Рамзан Кадиров використав повномасштабну війну проти України, щоб значно розширити силові структури, які перебувають під сильним впливом Грозного, а чеченський гауляйтер Кремля заявляє про 36 243 штатні одиниці. Набір за межами Чечні, примус і кар’єрне просування синів вказують на збереження лояльного ядра й підготовку клану до наступництва — однак безпосередньо не доводять існування готового плану на Росію після Путіна.
Коротко
- Кадиров заявив про 36 243 штатні одиниці. Це федеральні формування; невідомо, скільки посад фактично укомплектовано.
- «Меморіал» реконструював близько 29,6 тис. відносно добре задокументованих штатних одиниць і 33,2 тис. — з урахуванням менш надійно підтверджених позицій. Дані свідчать про значне зростання.
- «Ахмат» не означає чеченців. У частині добровольчої системи переважали рекрути з інших регіонів, а цифри «відправлених» охоплюють повторні контракти й ротації.
- Примусовий набір підтверджують кілька незалежних джерел. Водночас частина підрозділів «Ахмат» бере участь у важких боях і зазнає втрат.
- Кар’єри 20-річного Ахмата та 18-річного Адама свідчать про підготовку до наступництва, однак закон вимагає, щоб кандидатові на посаду глави Чечні виповнилося 30 років.
36 243 штатні одиниці, але не приватна армія
Цифра є достовірною як цитата, але не як верифікована чисельність особового складу. 25 березня 2025 року Кадиров повідомив, що станом на 1 лютого «штатна чисельність» силових структур республіки становила 36 243. Невідомо, скільки посад було укомплектовано, скільки співробітників можна використати в бойових діях і скільки з них — чеченці.
Сам Кадиров зіставив цей показник із 4800 штатними одиницями у 2003 році. Однак такий тривалий період охоплює відбудову республіки після війни, розростання поліції та Росгвардії, а також створення формувань для потреб вторгнення. Порівняння показує масштаб політичних амбіцій, а не темпи зростання від лютого 2022 року.
Це не одне формування з окремим бюджетом Кадирова. Полки й батальйони формально належать до Росгвардії, Міністерства оборони або МВС Російської Федерації. Москва визначає штатну чисельність, платить і зберігає правові інструменти контролю. Грозний забезпечує добір кадрів, патронат і закріплений роками особистий ланцюг лояльності.
«Армія Кадирова» може бути лише скороченим позначенням: ідеться про федеральні формування, що перебувають під сильним політичним і кадровим впливом глави Чечні. Ані суто приватні, ані звичайні федеральні. У цьому сенсі російський федералізм буває не менш винахідливим, ніж статистика.
Центр захисту прав людини «Меморіал» реконструював близько 29 588 відносно добре задокументованих штатних одиниць, а з урахуванням оціночних позицій — 33 188. Автори застерігають: частину формувань важко простежити, а штатна одиниця не означає людину в казармі.
Така обережність має підстави. У листопаді 2022 року в чеченських федеральних структурах нібито залишалося понад тисячу вакансій; в інших випадках не вдалося підтвердити, що підрозділ досяг заявленої чисельності. Тож адміністративний контур системи відомий нам краще, ніж її реальна готовність.
До вторгнення чисельність апарату оцінювали у 16–18 тис. осіб. Це не обов’язково та сама категорія, що й нинішні 36 243. Обережний висновок такий: від 2022 року номінальний масштаб системи істотно зріс і, ймовірно, наблизився до подвоєння попередніх оцінок.
Війна дала Кадирову нові полки й федеральні гроші
Після 2022 року з’явилися, зокрема, формально підпорядковані Міністерству оборони 78-й полк «Сєвєр-Ахмат», 349-й «Ахмат-Россія» і 1434-й «Ахмат-Чечня», три регіональні батальйони та 204-й спеціальний полк «Ахмат». Росгвардія отримала батальйон імені Байсанґура Беноєвського. Поряд із ними діють старіші формування, зокрема 141-й полк «Сєвєр», ОМОН і СОБР.
