані з ними медіа.

То ж коротко проаналізуємо Infovojna.bz, яка позиціонує себе як «альтернативне» медіа, однак його контент регулярно містить ознаки дезінформації, прокремлівської пропаганди та конспірологічних теорій. Видання є одним із найбільш відвідуваних словацьких ресурсів, які поширюють російські наративи. За даними Similarweb, сайт отримує близько 6 млн переглядів щомісяця. Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну словацький домен Infovojna був заблокований через поширення пропагандистського контенту. Після цього ресурс змінив доменну зону зі словацької .sk на .bz (Беліз), продовживши роботу на новій платформі.

Infovojna систематично використовує матеріали російських державних пропагандистських ресурсів, зокрема RT, Sputnik та РІА Новості. Аналіз посилань показує тисячі згадок цих платформ у матеріалах сайту. Крім того, ресурс використовує візуальні маніпуляції, зокрема публікував зображення, де в одному інформаційному полі поєднувалися президент України Володимир Зеленський, українські військові з підрозділу «Азов» та образ Адольфа Гітлера, створюючи хибну асоціацію між Україною та нацизмом.

Основні наративи Infovojna повторюють тези російської пропаганди: звинувачення Заходу у «провокуванні» війни, виправдання дій Росії, просування кремлівської тези про нібито «денацифікацію» України, дискредитацію українських військових та поширення тверджень про «русофобію» Заходу.

Анатомія паразита, або приклад операція «Двійник»

Уявіть, що ви житель Великопольського воєводства. Ви шукаєте в Google інформацію про затори в Познані чи ремонт мосту в Острові-Велькопольському. Пошуковик видає посилання на сайт wielkopolska24.info. Назва звучить солідно, дизайн знайомий, новини свіжі. Ви клікаєте, не підозрюючи, що щойно потрапили в пастку.

Насправді в регіоні існує авторитетне локальне медіа wlkp24.info, що належить медіахолдингу Promax. Сайт-паразит wielkopolska24.info – це класичний приклад тайпосквотингу та технології мімікрії, розробленої російськими фахівцями з інформаційно-психологічних операцій (ІПСО).

Десять облич кремлівського впливу: від ботів до “інтелектуалів”

Дослідивши польськомовний сегмент інтернету, ми виявили цілу павутину ресурсів, які на перший погляд не пов’язані між собою. Проте детальний контент-аналіз та OSINT-моніторинг доводять: всі вони є гвинтиками однієї машини. Ми розділили ці ресурси на чотири ключові групи впливу:

Група А. Прямі диверсійні спецпроекти

Це цифрові плацдарми, створені безпосередньо російськими спецслужбами. І серед них pravda-pl.com, яка є частиною глобальної мережі дезінформації Portal-24 (відомої як мережа «Pravda»), офіційно викритої європейськими спецслужбами. Працюють вони за простим і примітивним методом. Попросту автоматично імпортують перекладені релізи МЗС РФ та російського міноборони. Попри майже відсутню реальну аудиторію, дослідження компанії NewsGuard свідчить, що саме подібні ресурси використовуються для масштабного поширення контенту в інтернеті, який згодом може потрапляти до навчальних вибірок великих мовних моделей та інших систем штучного інтелекту. У цього ресурсу нульове маскування. Приклад про це буде нижче.

Група Б. Геополітичні провідники

Це ресурси, які намагаються надати російській агресії “інтелектуального” та “реалістичного” вигляду. Вони орієнтовані на освічену аудиторію, яка відкидає примітивні фейки, але готова вірити у загорнуті в складні терміни теорії про “сфери впливу” та “геополітичний реалізм”.

Найвпливовішим таким гравцем у Польщі є myslpolska.info (Myśl Polska). Найстаріший націонал-демократичний тижневик країни з часом опинився під повним контролем сил, які транслюють контент, співзвучний із російськими наративами, і перетворився на майданчик для легітимізації політики Кремля. Тут регулярно публікується Матеуш Піскорський – колишній фігурант справи про шпигунство на користь РФ, який відбув за цим обвинуваченням строк ув’язнення. Ключовий наратив видання: «Польща має вийти з НАТО, припинити підтримку України та визнати лідерство Москви заради власного виживання», а допомога Києву таврується як “самогубство в інтересах англосаксів”.

Разом ці платформи створюють інтелектуальний фасад для російської пропаганди, переводячи воєнні злочини РФ у площину “природних геополітичних процесів”.

