Україна – Угорщина: простір для діалогу відкрито

або Як нам вибудовувати стосунки з новообраним урядом Петера Мадяра для встановлення якісно нових міждержавних взаємин

Після 16 років безперервного правління в Угорщині партії ФІДЕС та її прокремлівського лідера Віктора Орбана, нарешті, дійшла справа до перезавантаження влади. 9 травня склали присягу новообрані депутати парламенту, а лідер консервативної політичної сили «Партія поваги та свободи» (Tisztelet és Szabadság Párt, TISZA) Петер Мадяр офіційно вступив на посаду прем’єр-міністра Угорщини. 

Квітневі вибори до парламенту засвідчили, що угорське суспільство втомилося від багатолітнього політичного популізму Віктора Орбана та тривалої економічної стагнації країни і зробило ставку на нову політичну силу з якою пов’язує обґрунтовані сподівання на масштабні позитивні зміни всередині країни.

Коротко:

• У комунікації з угорським урядом варто уникати різких рухів, проявляти делікатність, але при цьому не забувати про власний національний інтерес;
• Україна – як на рівні органів державної влади та дипломатичних установ, так і на рівні громадянського суспільства – повинна активно долучатися до формування позитивного образу сучасної європейської держави та надійного партнера для Угорщини;
• Успіх транскордонних ініціатив позбавляє радикальні сили в Угорщині можливості маніпулювати історичними образами, заміщуючи їх щоденним досвідом взаємовигідного співіснування та спільними економічними інтересами.

Очікуванням змін у зовнішній політиці офіційного Будапешта, відмови від конфронтації та недружніх кроків сусідів, живе й Україна. Однак не варто сидіти й чекати позитивних змін на берегах Дунаю, самоусунувшись від розробки та внесення власних пропозицій по розвитку добросусідства. Зважаючи на це ми попросили експертів, котрі тривалий час відстежують українсько-угорські стосунки, відповісти на наші питання:

1. Яким вам вбачається подальший розвиток українсько-угорських взаємин після зміни влади у Будапешті і чи відмовиться новий уряд Угорщини від хибних стереотипів сприймання України, яке існує в угорському соціумі?

2. Якими мають бути пропозиції України для налагодження якісно нового добросусідства у безпековій, економічній та гуманітарній сферах?

3. Роль транскордонного співробітництва у зміцненні добросусідства.

доцент кафедри політології і державного управління Ужгородського національного університету:

Українсько-угорські відносини, безперечно, потребують перезавантаження. Прихід до влади в Угорщині нового уряду на чолі з Петером Мадяром відкриває вікно можливостей для такого перезавантаження. Оговтуючись після 16-літнього правління Віктора Орбана, офіційний Будапешт демонструє прагнення повернутися до загальноєвропейського курсу та конструктивного діалогу з Києвом. Про це свідчать перші кроки Угорщини в цьому напрямку – і символічні (визнання України жертвою агресії та публічна підтримка її територіальної цілісності та суверенітету), і реальні (розблокування макрофінансової допомоги Україні від ЄС). Ці кроки декларують перехід від політики вето, ультиматумів та шантажу, які постійно практикував попередній уряд, до діалогу та потенційного партнерства (бодай надміру прагматичного, і навіть жорсткого).

Втім, попри те, що українсько-угорські відносини стають більш виваженими та дипломатичними, новий уряд не планує миттєвої відмови від захисту національних інтересів у тому вигляді, як їх розуміє угорський соціум. І тут якраз питання подолання стереотипів, виплеканих попередньою владою, залишатиметься ще впродовж тривалого часу найскладнішим викликом. Попри зміну лідера, новий уряд змушений буде зважати на настрої електорату, сформовані роками пропаганди. Саме через це Петер Мадяр продовжуватиме використовувати питання прав меншин (він вже висунув Україні умови щодо розширення прав угорської громади, які фактично дублюють попередні вимоги Віктора Орбана), а також питання щодо євроінтеграції України. Це свідчить про те, що тема «захисту угорців» та етапів вступу України до ЄС залишається центральною для внутрішньої легітимності нового уряду. 

З іншого боку, паралельно розвивається процес трансформації інфопростору, ключовою метою якого є демонтаж пропагандистської машини Віктора Орбана. Від того, наскільки успішним буде цей процес, залежатимуть зміни сприйняття України в угорському суспільстві та поліпшення українсько-угорських взаємин на інституційному рівні. Знову ж таки, важливо усвідомлювати, що мова тут про довгострокову перспективу.