Кремлю були потрібні люди й образи мобілізації. Кадиров подавав нові формування як доказ вірності Путіну, водночас збільшуючи кількість озброєних посад, які укомплектовувалися в системі залежності від чеченських командирів. Москва фінансувала потенціал, що служить на фронті, стабілізує регіон і зміцнює позицію його лідера.
Федеральна підпорядкованість залишається запобіжником: центр може змінювати командирів, фінансування та завдання. Однак у кризовій ситуації дієвість цих інструментів залежала б від того, чи виконають наказ із Москви люди, чиї кар’єри та родини пов’язані з Грозним. У цій напрузі — суть системи.
Рахунок сплачує федеральний бюджет. У 2024 році безповоротні трансферти становили близько 78,8 % доходів Чечні — 149 млрд рублів проти 37 млрд власних доходів, як підрахував The Moscow Times. На 2026 рік лише вирівнювальну дотацію заклали в обсязі 58,93 млрд рублів. Отже, нинішня сила Кадирова фінансово переплетена з Росією — це вагомий аргумент проти тези про сецесію.
Не весь федеральний потік проходить через бюджет республіки. Зарплати частині військовослужбовців і співробітників силових структур безпосередньо виплачують відомства в Москві. Саме тому розростання апарату може одночасно зміцнювати позиції Кадирова в республіці та фінансові важелі Кремля.
Хто насправді воює під вивіскою «Ахмат»
У повідомленнях із Грозного змішували мешканців Чечні, місцевих силовиків, військовослужбовців підрозділів «Ахмат» і добровольців, яких готували в Гудермесі. Слово «чеченський» переносили з назви підрозділу на кожну людину у формі. Для пропаганди це зручно, для аналізу — хибно.
За даними влади Чечні, на війну відправили понад 75 тис. осіб. «Меморіал» оцінював, що в січні 2026 року там одночасно перебували близько 14 тис. осіб, пов’язаних із різними чеченськими структурами. Перше число — це сума виїздів: воно охоплює ротації та наступні контракти тієї самої людини. Це не означає 75 тис. унікальних солдатів.
«Новая газета Европа» встановила, що в першій аналізованій групі навесні 2022 року 908 із 928 осіб походили з Чечні. У наступній — 388 із 1496. Улітку близько 80% рекрутів у досліджуваному добровольчому сегменті прибували з-за меж республіки. Цю пропорцію не можна переносити на всі підрозділи «Ахмат». Однак вона показує: вивіска залишилася чеченською, тоді як кадрову базу відкрили на всю Росію.
У 2024 році Алаудінов сам говорив, що в підпорядкованому йому сегменті близько половини становили росіяни, чверть — чеченці й чверть — представники інших національностей. Це була заява командира, а не незалежний перепис, але вона підтверджує напрям змін: «Ахмат» став рекрутинговим брендом, що вийшов за межі республіки.
Цей механізм постачав Кремлю солдатів, давав Грозному політичний кредит і міг зменшувати потребу відправляти людей, укорінених у місцевому апараті примусу. Рекрут з-за меж Чечні не є гіршим солдатом, але він слабше вкорінений у системі, що контролює республіку.
Гудермес вербує дедалі менше людей
Зведення Маґомеда Даудова свідчать про зменшення кількості контрактів: понад 9 тис. від квітня до грудня 2022 року, близько 6 тис. у 2023 році, 5,4 тис. у 2024 році, 3374 у 2025 році і 1016 у перші чотири місяці 2026 року. Це контракти, а не обов’язково нові люди. «Новая газета Европа» виявила випадки п’ятої та шостої ротації, яким передував новий контракт.
