Розширення Європейського Союзу за рахунок пострадянських держав – один з найбільших викликів для Владіміра Путіна. Цей процес помітно зменшує сферу безпосереднього російського впливу. І тому Кремль буде активно протидіяти процесу європейської інтеграції України та Молдови попри публічні запевнення, що не бачить у ньому жодних проблем.
Коротко:
- Україна та Молдова відкрили ключовий кластер переговорів про вступ до ЄС — «Основи», але шлях до членства лише починається.
- Євроінтеграція пострадянських держав зменшує вплив Росії, тому Кремль зацікавлений у гальмуванні цього процесу.
- Серед головних інструментів впливу — інформаційні кампанії, акцентування на корупції, спекуляції навколо цінностей і підживлення скепсису щодо ЄС.
- Росія може використовувати внутрішні проблеми України та Молдови, а також просувати наративи про «кризу Європи» та безперспективність вступу.
- Успіх євроінтеграції залежатиме не лише від політичної волі ЄС, а й від здатності України та Молдови проводити реформи та захищати власні інтереси.
15 червня під час міжурядової конференції в Люксембурзі було ухвалено рішення про відкриття кластеру «Основи» (Fundamentals) у переговорному процесі між Європейським Союзом та Україною і Молдовою. Цей кластер справедливо називають ключовим у процесі європейської інтеграції, його відкриттям починають переговорний процес, ним і завершують. До речі, Європейська Рада не зуміла ухвалити рішення про відкриття п’яти інших переговорних кластерів, на що сподівалися у Києві та Кишиневі. Це доволі тривожний сигнал.
Виконання вимог кластеру «Основи» можна назвати тестом на готовність держави-кандидата проводити внутрішню політику згідно принципів Європейського Союзу. Боротьба з корупцією, забезпечення прозорості державних закупівель, дотримання прав меншин – ці принципи функціонування ЄС створюють єдиний смисловий та ціннісний простір. Тому кластер «Основи» у переговорному процесі відкривають першим та закривають останнім. Разом з тим відзначу, що для контролю виконання переговорного процесу Європейський Союз визначив кілька десятків бенчмарків, які повинні допомогти контролю над процесом європейської інтеграції пострадянських країн.
Проте не станемо забувати, що зближення пострадянських країн з Європейським Союзом у Кремлі розглядають як геополітичний виклик. Тому будуть максимально ускладнювати цей рух, тривалість якого поки не визначена. Є підстави припускати, що російська пропаганда буде використовувати чималі ресурси та роздмухувати наявні проблеми. Відзначимо головні інструменти, щоб їм було легше протидіяти.
Роздмухування наявних проблем.
Хоча підтримка перспектив вступу до ЄС в Україні та Молдові є доволі високою, не варто забувати про наявні проблеми на цьому шляху. Російсько-українська війна є визнаним тригером для низки країн Євросоюзу, а існування самопроголошеного Придністров’я негативно впливає на сприйняття шансів Молдови на вступ до ЄС. Спільним негативним знаменником, який можна використати, є і випадки масштабної корупції («Міндічгейт» та «Афера на мільярд євро» стали найбільш яскравими, проте не єдиними прикладами – авт.). Кремлівські пропагандисти отримають чимало можливостей для інформаційних маніпуляцій.
Применшення статусу кандидатів.
Реалістичність сприйняття шляху євроінтеграції не є сильною стороною української та молдовської влади. У Росії мають в запасі низку політичних емігрантів з обох держав, які готові співати за кремлівським лібрето антиєвропейських пісень. Власне, готовність до колаборації з Кремлем є однією з найбільших проблем пострадянських країн. Саме тому необхідно вже сьогодні розпочинати інформаційні кампанії про євроінтеграцію без рожевих окулярів.
Спекуляція на цінностях.
Росія на вищому політичному рівні дозволяє собі використовувати термін «Гейропа», наголошуючи на несприйнятті базових європейських цінностей через їх штучну сексуалізацію. Агентами впливу Кремля в Україні та Молдові стануть православні церкви, які залишилися у підпорядкуванні московського патріарха Кіріла (Гундяєва). Використання консервативного характеру обох суспільств дозволяє прогнозувати активну низову протидію прагненню євроінтеграції політичного істеблішменту Молдови та України.
Апокаліптичні прогнози.
Суттєва турбулентність міжнародних відносин додає Кремлю аргументів для прогнозування «неминучого краху» Європейського Союзу. Насправді той для своїх розмірів та чисельності об’єднаних в ЄС громадян виглядає доволі активним, про що свідчить відомий факт: саме структури ЄС на початку широкомасштабного вторгнення Росії в Україну продемонстрували готовність до європейської інтеграції Молдови та України (третя учасниця Асоційованого тріо – Грузія – добровільно припинила євроінтеграційні зусилля – авт.). Попри запевнення кремлівських пропагандистів, Європейський Союз є альтернативою наявним та зниклим імперіям, і про це не варто забувати.
Нагнітання декаплінгу.
Україна та Молдова – одна з найбільших і одна з найменших країн Європи. Відверто кажучи, ступінь їх готовності до європейської інтеграції є різним. На боці Молдови грають відсутність бойових дій на її території та опіка з боку Румунії, яка завершила процедуру вступу до ЄС майже 20 років тому. Декаплінг – можливий крах євроінтеграційного пострадянського тандему – не варто драматизувати, а розглядати цю перспективу як робочий момент.
Європейська інтеграція – складний процес, про який треба говорити у розрізі практичних кроків. Не варто применшувати чи гіперболізовувати цей процес, але варто сформувати прагматичний must have національних інтересів. Від спроможності їх захистити на шляху до омріяного Європейського Союзу залежить чимало у питанні швидкості та ефективності європейської інтеграції.
Авторка: Світлана Мялик
