Вибори до Сенату Чехії засвідчили, що фактор популізму поступово починає працювати проти самих популістів
Серед суцільного мороку інформаційного негативу останніх тижнів, спричиненого закулісними інтригами перемовин трампових емісарів з кремлівським людожером, бандитськими погромами ісламістських «тітушок» у низці країн Європи, новими антиукраїнськими заявами наших сусідів, нарешті спалахнув і світлий промінчик оптимізму та сподівань на повернення до кращих часів – наслідки проміжних виборів до Сенату Чеської Республіки.
На цих виборах, які відбувалися у два тури 10 і 17 жовтня, партії урядової і явно не проукраїнської коаліції популістів не здобули жодного мандату з можливих 27! А на додаток ультраправа партія SPD спікера Томіо Окамури ще й геть провалила місцеві вибори.
Проаналізувати результати виборів у Чехії ми попросили політологиню, доцентку кафедри політології і державного управління Ужгородського університету Надію Кічеру.
Коротко:
- Цьогорічні проміжні вибори до Сенату Чехії стали відчутною політичною невдачею для популістської партії прем’єра Андрея Бабіша
- Результати місцевих виборів засвідчили тенденцію зниження підтримки на місцях партії чинного прем’єра
- «Українське питання» залишається важливим маркером політичного поділу в Чехії
Пані Надіє, якою короткою фразою можна найвлучніше назвати підсумки недавніх виборів у Чехії?
Як на мене, то найбільш влучно про катастрофічність результату урядової коаліції на цьогорічних виборах до Сенату Чехії сказав сам прем’єр-міністр Андрей Бабіш: «Ми найсильніша партія в усій країні, крім Сенату». Ця фраза є завуальованим визнанням власної поразки партії прем’єра.
Бо й справді, щойно минулі сенатські вибори стали відчутною політичною невдачею для очолюваного самим Андреєм Бабішом Руху ANO (Акція незадоволених громадян). Політична сила прем’єр-міністра не здобула жодного мандата в другому турі виборів до верхньої палати парламенту. Більше того – ще й втратила єдине місце в Сенаті, яке захищала на цих виборах. Сам прем’єр-міністр списує відповідальність за поразку на регіональні осередки, відтак партію очікує серйозний аудит.
Будь ласка, розкажіть детальніше про підсумки виборів. Які політичні сили втратили довіру виборців, а які здобули?
Цього року із 81 сенатора верхньої палати парламенту переобиралось 27. Це – третина сенаторів. Нижня палата депутатів має більше повноважень, адже чеська конституційна система побудована зі значним перекосом сили на користь саме нижньої палати. Проте Сенат є важливою інституцією стримувань і противаг, таким собі демократичним важелем та своєрідним індикатором настроїв виборців, зважаючи на частоту переобрання третини сенаторів кожні два роки.
Не варто також недооцінювати верхню палату парламенту, з огляду на те, що саме вона в жодному разі не може бути розпущена, а в разі розпуску президентом нижньої палати Сенат перебирає на себе її невідкладні повноваження. Крім того, роль Сенату є не менш важливою при внесенні змін до конституції та ратифікації важливих міжнародних угод. Але у контексті виборів саме частота процедури переобрання може бути важливим індикатором настроїв виборців.
Отже, після повернення ANO до влади у 2025 році виборці мали можливість оцінювати її вже за практичними рішеннями і отримали наступні результати на виборах до Сенату, які наведені у порівняльній таблиці:
| Політична сила | Мандати на виборах 2026 року | Мандати на виборах 2024 року |
|---|---|---|
| «Старости й незалежні» та регіональні союзники | 10 | 5 |
| Громадянська демократична партія | 7 | 5 |
| Християнські демократи | 3 | 2 |
| «ТОП-09» | 2 | 2 |
| Інші партії та місцеві об’єднання | 5 | 5 |
| Рух «АNО» | 0 | 8 |
Таким чином, ANO зберігала можливість здобувати мандати на сенатських виборах, але отримала 0 із 27 мандатів, які розігрувалися, та втратила єдине місце в Сенаті, яке переобиралося.
У першому турі мандати сенаторів здобули два опозиціонери – Ян Ґроліх (KDU-ČSL – Християнсько-демократичний союз) та Ян Ґруліх із TOP 09 (Tradice, Odpovědnost, Prosperita 09 – ліберально-консервативна, демократична правоцентристська чеська партія). У другому турі жоден із кандидатів від ANO не пройшов.
Ще більш показовим є те, що кандидати від ANO не були пов’язаними зі скандалами, корупційними кейсами, не відзначалися екстремістськими чи радикальними настроями. Тобто, у даному випадку, свою роль могла зіграти їхня приналежність до політичної сили, котра, ймовірно, втратила частину своєї привабливості серед виборців. Крім того, явка у другому турі була невисокою, що свідчить про участь саме свідомої частки громадяни.
Паралельно з виборами до сенату відбувалися й місцеві вибори. Якими є їхні результати?