Попри це, тенденція очевидна. Кількість охочих скорочується у міру поширення інформації про ризики на фронті. Гудермес залишається загальноросійським вербувальним вузлом, але показник дедалі частіше підтримують військові, які повертаються. Більше штатних одиниць не створює такого самого потоку нових рекрутів.
У Чечні брак добровільних заявок компенсують примусом. «Важные истории» описували затримання й погрози родинам, а «Кавказ.Реалии» — тиск на працівників державних установ. Деталі різняться, але спільну схему підтверджують кілька джерел: затримання або втрата роботи стають інструментами вербування.
«Новая газета Европа» поспілкувалася зі 178 сім’ями 183 загиблих. Із 113 чоловіків, яких відправили на фронт від жовтня 2024 року, родичі 97 стверджували, що контракт уклали під примусом. Редакція також задокументувала 67 облав від осені 2024-го до весни 2025 року. Це неповна статистика республіки, але говорити про поодинокі зловживання вже неможливо.
Менш надійно підтверджені точні щомісячні норми, які спускають комісаріатам, суми, що їх вимагають за звільнення затриманих, і масштаби окремих облав. Ці деталі залишаються даними з одного джерела — однієї редакції. Сам механізм тиску має значно міцнішу доказову основу, ніж будь-яка з його числових ілюстрацій.
Примус і зовнішній набір дають змогу залучати людей без пропорційного виснаження політично найціннішого ядра. Це не означає, що «справжні кадирівці» залишилися в казармах. Однак помітна закономірність відповідає розподілу ризиків залежно від того, наскільки людина потрібна на фронті та для контролю над Чечнею.
Втрати реальні, але публічний лічильник їх не показує
Станом на 5 серпня 2026 року «Кавказский узел» ідентифікував 265 загиблих із Чечні проти 2061 із Дагестану. Це не доводить, що втрати Чечні у вісім разів менші. Проект рахує публічно підтверджені смерті, а в республіці Кадирова некролог — політично небажана інформація, і родини зазнають сильного тиску.
«Медиазона» застерігає, що її іменна база неповна, а інформація потрапляє до неї навіть через роки. У випадку з «Ахматом» виникає ще й хибне маркування: мешканця Уралу в підрозділі з чеченською назвою слід рахувати за походженням, а не за нашивкою.
Оцінки, що перевищують дві тисячі загиблих мешканців Чечні, залишаються твердженнями окремих редакцій. Публічна цифра 265 — це нижня межа, а не підсумковий баланс; масштабу недооцінки ми не знаємо.
Невідомими залишаються й повні втрати рекрутів з-за меж республіки, які воюють під чеченською вивіскою. Зараховувати їх до Грозного означало б завищувати «чеченський» баланс, а зараховувати лише до регіонів походження — втрачати з поля зору спосіб, у який Кадиров постачає людей на війну. Отже, потрібні два лічильники, а у відкритому доступі немає жодного повного.
Кадирівці воюють, але ризик розподіляється нерівномірно
Уявлення про парадні підрозділи другої лінії було б хибним. Сили, пов’язані з Грозним, воювали під Гостомелем і Маріуполем, на Донбасі та в Курській області. Підрозділ «Ахмат» Апті Алаудінова справді веде бойові дії, як і 78-й полк «Сєвєр-Ахмат», що зазнав серйозних втрат. Отже, Кадиров не відправляє на фронт лише чужих людей і не завжди тримає своїх подалі від вогню.
«Меморіал» однак оцінює, що основний тягар регулярних бойових дій узяли на себе добровольчі формування Алаудінова, значною мірою набрані за межами Чечні. Багато підрозділів Росгвардії та МВС виконували охоронні або поліцейські завдання. Така схема відповідає збереженню людей, найкорисніших для контролю над республікою, хоча й не доводить існування єдиного плану збереження кадрів.
