США готуються до нового етапу санкційного тиску на Росію. Після ухвалення Сенатом законопроекту про санкції проти Москви прогнозується його проходження Палатою представників уже у вересні. Документ передбачає жорсткі заходи проти російського нафтового та газового секторів, банків, посадовців і тіньового флоту, а також можливість запровадження до 100% мит проти найбільших покупців російських енергоносіїв. Паралельно Європейський Союз уже запровадив 21-й пакет санкцій, посиливши тиск на російську енергетику, фінансовий сектор, криптовалюти та тіньовий флот.
Чи можуть нові американські та європейські санкції стати переломним моментом? Наскільки ефективними є обмеження проти російської нафти, «тіньового флоту» та банків? І головне — чи здатні санкції змусити Кремль змінити свою політику та скоротити фінансування війни проти України? Про це далі говоримо з Оленою Юрченко, директоркою з аналітики, досліджень та розслідувань Ради економічної безпеки України.
Коротко:
- США готують новий потужний удар по Росії. Сенат уже підтримав законопроект про «пекельні санкції», а його ухвалення Палатою представників очікують у вересні. Документ передбачає санкції проти російського керівництва, олігархів, ВПК і тіньового флоту, а також мита до 100% для країн, які купують російські нафту й газ.
- Вашингтон хоче тиснути не лише на Росію, а й на тих, хто допомагає їй заробляти на енергоносіях. Китай та Індія стали ключовими покупцями російської нафти, тому потенційні американські тарифи можуть змусити їх скорочувати закупівлі або вимагати від Москви ще більших знижок.
- Санкції поступово переходять від ударів по окремих російських компаніях до боротьби з усією системою обходу обмежень. Йдеться про банки, страховиків, трейдерів, порти, посередників, криптоплатформи та компанії у третіх країнах.
- Одна з головних цілей — російський «тіньовий флот». Сотні старих танкерів із непрозорою власністю допомагають Москві перевозити нафту в обхід західних обмежень. Найефективніше санкціонувати не лише судно, а всю пов’язану з ним інфраструктуру — власників, менеджерів, страховиків, банки та порти.
- 21-й пакет санкцій ЄС став більш системним. Європа посилила тиск на російські банки, криптоплатформи, тіньовий флот, нафтовий сектор і ВПК, а також внесла до санкційних списків низку компаній із третіх країн, які допомагають Росії обходити обмеження.
- Головна проблема — не кількість санкцій, а їх виконання. Росія продовжує знаходити нові маршрути, посередників, банки й платіжні механізми. Тому ефективність санкцій залежатиме від того, наскільки Захід зможе виявляти та карати порушників, особливо у третіх країнах.
- Санкції самі по собі не зупинять війну, але можуть зменшити здатність Росії її фінансувати. Найбільш вразливою є зв’язка «нафта — морська логістика — міжнародні платежі». Якщо одночасно скорочувати нафтові доходи, обмежувати доступ до технологій і посилювати контроль за фінанансами та логістикою, запас економічної міцності Росії поступово скорочуватиметься.
Почнемо з головної новини. Сенат США вже підтримав новий законопроект про санкції проти Росії, і є очікування ухвалення «пекельних санкцій» Палатою представників у вересні. Наскільки реалістичний такий сценарій?
Реалістичність ухвалення висока, але не стовідсоткова. Його безперешкодне прийняття у Палаті представників може бути затримане у зв’язку із тим, що законопроект надає Трампу надто широкі повноваження у сфері тарифів, що турбує демократів. Так, демократи готові підтримати тарифні повноваження щодо Росії, але побоюються аналогічних повноважень щодо країн, які купують іранську нафту (передусім Китаю), що може спричинити ще більшу кризу на міжнародних енергетичних ринках. Загалом же у цього законопроєкту непроста доля, і тривалий час він існував швидше як важіль у контексті ширшого мирного процесу по розв’язанню конфлікту, для спонукання РФ до більш компромісної переговорної позиції. Його успішне прийняття означало б остаточний відхід США від позиції посередника.