Вибудовуючи стосунки з новим урядом Угорщини українська влада повинна пропонувати реалістичні пропозиції, які мали б ефективно сприяти зняттю напруги попередніх років. У безпековому аспекті, враховуючи стриманість Петера Мадяра щодо прямого постачання Україні зброї, для початку можна було б визначити механізми співпраці у сфері кібербезпеки та захисту критичної інфраструктури. В економічній сфері актуальною була б пропозиція створення спільних підприємств у регіонах компактного проживання угорців. Також можна ініціювати активізацію роботи міжурядової українсько-угорської комісії з питань економічного співробітництва. У гуманітарній сфері вартувало б ініціювати створення спільних освітніх хабів на Закарпатті, де викладання велося б обома мовами, що зняло б питання про «дискримінацію» та сприяло б інтеграції угорської громади в українське суспільство. Крім цього, враховуючи започаткований урядом Петера Мадяра курс на боротьбу з пропагандою та її наслідків, корисною також була б ідея створення спільних медіапроектів для розвінчування стереотипів, насаджених попереднім режимом, та донесення правдивої інформації про війну угорському соціуму.

Так чи інакше, будь-які кроки в бік нормалізації українсько-угорських відносин повинні бути обережними та максимально раціональними. У комунікації з угорським урядом варто уникати різких рухів, проявляти делікатність, але при цьому не забувати про свій національний інтерес. Простір для діалогу відкрито (і це вже неабиякий здобуток!), але цей діалог потрібно вибудовувати таким чином, щоб поступливість та прагматизм, компроміси та зрушення сприяли поступу України та українського суспільства. Ключова мета – перейти до такого формату відносин, де питання меншин є не перешкодою для євроінтеграції, а додатковим стимулом для неї.

Транскордонне співробітництво у відносинах з Угорщиною може стати важливим механізмом деполітизації стосунків. Коли громади по обидва боки кордону залучені до спільних проєктів ідеологічні суперечки відходять на другий план перед спільною вигодою. З огляду на зазначене, нам варто зосередитися на розбудові прикордонної інфраструктури — зокрема, логістичних вузлів та виробничих потужностей. Такий підхід перетворить кордон із «бар’єра» на зону економічного зростання: це забезпечить жителів прилеглих громад стабільною роботою та закладе фундамент для довгострокового партнерства. Для уряду Петера Мадяра це був би дієвий спосіб показати угорським виборцям реальні економічні результати від дружби з Україною. Крім цього, транскордонні проєкти дозволять вивести питання угорської меншини з площини «політичних прав» у площину «спільного розвитку».

голова правління ГО «Центр аналізу регіональних ризиків», провідний науковий співробітник сектору досліджень Західного регіону НІСД:

Не варто сприймати потенційний новий уряд Угорщини на чолі з Петером Мадяром як однозначно проукраїнський. Наразі радше можна говорити про ймовірну зміну зовнішньополітичних пріоритетів Будапешта, зокрема щодо налагодження відносин із Брюсселем, формування більш прагматичного підходу до взаємодії з Росією (передусім в енергетичній сфері), а також нормалізації відносин із Києвом. Про це, зокрема, можуть свідчити окремі рішення проукраїнського характеру, зокрема розблокування фінансової допомоги Україні та повернення раніше заморожених коштів.

Щодо стереотипів і негативних наративів, значною мірою сформованих урядом Віктора Орбана та пов’язаними з ним угорськими медіа, уже сьогодні можна спостерігати поступове переосмислення сприйняття України в угорському суспільстві. Водночас, цей процес не може бути одностороннім. Україна – як на рівні органів державної влади та дипломатичних установ, так і на рівні громадянського суспільства – повинна активно долучатися до формування позитивного образу сучасної європейської держави та надійного партнера для Угорщини.

Співробітництво та міжкультурні взаємини між країнами потребують зниження рівня політизації. Окремо варто враховувати чинник діяльності російських агентурних мереж і проросійських груп впливу, які можуть бути зацікавлені у зриві позитивної динаміки угорсько-українських відносин.

Якщо коротко – то прихід нового уряду в Угорщині може стати «вікном можливостей» для формування нових двосторонніх відносин. Але це буде залежати від конкретних політичних рішень та орієнтації на вирішення найбільш гострих проблемних питань.

Що треба робити, щоб використати це «вікно можливостей». Тут йдеться про дуже широкий перелік сфер та напрямків взаємодії, однак можна виділити найбільш пріоритетні. Передусім – це розвиток економічної взаємодії та реалізація спільних інфраструктурних проєктів. Мова, насамперед, про розбудову логістичних маршрутів і прикордонної інфраструктури, створення нових та модернізацію вже наявних пунктів пропуску, посилення співпраці між українськими та угорськими підприємствами, активізацію інвестиційної діяльності тощо. Як приклад можна навести транскордонний проект «Business Bridge», який реалізується Агенцією регіонального розвитку Закарпатської області за участі угорських і румунських партнерів та спрямований на встановлення й розвиток ділових контактів між підприємствами України, Угорщини та Румунії, зокрема у сфері реалізації спільних інвестиційних проектів. Значущість таких ініціатив особливо зростає в умовах нинішнього економічного пожвавлення на Закарпатті.