Слід також відокремлювати Алаудінова від спрощеного образу приватного командира Кадирова. Він має власні зв’язки у федеральному апараті й командує змішаним контрактним особовим складом. Невідомо, якою мірою Грозний міг би контролювати його у конфлікті з Москвою. Це ще одна причина не подавати 36 243 штатні одиниці як єдиний кулак.
Після входу українських військ у Курську область Алаудінов підтвердив, що п’ятеро військовослужбовців 1434-го полку «Ахмат-Чечня» потрапили в полон. Це не доводить втечі всього формування; подальші бої «Ахмата» на цьому напрямку задокументовані.
Під час заколоту «Групи Вагнера» Кадиров назвав його «ножем у спину» й заявив, що застосує свої сили. Однак чеченські колони так і не зіткнулися з вагнерівцями в Ростові. Причиною могли бути логістика, припинення заколоту або небажання ризикувати. Цей епізод показав цінність кадирівського ресурсу під час кризи в центрі, а не інструкцію щодо його застосування проти Москви.
Батальйон Байсанґура: резерв ближче до Грозного
Створений у 2023 році батальйон Росгвардії імені Байсанґура Беноєвського дислокується в Грозному, добре оснащений, а в його оточенні фігурує Адам Кадиров. Командує батальйоном Бєхан Чалаєв.
«Меморіал» оцінює його номінальну чисельність приблизно у 300 осіб. Публічні матеріали демонструють сучасне озброєння та виразну символіку, але не дають змоги оцінити рівень підготовки чи фактичну укомплектованість. Присутність Адама поруч із підрозділом політично показова, але не замінює формального ланцюга командування Росгвардії.
За даними «Новая газета Европа», публічно зафіксована присутність підрозділу на війні обмежувалася двома невеликими відправленнями: близько 20 осіб навесні 2024 року і ще одним контингентом у серпні 2025-го. Батальйон імені Шейха Мансура, сформований приблизно в той самий час, відправили на фронт уже в грудні 2023 року.
Байсанґур може бути резервом внутрішньої безпеки й місцем формування кадрів для молодшого покоління родини. Однак це лише гіпотеза, а не доказ таємного плану наступництва чи сецесії. Публічні дані передусім свідчать про різний рівень залучення підрозділів на фронті.
Ахмат і Адам входять до родинної системи влади
У листопаді 2023 року Ахмат Кадиров став першим заступником міністра спорту та молодіжної політики, у лютому 2024-го — міністром у справах молоді, а через три місяці — міністром спорту. Від січня 2026 року він поєднує міністерську посаду з функцією заступника голови уряду, що підтверджує офіційний профіль. Це цивільний напрям: бюджет, кадри, молодь і представництво влади.
Адам отримав силовий напрям. У 15 років він очолив охорону батька, згодом став куратором Університету спецпризначення в Гудермесі та республіканського МВС. У квітні 2025 року обійняв посаду секретаря Ради безпеки Чечні. Reuters зазначив, що це була його четверта офіційна роль із 2023 року; чеченські повідомлення також називають його помічником глави республіки. Його компетентність залишається дискусійною, доступ до командирів — факт.
«Проект» ідентифікував 96 родичів Кадирова на посадах у державі або в бізнесі, пов’язаному з владою, — найбільше серед 1329 досліджених російських чиновників. Широка методологія не означає, що всі 96 належать до одного штабу, але показує масштаб родинної інфраструктури.
У 2026 році підвищення супроводжувало швидке нарощування престижу. У червні Адам удруге отримав звання Героя Чечні, а Ахмат 7 серпня — таку саму нагороду. Медалі не додають компетентності. Однак у системі Кадирова вони формують публічну біографію, що політично компенсує брак віку й досвіду.
Темп призначень — один із найвагоміших доказів підготовки наступництва, хоча він не вказує на конкретного наступника. Це нагадує розподіл портфелів: Ахмат набуває виконавчого досвіду, Адам — позицій у силовому апараті. Формальна посада й доступ до сили взаємно підстраховують одне одного.
