Нафта не рятує: у російську економіку не вірять ані бізнес, ані населення

Загострення ситуації на Близькому Сході підбадьорило економічний блок російського уряду: ціни на енергоносії різко зросли, і в Москві розраховували на надприбутки від експорту нафти й газу, які дали б змогу залатати діру в бюджеті. Але реальність не збіглася з планами Мінфіну: наразі доходи виявляються нижчими за очікування.

У пошуках грошей уряд вдається вже до зовсім екзотичних кроків: пропонує олігархам «розчохлити» офшори, а населенню — дістати заощадження з-під подушок і вкласти їх в економіку. Однак статистика показує: і громадяни, і бізнес ставляться до ідей влади з підозрою.

Коротко:

• У 2026 рік економіка Росії входила не в найкращому стані: 1% приросту ВВП, недобір нафтогазових доходів і величезний дефіцит бюджету
• Уряд зберігає спокій і називає таку ситуацію «плановим охолодженням економіки», що триватиме й цього року
• Бізнес не такий спокійний: металургія та вугільна промисловість перебувають у вільному падінні, малі й середні підприємства йдуть у «сіру» зону, і всі вимагають від Центробанку зниження ставки
• Населення зовсім не спокійне: перейшло в режим заощадження і залишило лише базові витрати — на їжу та ліки

У 2026 рік економіка Росії входила не в найкращому стані: ВВП хоч і не впав, але зріс лише на 1%, інфляція становила 6%, що вище, ніж планувалося, ціни на нафту трималися нижче прогнозу, через що бюджет недоотримав доходів, а його дефіцит майже втричі перевищив заплановані показники і сягнув 5,5 трлн. руб. Центробанк РФ поступово знижував облікову ставку, але не такими темпами, як цього хотів бізнес; на кінець року вона становила 16%.

Економічний блок уряду переконував росіян, що все йде за планом, а план такий: відбувається «планове охолодження» економіки, щоб повернути її до «траєкторії збалансованого зростання» та уповільнити інфляцію. У підсумку інфляцію вдалося втримати в однозначних значеннях, але для цього довелося пожертвувати економічною та інвестиційною активністю.

«Планове охолодження» продовжили і в 2026 році. За перші два місяці ВВП показав мінус 1,8%, ціна нафти була нижчою за закладені в бюджет 59 доларів за барель, через що доходи від експорту енергоносіїв скоротилися, а запланований на рік дефіцит федерального бюджету в 3,7 трлн. руб. фактично вичерпали вже за перші два місяці року. На цьому тлі Мінфін навіть запланував скоротити видаткову частину на 10–12%.

Але потім стався Іран. Ціни на енергоносії, зокрема російські, зросли майже вдвічі. Одночасно США вивели з-під санкцій частину російської нафти.

Російський бюджет значною мірою залежить від нафтогазових доходів, їхня частка у 2025 році становила 23%.

Міністр фінансів Антон Сілуанов підрахував, що внаслідок підвищення цін на нафту додаткові доходи російського бюджету можуть становити 200 млрд. руб. Але поки що реальність не виправдовує очікувань: у квітні нафтогазові доходи становили 855,6 млрд руб., повідомив Мінфін, і лише на 21 млрд. руб. перевищили рівень, який розраховувався виходячи із закладеної в бюджет ціни $59 за барель.

Центробанк Росії у боротьбі з інфляцією не поспішає кардинально знижувати ключову ставку: з жовтня 2024 по червень 2025 року вона становила 21%, на початку 2026-го перебувала на рівні 16%, а 24 квітня була знижена до 14,5% річних.

Для бізнесу це означає катастрофічне подорожчання оборотного капіталу і практично повне заморожування інвестиційної активності. На дорогі кредити скаржаться і російські олігархи, і дрібніші бізнесмени. Голова Сбербанку Ґєрман Ґреф заявляв, що оптимальною є ставка 12%, тоді як голова Російського союзу промисловців і підприємців Алєксандр Шохін оцінював необхідний рівень у 7–8%.