Окремої уваги заслуговує енергетична сфера. Варто зазначити, що саме енергетика тривалий час залишалася одним із ключових чинників напруженості у відносинах між Києвом і Будапештом та, за несприятливого розвитку подій, може й надалі зберігати конфліктний потенціал. Водночас, нині існують передумови для обговорення нових маршрутів постачання газу й електроенергії, що відповідає безпековим та економічним інтересам обох держав. Перспективним напрямом також може стати спільна модернізація інфраструктури, зокрема нафтопроводу «Дружба».

Крім того, подібні проєкти доцільно розглядати і в ширшому регіональному контексті, зокрема в межах «Ініціативи трьох морів», яка створює додаткові можливості для розвитку транспортної, енергетичної та економічної взаємодії держав Центрально-Східної Європи.

Важливим є питання угорської спільноти Закарпаття. Попри те, що «загроза» мовним і культурним правам угорської меншини в Україні значною мірою є політизованою та часто використовувалася урядом Віктора Орбана і його партією як інструмент мобілізації електоральної підтримки, офіційний Будапешт і надалі не зможе ігнорувати проблематику угорських громад за межами Угорщини. Це залишається складовою державної національної політики Угорщини. У цьому контексті важливою є конструктивна взаємодія між сторонами з урахуванням євроінтеграційних зобов’язань і стандартів України, котра вже напрацювала пакет пропозицій щодо врегулювання чутливих питань у сфері прав національних меншин, який може бути імплементований у межах системного двостороннього діалогу.

Оскільки значна частина суперечностей і негативних наративів тривалий час продукувалася та поширювалася через медіапростір, важливого значення набуває налагодження взаємодії між українськими та угорськими засобами масової інформації за координації відповідних державних інституцій обох країн. Така співпраця може передбачати:

• розробку спільних етичних принципів і стандартів роботи ЗМІ зокрема в частині висвітлення найбільш значимих аспектів українсько-угорських відносин;
• просування позитивного порядку денного у двосторонніх відносинах – наприклад служба представників угорської спільноти в Силах Оборони України, підтримка українських підрозділів (наприклад рух підтримки «Закарпатських Шарканів» в Угорщині і тд) гуманітарна підтримка, волонтерська діяльність;
• координацію зусиль у сфері виявлення та протидії фейкам і дезінформації щодо українсько-угорської взаємодії.

Питання транскордонну компоненту. Особливу роль у цьому контексті варто відвести Закарпаттю – регіону в центрі Європи, який завдяки своєму географічному положенню виконує функцію одного з ключових «мостів» між Заходом і Сходом континенту. Розташування Закарпаття на стику європейських держав, а також особливості його історичного розвитку зумовили унікальне культурне розмаїття регіону, його строкату етнонаціональну та конфесійну структуру населення.

Починаючи з 1990-х років, між Закарпаттям і країнами Центрально-Східної Європи, зокрема Угорщиною, сформувалася розгалужена мережа гуманітарних та економічних зв’язків, політичних, муніципальних і ділових контактів. Це, своєю чергою, сприяло активізації транскордонного співробітництва та поступовому перетворенню його на важливий інструмент досягнення стратегічних цілей розвитку громад і регіонів, а також вирішення спільних проблем в економічній, екологічній, соціокультурній та інших сферах.

У контексті українсько-угорської взаємодії важливе значення мають програми транскордонного співробітництва ЄС, зокрема HUSKROUA, дія яких поширюється на прикордонні території України та Угорщини. Крім того, функціонують спільні інституційні механізми співпраці, серед яких Європейське об’єднання територіального співробітництва «ТИСА» та Карпатський єврорегіон.

Транскордонна взаємодія не обмежується лише офіційними інституційними форматами. Важливу роль відіграє також широка мережа міжособистісних, культурних, економічних і ділових контактів між громадами та муніципалітетами по обидва боки українсько-угорського кордону. Це дуже потужне інституційне середовище для просування масштабних проектів та ініціатив.

заступник голови правління ГО «Асоціація політологів та міжнародників УжНУ»: 

Перемога партії «TISZA» та обрання Петера Мадяра новим прем’єр-міністром Угорщини відкривають принципово нову сторінку в українсько-угорських взаєминах, де на зміну багаторічній ідеологічній конфронтації приходить прагматичне європейське партнерство. Маючи конституційну більшість у 141 мандат, новий уряд володіє достатнім політичним ресурсом для демонтажу конфронтаційної моделі «ери Орбана», що підтверджується першими заявами Петера Мадяра про визнання України жертвою агресії та розблокуванням стратегічної фінансової допомоги від ЄС.