Група В. Торговці страхом і теоріями змови

Ці ресурси грають на базовій недовірі людей до державних інституцій, науки та традиційних медіа. Їхня головна мета – це  розмити поняття об’єктивної істини та занурити читача в хаос альтернативних фактів.

Яскравими прикладами такої стратегії є портали wolnemedia.net та bumerangmedia.com. Їхній метод полягає у створенні гримучої суміші: в одній стрічці новин публікації про шкоду вишок 5G, висадки НЛО чи небезпеку вакцин межують із проросійською геополітикою. Ефект від цього безвідмовний. Людина, яка заходить почитати про теорію пласкої Землі, непомітно для себе починає вірити у фейки про “американські біолабораторії в Україні”. До речі, „Wolne Media” не раз також було під прицілом журналістських розслідувань

Схожу аудиторію, але під іншим кутом, обробляє портал ocenzurowane.pl. Позиціонуючи себе як майданчик “без цензури”, він паразитує на бажанні користувачів знайти «приховану правду». На практиці сайт агрегує найгірші панічні фейки про примусову мобілізацію поляків для війни на Сході та неминучий економічний колапс Заходу через санкції проти РФ.

Створюючи атмосферу хронічного страху та безвиході, ці ресурси змушують аудиторію шукати порятунку в “сильній руці”. Тобто у образі, який кремлівська пропаганда завжди готова запропонувати.

Група Г. Радикальні націоналісти та ультраконсерватори

Ця група ресурсів паразитує на чутливих історичних ранах і релігійних почуттях, використовуючи їх як інструмент для розпалювання міжнаціональної ворожнечі та радикалізації суспільства.

Особливе місце тут посідає портал magnapolonia.org. У цьому випадку спрацював унікальний парадокс: попри традиційний антиросійський вектор польського націоналізму, видання потрапило в пастку концепції «спільного ворога», а саме ліберального Заходу. Сьогодні ресурс активно просуває наративи про «бандеризацію Польщі» та вимагає негайно припинити будь-яку допомогу Києву.

Іншим флангом виступає marucha.wordpress.com (Dziennik gajowego Maruchy). Це ультракатолицький конспірологічний блог, де Росія майстерно змальовується як «останній бастіон традиційних християнських цінностей», який веде священну війну проти «дегенеративного Заходу». Блог ефективно конвертує релігійний консерватизм польських вірян у політичну лояльність до Кремля.

Для легітимізації цих ідей у масах використовується neon24.net (раніше neon24.pl). Це відкрита платформа «громадянського журналізму». Через повну відсутність модерації сайт перетворився на цифрове сміттєзвалище та притулок для російських ботоферм і маргінальних пропагандистів, які масово генерують агресивний антиукраїнський контент під виглядом «думок звичайних поляків».

Як працює автоматизована пропаганда 

Візьмемо, до прикладу, згаданий вже вище польськомовний ресурс pravda-pl.com, сайт, який дослідники VIGINUM віднесли до мережі Portal Kombat, створеної для поширення прокремлівського контенту в країнах Європейського Союзу. Рандомно відкриваємо першу ліпшу публікацію за 15 липня 2026 року. На перший погляд матеріал не вирізнявся серед десятків інших публікацій ресурсу. Під заголовком «Gościnność się skończyła: UE zamyka granice dla ukraińskich poborowych» автори стверджували, що Європейський Союз нібито готує рішення про припинення тимчасового захисту для українських чоловіків призовного віку. Однак увагу привернула не сама теза, а спосіб її оформлення.

У третьому абзаці тексту залишилася примітка «Zakazane w Federacji Rosyjskiej» («заборонено в Російській Федерації»), додана після згадки про УПА. Для польського читача така ремарка не має жодного юридичного чи редакційного сенсу. Польські медіа не використовують посилання на російське законодавство як елемент редакційного стилю. Водночас у Російській Федерації подібні формулювання є звичним елементом інформаційної продукції. Російське законодавство та практика державного регулювання медіа вимагають спеціального маркування під час згадування організацій, які в Росії визнані екстремістськими або забороненими.

Сам по собі цей фрагмент не є доказом того, що текст був написаний конкретною російською державною установою. Однак він є важливим технічним індикатором того, що під час створення або перекладу матеріалу використовувався текст, адаптований до російського нормативного середовища, а відповідне маркування не було вилучене перед публікацією польською мовою.