Фермер Алєксандр Чепухін, виступаючи на МЕФ , дохідливо пояснив, що за такої вартості кредитів вести бізнес невигідно:

Ну вибачте мені, це ж божевілля: Сбербанк кредитує моє підприємство під 20% річних, виручка підприємства — 550 млн, прибуток — 70 млн, відсотки — 60 млн, нормально? Ми на кого працюємо? І навіщо це потрібно? Для того, щоб зберегти робочі місця? Підприємство не дрібне, а середнє: це 12 тисяч гектарів ріллі і виручка 550 млн. Непогана, а ми нічого не заробляємо, ми все комусь і кудись віддаємо. Так ось до чого ми приходимо — мабуть, до спекулятивної економіки 90-х років. Мені вигідніше зараз продати активи за 1 млрд. рублів, покласти гроші на депозит і нічим не займатися. У підсумку я зароблю 150 млн. на рік.

Через американські та європейські санкції російські компанії не мають доступу до міжнародного ринку капіталу, а це означає, що кредитування в закордонних банках для них недоступне.

Голова Центробанку Ельвіра Набіулліна вже прямо заявляє, що заощадження росіян стають головним джерелом фінансування економіки країни. А в Мінфіні, своєю чергою, закликають громадян діставати гроші з-під подушки та вкладати їх у депозити, облігації й акції.

Люди, щоправда, не поспішають нести гроші в банки за закликом Мінфіну. Чистий приплив заощаджень минулого року виявився близьким до нуля і становив лише 0,4%, підрахували в консалтинговій компанії Frank RG, а приріст депозитів був забезпечений нарахуванням відсотків на вже розміщені кошти. Для порівняння: у 2024 році динаміка була зовсім іншою — обсяг заощаджень на депозитах і рахунках фізичних осіб збільшився на 26,9%.

Промислове виробництво в Росії за підсумками березня 2026 року збільшилося на 2,3% у річному вимірі, що дало промисловості змогу вийти в невеликий плюс за підсумками першого кварталу, попри падіння в січні–лютому. Найбільший внесок у зростання, за даними Росстату, зробили обробні, а не видобувні виробництва.

Найскладніша ситуація — у металургійній та вугільній галузях, які тривалий час вважалися флагманами економіки Росії та стабільним джерелом валютних надходжень.

Рентабельність металургів знизилася до 9,6%, що нижче за вартість обслуговування кредитів. Зокрема, АТ «Уральская сталь» — лідер ринку мостової сталі та найважливіший виконавець державного оборонного замовлення — за рік від прибутку в 11 млрд. руб. дійшло до чистого збитку в понад 22 млрд. Металургійний гігант «Сєвєрсталь» зафіксував скорочення прибутку в п’ять разів. Челябінський електрометалургійний комбінат, що перебуває під управлінням держави, заявляв про призупинення роботи одного з цехів.

За словами гендиректора Магнітогорського металургійного комбінату Павла Шиляєва, виробничі потужності російських металургів удвічі перевищують ринкові потреби, а у 2026 році пожвавлення попиту на металопродукцію не очікується.

Вугільна галузь завершила перший квартал 2026 року з результатами, які важко назвати оптимістичними. Видобуток скоротився на 6,1% порівняно з аналогічним періодом минулого року — до 105 млн. т. При цьому фінансове становище підприємств виглядає ще більш гнітюче: за підсумками січня–лютого 2026 року сальдований збиток галузі досяг 51,6 млрд. руб., а частка збиткових організацій становила 59%.

У Кузбасі через проблеми, що виникли на тлі кризи у вугільній промисловості, припинили роботу майже два десятки профільних підприємств. АТ «Воркутавуголь» відмовляється від виконання колективного договору з шахтарями, який передбачає цілу низку соціальних пільг для працівників. Основний удар по російських вугільниках завдало закриття західних ринків, тоді як переорієнтація експорту на Схід зіткнулася з логістичними проблемами.

Для малого та середнього бізнесу (МСБ), який, як і раніше, формує близько третини ВВП, у 2026 році склалися умови ідеального шторму: зростання податків наклалося на падіння попиту й дорогі кредити. За даними опитування бізнесу, проведеного провладним Центром стратегічних розробок, переважна більшість компаній (63,5%) і далі очікує погіршення ситуації в економіці. Вищі показники песимізму спостерігаються серед мікробізнесу (у категорії до 20 млн. руб. виручки) та серед великих компаній з виручкою понад 1 млрд. руб. Торгово-промислова палата зазначає, що 65% підприємств завершили перший квартал без прибутку.