Що саме передбачає цей документ? Що означатимуть для Росії та її партнерів можливі 100-відсоткові мита на товари країн, які купують російські нафту та газ?
Він передбачає обов’язкові санкції проти вищого керівництва РФ (включно з Путіним), олігархів, державних підприємств і компаній, що підтримують ВПК РФ; а також тарифи до 100% (знижено зі спершу запропонованих 500%) на імпорт із країн топ-5 покупців російської нафти чи газу. Крім того, до проекту включено Shadow Fleet Sanctions Act — окремий закон про санкції проти тіньового флоту, страховиків, судновласників.
Чому цього разу удар спрямований не лише безпосередньо по Росії, а й по країнах-покупцях російських енергоносіїв? Наскільки це може змінити поведінку Китаю, Індії та інших великих покупців?
Головний ресурс Кремля — не сама наявність нафти, а можливість перетворити її на експортний дохід. Саме покупці, банки та логістичні оператори забезпечують це перетворення.
Тому що санкції проти російської компанії не працюють повною мірою, якщо її продукція продовжує продаватися через іноземного трейдера, оплачуватися третім банком і перевозитися судном під чужим прапором. Головний ресурс Кремля — не сама наявність нафти, а можливість перетворити її на експортний дохід. Саме покупці, банки та логістичні оператори забезпечують це перетворення. Після 2022 р. Москва переорієнтувала експорт нафти на Китай, Індію, Туреччину та ОАЕ. Навіть із доволі великими знижками через санкційні ризики, Росія все ще заробляла мільярди на енергетичному експорті. Масштаб концентрації величезний. За даними EIA, у 2024 році Китай отримував у середньому 2,2 млн барелів російської сирої нафти і конденсату на добу, Індія — 1,7 млн. На Китай та Індію припадала переважна частина 81% російського експорту, спрямованого до Азії та Океанії. У червні 2026 року, за оцінкою KSE Institute, Індія збільшила закупівлі російської нафти до 2,6 млн барелів на добу, а Китай — до 1,2 млн. Для Індії загроза особливо вагома: у 2025 році США імпортували індійських товарів на $103,8 млрд. Для Китаю американський ринок ще більший — $308,7 млрд товарного імпорту. Тому максимальне мито створює набагато більший потенційний збиток, ніж вигода від знижки на російську нафту. Водночас результатом не обов’язково стане повна відмова від російської нафти. Індія може скоротити закупівлі або вимагати від Росії значно більшої знижки. Китай, який має більші можливості для політичної та торговельної відповіді США, імовірніше намагатиметься домогтися винятків, використовувати посередників або переводити розрахунки й логістику у менш прозорі канали. Тому вирішальними будуть не декларація про 100%, а реальна ставка, відсутність широких waiver і контроль походження товарів, щоб не допустити простого реекспорту через четверті країни.
Чи можна говорити, що США переходять від санкцій проти Росії до санкцій проти всієї системи, яка допомагає Москві обходити обмеження?
Отже, модель поступово змінюється від «санкціонувати російське підприємство» до «позбавити його доступу до міжнародної інфраструктури». Це значно ефективніше,
Я б сказала, що вони до неї повертаються. За адміністрації Байдена США були найбільш активними у запровадженні т.зв. вторинних санкцій, спрямованих на посередників у третіх країнах – проте, це були точкові індивідуальні санкції проти компаній, а не тарифи проти цілих країн чи товарів. Адміністрація Трампа, принаймні на російському напрямку, більш схильна до використання тарифів як санкційного інструменту – хоча у іранському напрямку продовжує застосовувати традиційні санкційні інструменти. В цілому, це вторинні санкції у формі тарифів – вірніше, загроза їх застосування. Так само діє ЄС: 21-й пакет охопив іноземні банки, криптоплатформи, нафтотрейдерів, НПЗ, бункерувальні судна і навіть крюїнгову агенцію. Отже, модель поступово змінюється від «санкціонувати російське підприємство» до «позбавити його доступу до міжнародної інфраструктури». Це значно ефективніше, тому що російська економіка може перейменувати компанію, але набагато складніше одночасно замінити банк, страховика, порт, суднового менеджера, виробника обладнання та ринок збуту.