Не менш показовими є мовні особливості самої статті. У тексті використано форму «Zieliński» замість нормативного польського написання прізвища Президента України «Zełenski», що відповідає транслітерації через російську мовну традицію. Дієслова в окремих реченнях залишаються в інфінітиві замість особових форм, трапляються буквальні кальки з російської, а окремі словосполучення, зокрема «ograniczenia zaczęli gotować»  не відповідають нормам польської мови й виглядають як дослівний машинний переклад російського вислову «начали готовить ограничения». Аналогічно абревіатуру Komisja Europejska (KE) подано з порушенням польських орфографічних норм.

Кожна з цих помилок окремо могла б бути редакційною недбалістю. Проте їхня сукупність утворює характерний профіль автоматизованого виробництва контенту: текст спочатку формується однією мовою, після чого перекладається автоматичними системами без повноцінної редакторської вичитки.

На момент завершення роботи над цим розділом публікація вже була недоступною на сайті pravda-pl.com. Причини її видалення встановити неможливо, тому ми не робимо припущень щодо мотивів адміністраторів ресурсу. Водночас сам факт зникнення матеріалу не змінює висновків цього дослідження. Навпаки, він демонструє ще одну характерну рису сучасних інформаційних операцій.

На відміну від традиційної пропаганди, яка роками існувала у друкованих газетах чи телевізійному ефірі, сьогодні значна частина дезінформаційного контенту має навмисно короткий життєвий цикл. Такі матеріали можуть швидко поширюватися через мережу локалізованих сайтів, соціальні мережі та агрегатори новин, охоплювати значну аудиторію, а після цього так само швидко зникати з відкритого доступу. Проте їхній інформаційний вплив нерідко зберігається значно довше, ніж існує саме першоджерело.

Саме тому для журналістських розслідувань критично важливими стають своєчасна фіксація таких публікацій, створення архівних копій, збереження скриншотів і документування цифрових слідів. У цьому випадку особливу цінність становить не лише зміст статті, а й технічні та мовні маркери, які вона містила. Саме вони дозволяють реконструювати процес її підготовки навіть після того, як матеріал був видалений.

Цей випадок демонструє значно ширшу тенденцію. Сучасні інформаційні операції дедалі більше нагадують швидкоплинні цифрові кампанії: контент створюється, автоматично адаптується різними мовами, оперативно поширюється через мережу локалізованих ресурсів, а за потреби так само швидко зникає. Однак видалення окремої публікації не означає зникнення самого наративу. Він продовжує циркулювати в інших матеріалах, на інших платформах і в інших інформаційних середовищах, змінюючи форму, але зберігаючи своє основне повідомлення.

Саме ця здатність інформаційних наративів переживати окремі публікації, окремі сайти й навіть санкції проти цілих медіаструктур є однією з ключових особливостей сучасної інформаційної війни. І саме цей механізм ми детально дослідимо в майбутніх наших дослідженнях.

Чому вони програють, але все одно небезпечні

Цей кейс показує дві речі. З одного боку  тотальну деградацію. Вони працюють на потоці, роблять дитячі помилки й залишають у текстах хвости російського законодавства. З іншого боку, ця машина небезпечна своїм масштабом. Якщо ви не помітите прокол на першому етапі (на сайті-сміттярці pravda-pl.com), то на четвертому етапі ви отримаєте цілком пристойну польську статтю, де не буде жодного слова про Російську Федерацію, але яка буде отруювати ваш мозок тим самим кремлівським отрутохімікатом.

Важливо розуміти, що йдеться не про один тип інформаційних ресурсів, а про цілу систему, у якій кожен елемент виконує власну функцію. Клони медіа, реальні видання та автоматизовані інформаційні ресурси – це вже не окремі явища, а різні елементи однієї інформаційної екосистеми. Саме поєднання цих інструментів дозволяє прокремлівським наративам адаптуватися до локального середовища та залишатися помітними навіть після запровадження санкцій проти російських державних медіа. 

У таких умовах головним інструментом захисту залишаються критичне мислення, перевірка першоджерел і розуміння того, хто створює, поширює та в який спосіб легітимізує інформацію, що потрапляє до європейського інформаційного простору.

Офіційні російські та білоруські джерела цитуються виключно з інформаційною метою. Оприлюднені ними відомості можуть містити ознаки дезінформації або бути інструментом пропаганди.