Проблеми насамперед пов’язані з підвищенням базової ставки ПДВ: з нового року вона зросла з 20% до 22%. Багато учасників галузі охрестили це рішення «податком на закриття». У низці міст навіть проходили мітинги: підприємці публічно просили Путіна заблокувати реформу, скориставшись правом вето, однак він підписав поправки до закону.

У секторі малого та середнього підприємництва в Росії зайнято близько третини працездатного населення. Для регіонів це основне джерело робочих місць і поповнення місцевих бюджетів.

Через проблеми у промислових гігантів, а також у малого й середнього бізнесу російські регіони зіткнулися зі скороченням податкових надходжень і недобором доходів до регіональних бюджетів. Мінфін прогнозує рекордний дефіцит бюджетів регіонів Росії — майже 2 трлн. руб. Через падіння надходжень від податку на прибуток регіони вже недоотримали 480 млрд. руб. Найбільші втрати — у Республіці Комі, Оренбурзькій області та Ямало-Ненецькому АО. Уряд навіть змушений списувати частину заборгованості за бюджетними кредитами.

Влада закликала олігархів рятувати регіони. Спікерка Ради Федерації Валєнтіна Матвієнко, реагуючи на брак коштів у Вологодській області, звернулася до олігарха Алєксєя Мордашова, який у рейтингу найбагатших росіян Forbes у 2026 році посів перше місце:

«Добре, що наші люди багатіють. Але, напевно, у цій ситуації треба співвідносити можливості і, можливо, щось з офшорів усе-таки підтягнути до Російської Федерації? Ну, розумію, складно, всім складно — і країні, і рідній Вологодській області, в якій працює це підприємство», — заявила Матвієнко. За її словами, бізнес має дотримуватися не лише законодавства, а й «законів совісті та патріотизму».

Компанія «Сєвєрсталь», якою володіє Мордашов, критично оцінила патріотичні заклики Матвієнко. Там заявили, що, «на жаль, непродумана політика адміністрації Вологодської області, яка два роки тому мала надійну бюджетну “подушку” у 70 млрд. руб., нерозумно розтратила ці гроші, і зараз бюджет області перебуває в глибокому дефіциті». Крім того, «Сєвєрсталь» та інші компанії металургійної галузі перебувають у кризі, через що й знижуються податкові надходження.

Грошово-кредитна політика Росії спрямована на стримування інфляції. На початку кожного року Центробанк ставить перед собою амбітну мету — повернути її до цільового таргету в 4%. Це майже вдалося: у квітні інфляція в річному вимірі сповільнилася до 5,6% і майже наблизилася до верхньої межі прогнозу, який цього року становить 4,5–5,5%.

І хоча офіційні цифри показують непоганий результат, інфляційні очікування населення в Росії залишаються високими: 12,9% у квітні.

Крім того, вперше з грудня 2022 року жителі Росії демонструють економічний песимізм, згідно з опитуванням фонду «Общєствєнноє мнєніє». Індекс очікувань щодо зміни матеріального становища опустився до 99 пунктів, що свідчить про переважання негативних прогнозів. Оцінка особистого матеріального становища за останній рік також досягла мінімуму з червня 2022 року, становивши 79 пунктів.

Змінилася й модель поведінки росіян: від споживання вони перейшли до заощадження. За словами експертів, люди почали відмовлятися від нового одягу, щоб заощадити на їжі, і загалом перерозподілили бюджет на користь базових витрат — їжі та ліків.

І навіть весняні свята та гарна погода не змусили росіян витрачатися. Як підрахували аналітики, у квітні продажі м’яса для шашлику знизилися на 10% порівняно з минулим роком. Одночасно просіли й інші позиції, пов’язані з шашликом: попит на мангали впав на 11%, на засоби для розпалювання — на 10%, на шампури — на 6%, а на деревне вугілля — на 4%.

Офіційні російські та білоруські джерела цитуються виключно з інформаційною метою. Оприлюднені ними відомості можуть містити ознаки дезінформації або бути інструментом пропаганди.