Є ще один ключовий елемент — тіньовий флот. Що сьогодні являє собою російський «тіньовий флот» і наскільки болючими для Росії можуть бути санкції проти суден, власників, страхових компаній, портів та інших учасників цієї системи?
Тіньовий флот — це не єдина формально оформлена флотилія, а мережа переважно старих танкерів із непрозорою структурою власності, частою зміною назв, прапорів і менеджерів, страхуванням поза провідними International Group P&I Clubs, маніпуляціями з AIS, перевалкою ship-to-ship і використанням маловідомих трейдерів.
За останніми даними KSE Institute, лише у червні 2026 року з російських портів вийшли або брали участь у перевалці 180 завантажених танкерів тіньового флоту; 94% із них були старшими за 15 років. Танкери з міжнародним IG P&I-страхуванням перевозили лише 35% російської сирої нафти. Станом на 27 липня США, ЄС, Велика Британія, Канада, Австралія та Нова Зеландія санкціонували сукупно 681 унікальний нафтовий танкер. Найкращий результат дає санкціонування не лише корпусу судна, а всієї екосистеми. Судно можна перейменувати або передати новій одноденній компанії. Набагато важче працювати, якщо одночасно заблоковані власник, менеджер, страховик, флаговий реєстр, постачальник пального, крюїнгова компанія, банк і порт призначення. Саме порти та фінансово-страхова інфраструктура є критичними точками: танкер може ігнорувати західний список, але він повинен десь завантажитися, розвантажитися, розрахуватися і пройти протоки.
ЄС у липні ухвалив 21-й пакет санкцій. У ньому — нові обмеження проти понад 40 суден тіньового флоту, банків, криптоплатформ, нафтопереробних підприємств та російського ВПК. Чи стають європейські санкції дедалі ефективнішими?
Із кожним наступним пакетом ЄС стає все більш амбітним у застосуванні вторинних санкцій.
Так, 21-й пакет став помітно системнішим. 23 липня ЄС додав 218 індивідуальних санкційних позицій — 48 фізичних та 170 юридичних осіб. Було санкціоновано 94 банки та великі фінансові установи, розширено заборону операцій на 33 російські фінансові установи, обмежено 14 криптоплатформ у третіх країнах, додано 41 судно до вже санкціонованих 632, а також 8 компаній і одну особу з екосистеми тіньового флоту. До експортного списку додано 51 компанію, з яких 27 розташовані поза Росією: у Китаї та Гонконгу, Туреччині, Киргизстані, Індії, Казахстані й ОАЕ. Окремо санкціоновано три російські НПЗ, великий білоруський НПЗ та 56 суб’єктів російського ВПК. Із кожним наступним пакетом ЄС стає все більш амбітним у застосуванні вторинних санкцій. При цьому потрібно розуміти, що ефективність та результативність важко вимірювати на короткій дистанції – російська економіка почала показувати критичні ознаки кризи лише у 2025 році, коли санкціям минуло 3 роки.
Європейський Союз водночас залишив без автоматичного зниження механізм обмеження ціни на російську нафту до липня 2027 року. Чи не втрачає цей інструмент ефективність і чи потрібне подальше зниження price cap?
Подальше зниження має сенс лише разом із жорсткішим контролем страхування, банківських платежів, завищених транспортних витрат, документів про ціну і перевалки між суднами.