Що стосується місцевих виборів, то їхній результат не є настільки плачевним для партії чинного прем’єра, але тенденція до зниження підтримки очевидна. Згідно статистики, частка голосів ANO на місцевих виборах склала 14,3% у порівнянні з 16,6% у 2022 році, а кількість обраних місцевих депутатів ANO скоротилася від 1 748 у 2022 р. до 1 650 у 2026. Що стосується обласних центрів, то тут АNО отримало 6 із 13 мандатів, у порівнянні зі співвідношенням 8 до 13 у 2022 році.
Однак, найбільш помітний розрив у підтримці на місцевих виборах у результатах таких політичних сил як соціал-демократи (SOCDEM), партії Свобода і пряма демократія (SPD), та «Чеські пірати». Тут варто звернути увагу на незначне їхнє представлення загалом, у порівнянні з такими партіями як KDU-ČSL (Християнські демократи), ODS (Громадянська демократична партія), STAN (Мери та незалежні), падіння результатів останніх також є одним з найнижчих, лише 2,4% у порівнянні з 2022 роком.
Показовим є єдине зростання результатів на виборах 2026, яке продемонстрували незалежні кандидати та місцеві об’єднання – плюс майже 5% мандатів, представництво яких і до того вимірювалося у декілька десятків тисяч. Таким чином, тут свою роль зіграла впізнаваність та позитивний імідж незалежних місцевих кандидатів.
Які висновки можна робити з результатів виборів, які тенденції у політичних настроях чехів вони зафіксували?
Проміжні вибори 2026 року у Чехії можна трактувати як сигнал про послаблення позицій партії ANO у місцевій політиці та більш серйозні труднощі на сенаторських виборах. Свою роль тут зіграв комплекс причин, але не варто стверджувати, що якась з них була визначальною, хоча в сукупності вони могли спричинити негативний вплив на репутацію та рейтинги партій.
Насамперед, варто згадати особливості виборчої системи Чехії, адже сенаторів обирають в одномандатних округах. Відтак, партія може мати підтримку в масштабах країни, але програти в різних округах, де є свої сильні місцеві кандидати. Стосовно руху ANO, то не варто відкидати й фактор популізму, адже прийшовши до влади партія вже не могла списувати невдачі на когось іншого і частина виборців могла сприйняти гучні заяви як недостатньо підкріплені результатами їхньої роботи, що спричинило розчарування частини прихильників цієї політичної сили.
Ще одним фактором могло стати економічне невдоволення, зростання вартості життя в ширшому контексті, цін на енергоносії, транспортні витрати, купівельної спроможності населення, тощо.
Помітно позначитися на рейтингах та результатах могли також особисті фактори, зокрема те, що політична кар’єра самого прем’єр-міністра тривалий час супроводжується суперечками щодо конфлікту інтересів та бізнесової діяльності, плюс скандали партнерів.
Чеські медіа також звертали увагу на те, що постійні провокації та суперечки навколо Ф. Турека – уповноваженого уряду Андрея Бабіша з питань кліматичної політики та «Зеленої угоди» – могли відштовхувати частину виборців. Варто нагадати, що після парламентських виборів у жовтні 2025 року Ф. Турек претендував на посаду міністра закордонних справ, а потім міністра довкілля від партії у новоствореному уряді Андрея Бабіша, проте президент Петр Павел відмовився призначити Ф. Турека через його спірні заяви та расистські або гомофобні публікації в соціальних мережах.
Останній факт може вказувати на ще один окремий фактор негативного впливу на виборців – системні конфлікти уряду із президентом Чехії Петером Павелом. Тож тут свою роль могла зіграти мобілізація виборців, які підтримують президента або виступають проти посилення впливу на інші інституції.
Певним політичним вододілом у виборчих настроях більшості європейських країн, і Чехії в тому числі, є ставлення до українсько-російської війни, українських біженців та до України загалом. Як це питання вплинуло на результати виборів?
Насправді, без опитування виборців практично неможливо достовірно визначити, що саме мотивувало їх зробити той чи інший вибір, зокрема, і яка частка голосів була зумовлена ставленням до України та українців.
«Українське питання» залишається важливим маркером політичного поділу в Чехії, але не єдиним поясненням виборчої поведінки. Результати виборів варто розглядати в широкому контексті – як оцінку діяльності прем’єр-міністра, його уряду та політичного курсу. Не варто робити однозначні висновки про те, що антиукраїнська або скептична щодо допомоги Україні риторика сама по собі гарантує електоральний успіх, чи що виборці голосували за опозицію саме через її підтримку України. Тут могла додатись також зовнішньополітична орієнтація нового уряду загалом, а відтак не лише питання підтримки України, а й окремі підходи до Європейського Союзу. Тому можна припускати ризик, а відтак й імовірність, що прихильники ANO, які підтримують прагматичний проєвропейський курс та/або допомогу Україні, могли критичніше оцінювати співпрацю з євроскептичними партнерами.
Розмовляв Василь Ільницький
