Україна робить крок до держави, що не лише закуповує зброю, а створює її та готова експортувати. Перше півріччя Україна відкрила рішенням, на яке чекали чимало виробників зброї. 1 липня 2026 року Кабінет Міністрів ухвалив постанову, якою поступово відкриває можливість експорту озброєнь. Поки що в межах програми Drone Deals. Звісно, насамперед для союзників України. Це стало знаковим рішенням не лише для українського оборонно-промислового комплексу, а й для міжнародного ринку озброєнь. Низку нових контрактів було підписано під час саміту НАТО в Анкарі.
Коротко:
- Україна вперше з початку повномасштабної війни відкриває можливість експорту власного озброєння. Стартом стала урядова програма Drone Deals, яка передбачає співпрацю з країнами-партнерами.
- За роки незалежності Україна пройшла шлях від продажу радянської військової спадщини до створення власних сучасних військових технологій. Повномасштабна війна з РФ значно прискорила цей процес.
- Українські безпілотники та бойовий досвід стали конкурентною перевагою. Вітчизняні виробничі можливості вже перевищують потреби Сил оборони, а український досвід викликає інтерес союзників.
- Експорт озброєння — це не лише прибуток, а й інтеграція України у світову оборонну індустрію. Він відкриває шлях до нових контрактів, спільних проектів із НАТО та участі в європейських оборонних програмах.
- Україна дедалі більше сприймається не лише як отримувач військової допомоги, а як держава, здатна формувати нові стандарти сучасної війни та бути повноправним гравцем глобального ринку озброєнь.
Вперше на ринок озброєнь Україна серйозно вийшла напередодні п’ятої річниці проголошення Незалежності, у 1996 році. Тоді було підписано контракт на постачання Пакистану 320 танків на суму 650 мільйонів доларів. У такий спосіб Україна заявила про значний потенціал експортера озброєнь, адже співпраця з азійськими країнами передбачає не простий переговорний процес. Процес підготовки та супроводу контракту був настільки драматичним, що тодішній керівник контррозвідки СБУ Олександр Шарков навіть побував у слідчому ізоляторі. Російські агенти впливу намагалися зірвати танковий контракт, проте Україна його виконала.
Важливим фактором розвитку оборонно-промислового комплексу України у перші роки її незалежного розвитку була кооперація з Росією. Спільна радянська спадщина, значні арсенали якої продавали до країн Азії та Африки, інерція співпраці з «братнім народом», навіть зобов’язання спецслужб країн СНД не діяти одна проти одної, яке постійно порушували росіяни – все це складало відповідний фон. Україна перебувала на ринку озброєнь у прокрустовому ложі (тобто намаганні насильно щось підігнати під певні стандарти – ред.) пострадянської залежності від домінування Москви.
У 2011 – 2015 роках Україна опинилася в провідній десятці експортерів озброєнь за даними SIPRI, щороку продаючи озброєнь та боєприпасів на суму понад мільярд доларів. Проте приводів для радощів цей факт не викликає. Процес скорочення ЗСУ, який розпочався за президентства Леоніда Кучми та Віктора Ющенка, під орудою Віктора Януковича набув масштабного характеру. Роззброєння України темпами та масштабами створило значну загрозу обороноздатності України. Загарбання Росією Криму в 2014 році зупинило процес «розкуркулення» української армії та поступово дало старт пошукам у питанні власних розробок.
Науково-технічний потенціал України дозволяв охопити нехай не всю номенклатуру озброєнь сучасної армії, проте забезпечити стратегічну автономію вітчизняного ОПК.
Широкомасштабне вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року все змінило. Перші поставки важкого озброєння – гаубиць 155-го «натівського» калібру – розпочалися у квітні. Відзначу, що сьогодні, за словами президента України Володимира Зеленського, Україна виробляє власних гаубиць «Богдана» цього поширеного калібру більше за будь-яку країну Європи. За майже 1600 днів війни проти Росії Україна перетворилася на ключового імпортера озброєнь у світі. На її долю припадає біля 10% імпорту озброєнь та боєприпасів.
Активна участь приватних компаній, конкуренція на цьому ринку створила умови для стрімкого розвитку безпілотної галузі. Виробничі можливості України сьогодні суттєво переважають потреби Сил Оборони України.
Проте винятково лише купувати озброєння в сучасному світі невигідно. Це створює як технологічну залежність, так і може створити політичні проблеми в разі зміни влади в тій чи іншій країні-експортері. До того ж Україна (відверто кажучи, не від хорошого життя, через дефіцит артилерійських снарядів) перетворилася на законодавця моди у виробництві різноманітних БПЛА.
Є ще один суттєвий момент – досвід використання БПЛА у реальних бойових умовах, яким володіють саме українці. Вони не лише неодноразово продемонстрували його під час навчань з військовими країн НАТО, але і намагалися конвертувати у вихід на перспективний ринок країн Перської затоки, де з останнього дня весни 2026 року триває конфлікт між США та Ізраїлем і Іраном. Відтак Drone Deals – логічна ініціатива України, її прагнення поділитися досвідом з союзниками.
Відкриття експорту озброєнь з України є не лише фактором залучення коштів для розвитку оборонно-промислового комплексу. Це реальна спроможність долучитися разом з країнами НАТО до формування нових стандартів Альянсу у цій сфері та отримати контракти у програмі SAFE, яку Європейська Комісія запустила для підвищення обороноздатності країн ЄС. Це можливість працювати за світовими стандартами.
І, що не менш важливо, це демонстрація стійкості України. Навряд чи контракти стануть укладати з державою, яка не має перспектив.
Шлях України на глобальний ринок озброєнь є непростим. І ситуація на ньому не передбачає пільг для жертв агресії з боку ядерної держави. За роки незалежності Україна пройшла шлях від експорту залишків радянського військового майна до напрацювання власних технологій miltech. І це дорослішання в умовах війни – є одним з головних досягнень України сьогодні.
Авторка: Світлана Мялик