ЄС не призупинив price cap і не залишив його на рівні $60. Чинна європейська стеля для сирої нафти становить $44,1 за барель. ЄС до липня 2027 року призупинив автоматичне коригування цієї стелі, щоб через високу світову ціну, спричинену кризою навколо Ормузької протоки, cap автоматично не зріс. Проблема сьогодні не стільки в рівні cap, скільки у виконанні. У червні Urals коштувала приблизно $61 за барель — майже на $17, або на 38%, вище європейської стелі. Водночас лише 35% сирої нафти перевозилося танкерами з IG P&I-страхуванням. Це означає, що значна частина експорту вже виходить за межі тієї інфраструктури, через яку cap можна контролювати. Подальше зниження має сенс лише разом із жорсткішим контролем страхування, банківських платежів, завищених транспортних витрат, документів про ціну і перевалки між суднами. Інакше нижча цифра на папері просто збільшить використання тіньового флоту. Крім того, США досі мають інший рівень cap — $60, що послаблює єдність режиму.
Наскільки Росія сьогодні залежить саме від нафтових доходів? Якщо вдарити по експорту нафти, чи може це реально позначитися на здатності Кремля фінансувати війну?
Безпосередня частка нафтогазових доходів у федеральному бюджеті зменшилася, але це не означає, що залежність зникла. У січні—липні 2026 року Росія отримала 4,595 трлн рублів нафтогазових доходів і 17,518 трлн рублів ненефтогазових. Загальні доходи становили 22,112 трлн рублів, тобто на нафтогазові доходи припало 20,78%. Нафтогазові надходження скоротилися на 16,8% рік до року. Водночас дефіцит бюджету за сім місяців досяг 6,455 трлн рублів, або 2,8% ВВП, — це вже у 1,7 раза більше за початково запланований дефіцит на весь 2026 рік у 3,786 трлн рублів. Російський Мінфін частково пояснює це авансуванням видатків, тому механічно переносити семимісячний дефіцит на весь рік не можна. Нафта важлива не лише через прямі податки. Вона забезпечує валютну виручку, курс рубля, прибуток державних компаній, дивіденди, регіональні податки, інвестиції та здатність імпортувати критичні товари. Тому зменшення нафтового експорту або ціни б’є ширше, ніж показує частка у 20,8%.
Росія навчилася обходити санкції через треті країни, посередників, криптовалюти та складні фінансові схеми. Де сьогодні головні «дірки» в санкційному режимі?
Перша — величезний азійський ринок збуту, передусім Китай та Індія. Друга — тіньовий флот, непрозорі страховики, прапори з низьким контролем і ship-to-ship перевалки. Третя — банки та платіжні посередники у третіх країнах, російська СПФС, криптоплатформи і мережі на зразок A7. Четверта — реекспорт західних компонентів через Китай, Гонконг, Туреччину, ОАЕ, Казахстан, Киргизстан та інші юрисдикції. П’ята — швидке створення нових компаній замість санкціонованих, номінальні власники і недостатня прозорість бенефіціарів.
Чи достатньо самих санкцій? Що ще має робити Захід, щоб санкційний тиск перетворився на реальні економічні втрати для Росії?
Санкції — це правова заборона; економічні втрати виникають лише тоді, коли заборону системно виконують.
Санкції — це правова заборона; економічні втрати виникають лише тоді, коли заборону системно виконують. ЄС має дроблену систему санкційного правозастосування і мінімум практики у цьому напрямку, у той час як США як найбільш досвідчені і ті, на кого покладалася ця відповідальність у силу довгої руки американської юрисдикції у вигляді долара. Правозастосування, тобто переслідування і покарання порушників – основна ахіллесова п’ята санкційного режиму. Передумовою більшої ефективності є повернення США до санкційної коаліції, у робочі групи на міжнародну рівні і максимально скоординовані, колегіальні кроки країн-членів. Важливим є також активізувати правозастосування на цьому напрямку, тобто докладати зусиль до пошуку, виявлення, розслідування та покарання порушників, особливо у третіх країнах. Необхідна також човникова дипломатія із третіми юрисдикціями, які є хабами для обходу санкцій. Нарешті, потрібна альтернатива російській продукції на міжнародних ринках для уникнення дефіцитів пропозиції і відповідно надприбутків для РФ.