Подальший розвиток відносин вбачається через перехід до конструктивного діалогу, де питання прав угорської національної меншини Закарпаття перестане бути інструментом шантажу та перетвориться на предмет експертних домовленостей, оскільки новий прем’єр-міністр фокусується на практичних аспектах освіти та мови, а не на політичних ультиматумах.

Спроможність нового уряду відмовитися від хибних стереотипів сприймання України, що десятиліттями насаджувалися пропагандою, базується на зміні електорального запиту: прихильники партії «TISZA», представлені переважно молодим та середнім класом, прагнуть виходу з міжнародної ізоляції та відновлення ролі Угорщини як надійного члена НАТО і ЄС. Хоча інерція суспільної думки залишається значною, контроль над державними ЗМІ та демонстрація реальних вигод від співпраці з Україною можуть дозволити уряду Петера Мадяра поступово витіснити старі наративи про «загрозу» та замінити їх концепцією спільної безпеки й економічного процвітання в Центральній Європі. Таким чином, 2026 рік може стати моментом остаточного подолання історичних образ і формування нової архітектури добросусідства, де обидві держави діятимуть як стратегічні партнери в межах об’єднаної Європи.

Для налагодження якісно нового добросусідства з урядом Петера Мадяра українська влада має відмовитися від реактивної політики на користь проактивного порядку денного, що базується на конкретних інтересах угорського виборця та бізнесу. 

У безпековій сфері критично важливо запропонувати Угорщині роль ключового логістичного та гуманітарного хабу, що включає спільні проекти з розмінування, реабілітації військових та захисту критичної інфраструктури, зокрема енергетичних інтерконекторів, що дозволить Будапешту відчувати себе активним контрибутором регіональної стабільності без прямої передачі летальної зброї.

Економічний блок має базуватися на створенні спільних інфраструктурних проектів, таких як «Карпатський логістичний коридор», що передбачає модернізацію залізничних вузлів, відкриття нових пунктів пропуску та спрощення митних процедур через спільний контроль, що забезпечить угорському бізнесу прямий доступ до проектів відновлення України та зміцнить транскордонні зв’язки.

У гуманітарній площині Україні варто ініціювати створення (або ж відновлення існуючої) постійної міжурядової комісії з питань ідентичності та освіти, яка переведе дискусію про права меншин із мови «політичних ультиматумів» у площину практичних стандартів ЄС, пропонуючи впровадження двомовних освітніх інструментів та спільних культурних програм, що гарантуватимуть угорській громаді Закарпаття збереження ідентичності при повній інтеграції в українське державне життя. Такий комплексний підхід, підкріплений ініціативами щодо екологічного моніторингу басейну річки Тиса та цифровізації транскордонних послуг, дозволить перетворити Україну в очах Будапешта з «проблемного сусіда» на стратегічного економічного партнера, знімаючи напругу в соціумі через демонстрацію реальних переваг від співпраці.

Транскордонне співробітництво у 2026 році виступає не просто механізмом економічного розвитку, а стратегічним інструментом деполітизації міждержавних відносин, оскільки воно переносить фокус взаємодії з високих урядових кабінетів Угорщини та України на рівень безпосередніх потреб місцевих громад. Роль такого партнерства полягає у створенні розгалуженої мережі горизонтальних зв’язків, які через спільні екологічні, інфраструктурні та культурні проекти формують стабільність вздовж кордону, де добробут населення стає прямо залежним від стабільності сусіда.

Залучення фондів ЄС, за прикладом у межах програми «Interreg NEXT», що дозволяє Україні та Угорщини спільно вирішувати критичні проблеми, такі як модернізація очисних споруд у басейні річки Тиса чи розвиток мережі пунктів екстреної медичної допомоги, що на практиці доводить угорському та українському соціуму вищість реальної співпраці над політичними міфами.

У гуманітарному вимірі транскордонні кластери перетворюють національні меншини з потенційного джерела напруги на активних суб’єктів розвитку, які завдяки знанню мов та культури обох сторін стають природними менеджерами спільних підприємств і логістичних вузлів. Таке партнерство створює ефектне партнерство, коли спільна бізнес-інфраструктура та спільне управління природними ресурсами роблять кордон прозорим для капіталу, але надійним для безпеки, перетворюючи прикордонні регіони на простір взаємної довіри.

У підсумку, успіх транскордонних ініціатив позбавляє радикальні сили в Угорщині можливості маніпулювати історичними образами, заміщуючи їх щоденним досвідом взаємовигідного співіснування та спільними економічними інтересами громад із обох боків.

З експертами спілкувався Василь Ільницький