Чому син Кадирова не перейме Чечню одразу
Згідно з виборчим законом Чеченської Республіки, кандидатові на посаду глави регіону має виповнитися 30 років. Ахмату — 20, Адаму — 18. Якби Рамзан Кадиров раптово пішов, жоден не міг би законно обійняти його посаду.
Логічним стає сценарій тимчасового регентства: старший представник еліти, наприклад Маґомед Даудов або Адам Делімханов, формально керував би республікою, доки наступник не досягне необхідного віку. Однак немає ані публічного документа, ані достовірних повідомлень про те, що таку домовленість узгодили з Кремлем.
Призначення супроводжують численні повідомлення про стан здоров’я Кадирова. «Новая газета Европа», повідомляючи про конкретний діагноз, спиралася на анонімні джерела; пізніші дані української розвідки також не мають публічної медичної документації. Нам відомо про невизначеність, а не про підтверджений діагноз.
Ця різниця має значення. Можливі проблеми зі здоров’ям роблять підготовку раціональнішою, але не дають змоги визначити термін наступництва чи стверджувати, що саме здоров’я є єдиною рушійною силою цих кроків. В авторитарній сімейній системі просування родичів є страховкою навіть для лідера, який перебуває в повній фізичній формі.
Кадиров водночас не сходить зі сцени. 6 серпня 2026 року його зареєстрували кандидатом від «Єдиної Росії» на виборах, призначених на 20 вересня, після публічної підтримки Путіна. Він готує наступників, але й далі претендує на черговий мандат для себе.
Росія після Путіна: страховий поліс, а не оперативний план
Найбільше фактів підтримують найпростіше пояснення: Кадиров розбудовує апарат, щоб захистити нинішній режим. Наступний крок — підготовка родинно-кланового наступництва. Нові формування, контроль над кадрами й кар’єри синів відповідають обом цілям без припущення, що в Грозному вже лежить карта Росії після Путіна.
Міцні підстави має й розширення переговорної автономії щодо Москви. Кожен полк і здатність набирати людей по всій Росії підвищують ціну конфлікту з Кадировим. Однак федеральні гроші та підпорядкованість обмежують його свободу дій. Він сильний у системі Путіна саме тому, що не є незалежним від неї.
Ресурс на випадок майбутньої кризи в Росії залишається ймовірною, але опосередкованою інтерпретацією. Апарат, здатний захистити Грозний, родину та ключові об’єкти, був би безцінним, якби центр перестав віддавати дієві накази. Він може слугувати для переговорів із наступником Путіна або для перечікування сутичок між фракціями. Однак його корисність не доводить наявності оперативного плану.
Найслабша — сепаратистська гіпотеза. Немає доказів підготовки до сецесії, розриву з Москвою чи незалежного постачання. Їй суперечать федеральні штатні одиниці, зброя, зарплати та бюджетна залежність. Кадиров може накопичувати «страховку» на випадок ослаблення центру, не маючи наміру виходити з Росії. Поліс працює найкраще, доки за нього платить Кремль.
Війна проти України зміцнила кадирівську силову екосистему й дала змогу ширше розподілити витрати між зовнішніми рекрутами, людьми, яких примушують укладати контракти, та підрозділами, що зазнають більшого фронтового ризику. Задокументовані також родинні приготування до збереження впливу. Натомість ми не знаємо, скільки з 36 243 штатних одиниць реально укомплектовано, якими є повні втрати, чи ухвалене рішення про регентство і чи існує план на випадок відходу Путіна. Кадиров накопичує спроможності, корисні в кількох кризових сценаріях. Це більше, ніж пропаганда про «армію Ахмата», але менше, ніж готовий сценарій Росії після Путіна.
Автор: Артур Жак
Офіційні російські та білоруські джерела цитуються виключно з інформаційною метою. Оприлюднені ними відомості можуть містити ознаки дезінформації або бути інструментом пропаганди.