Наскільки скоординованими мають бути дії США та ЄС? Якщо Вашингтон посилює санкції, а окремі країни продовжують купувати російські енергоносії, наскільки це знижує ефект від санкцій?
Координація критична. США контролюють доступ до доларової системи та американського ринку, ЄС і Велика Британія — значну частину страхових, морських, брокерських і портових послуг. Якщо ці інструменти застосовуються одночасно, посереднику доводиться ризикувати доступом одразу до фінансів, страхування, логістики й ринку збуту, а без участі США санкції інших юрисдикцій мають половинчасту силу.
Чи бачите ви ризик санкційної втоми на Заході? Росія вже пʼятий рік живе під величезною кількістю обмежень — чому санкції досі не змусили Кремль припинити війну?
Ризик втоми є, особливо коли санкції створюють витрати для західного бізнесу й споживачів, а негайного політичного результату немає. Але неправильно оцінювати санкції лише за критерієм «чи закінчилася війна». Санкції можуть зменшувати доходи, підвищувати ціну імпорту, погіршувати якість компонентів і обмежувати інвестиції, не змушуючи авторитарний режим негайно відмовитися від стратегічної мети. Росія змогла продовжувати війну завдяки високим нафтовим доходам, переорієнтації експорту на Азію, довоєнним запасам, контролю руху капіталу, збільшенню податків, внутрішнім запозиченням і перенесенню витрат на цивільну економіку. Але запас міцності скорочується.
Який сектор російської економіки сьогодні є найбільш вразливим до нового санкційного удару — енергетика, банківська система, ВПК чи логістика?
Найвразливішим для швидкого макроекономічного удару є не просто енергетика, а зв’язка «нафтовий експорт — морська логістика — міжнародні платежі». Саме вона одночасно забезпечує валюту, бюджетні надходження і здатність фінансувати імпорт. Тут існують фізичні вузькі місця: танкери, протоки, порти, страхування, великі покупці та банки. Банківський сектор є механізмом передачі тиску, але він значною мірою замкнений усередині Росії і може тимчасово підтримуватися державою. ВПК є стратегічно вразливим через залежність від верстатів із ЧПК, мікроелектроніки, сенсорів, хімічних компонентів і промислового програмного забезпечення, але там ефект накопичується повільніше: Росія використовує запаси, канібалізацію обладнання та постачання через Китай. Тому для негайного фінансового результату пріоритетом є нафта і логістика, а для довгострокового послаблення військового потенціалу — технологічна база ВПК.
І головне питання: за яких умов санкції можуть стати не просто інструментом тиску, а фактором, який реально змусить Росію сісти за стіл переговорів на прийнятних для України умовах?
Росія має втратити очікування, що зможе компенсувати економічні витрати військовими успіхами. Тому санкції без стабільної військової підтримки України не створять необхідного балансу.
Перша — Росія має втратити очікування, що зможе компенсувати економічні витрати військовими успіхами. Тому санкції без стабільної військової підтримки України не створять необхідного балансу. Друга — тиск має бути довгостроковим і передбачуваним: суттєво нижчі нафтові доходи, обмежений доступ до технологій, висока вартість кредиту, дефіцит бюджету та скорочення ліквідних резервів повинні діяти одночасно. Третя — санкційне послаблення має бути лише поетапним, зворотним і прив’язаним до перевірюваних дій, а не до декларацій про переговори. Четверта — Росія має бачити єдність США, ЄС, Великої Британії, Канади, Японії та інших партнерів. Якщо Кремль розраховує, що після виборів, енергетичної кризи або зміни уряду санкції послаблять, він має стимул затягувати війну.
Авторка: Світлана Мялик
