Владімір Путін раптово вивів із політичного забуття колишнього канцлера Німеччини Герхарда Шрьодера. Коментуючи можливе відновлення діалогу по лінії ЄС — Росія, Путін заявив, що кандидатура Шрьодера як перемовника від Європи для нього є бажаною. Німеччина та ЄС одразу відкинули цю ідею, там зараз шукають альтернативну кандидатуру. Сам Шрьодер мовчить.
Коротко:
- Владімір Путін запропонував кандидатуру Герхарда Шрьодера як перемовника від Європи в діалозі з Росією. У ЄС цю ідею відкинули.
- Політолог Олександр Фрідман вважає, що ЄС навряд чи влаштує будь-який представник Німеччини; найімовірніше, це буде хтось із Північної або Центральної Європи.
- Сам Шрьодер поки що ситуацію не коментує. Йому 82 роки. Минулого року лікарі діагностували у колишнього канцлера «синдром емоційного вигорання». Він навіть був змушений лягти до клініки.
- Путіна і Шрьодера пов’язує не лише особиста дружба, а й спільні економічні інтереси, насамперед проєкт «Північний потік».
- Після відходу з посади канцлера Шрьодеру запропонували роботу в російських компаніях, де він заробляв сотні тисяч євро на рік.
- Ані після анексії Криму, ані після повномасштабного вторгнення Росії в Україну Шрьодер не дистанціювався від Путіна, продовжував відвідувати Росію й отримувати там зарплату.
У ЄС тему відновлення діалогу з Росією планували обговорити лише наприкінці червня, але активна дискусія розпочалася після заяви Владіміра Путіна про те, що Європа має обрати перемовника, який не говорив «якихось гидот на адресу Росії». Відповідною кандидатурою від ЄС він назвав колишнього канцлера Німеччини Герхарда Шрьодера.
Нинішній канцлер Німеччини Фрідріх Мерц одразу відкинув цю пропозицію. Глава європейської дипломатії Кая Каллас заявила, що дозволити Москві самій обирати перемовника від імені Євросоюзу було б «не дуже розумно». З огляду на те, що Шрьодер пов’язаний із російськими держкомпаніями, у такій ситуації він опинився б «по обидва боки столу переговорів», — вважає Каллас.
Українська влада також не підтримує кандидатуру колишнього німецького канцлера. Глава МЗС України Андрій Сибіга озвучив позицію країни 11 травня, перед зустріччю міністрів закордонних справ країн ЄС у Брюсселі.
Пропозиція Путіна щодо кандидатури Шрьодера виглядає цілком логічно: їх пов’язують довгі роки особистої дружби, а також спільні економічні інтереси.
На думку політолога Олександра Фрідмана, саме згода українців буде ключовою при розгляді кандидатури від ЄС на переговорах із Росією.
«Я вважаю, що на цей момент кандидатуру Шрьодера відкинуто. Але її відкинуто не через позицію Каллас, яка висловилася дуже жорстко, і не через позицію німецького уряду, який поставився до фігури Шрьодера скептично. Думаю, ключовий момент тут — позиція України. Європейські політики це підкреслювали: перемовником може бути лише та людина, на яку погодиться Україна. А оскільки українська сторона висловилася проти Шрьодера, то дискусія про нього, як мені здається, завершена.
Інша річ, якщо українська сторона раптом змінить свою позицію. І я не виключаю, що змінить. Тому що у 2022 році, коли були перші контакти з Росією, пропозиція залучити Шрьодера йшла саме з боку України. Тож, можливо, Україна ще звернеться до постаті колишнього канцлера. Питання не в тому, хто виконуватиме цю технічну роботу перемовника чи посередника. Це, радше, питання про те, що там обговорювати».
«Російський німець»
«Russlanddeutsche» — російський німець — одне з прізвиськ, якими Шрьодера нагородили німецькі журналісти за особливий зв’язок із Росією. Коли у 1998 році Шрьодер став канцлером Німеччини, з Путіним вони ще не були знайомі. Перша особиста зустріч відбулася через два роки, влітку 2000 року, під час першого європейського турне Путіна як президента. Глави Німеччини та Росії швидко знайшли спільну мову, причому в буквальному сенсі цього слова: журналісти відзначали добру німецьку Путіна. А через деякий час політична дружба переросла в особисту. Як згодом згадували обидва політики, переломним моментом стала пожежа в лазні.
За словами Путіна, він запросив Шрьодера «до щойно збудованої невеличкої лазні». Вони пили пиво, коли їм повідомили про пожежу в будівлі. «Герхарде, нам час звідси валити, бо ми горимо», — а він відповідає: «Зараз доп’ю пиво — і підемо». «Його відповідь мене здивувала», — зізнався Путін і додав, що Шрьодер виявився «із характером».
Путін і Шрьодер разом пили пиво, ходили до лазні й святкували дні народження. Путін навіть допоміг Шрьодеру всиновити двох дітей із Росії.
Фотографії Путіна і Шрьодера 2000-х років виглядають як знімки із сімейного альбому. Складається враження, що близько спілкувалися не лише самі політики, а й їхні вже колишні дружини — Людміла Путіна та Доріс Шрьодер-Кепф. Як пізніше з’ясується, Владімір Путін навіть допомагав подружжю Шрьодерів з усиновленням двох дітей із Росії.
Критика надмірно близьких відносин Шрьодера з президентом Росії почала лунати у 2014 році — після анексії Криму. Того року, у розпал української кризи, ексканцлер відзначав своє 70-річчя в Юсуповському палаці в Санкт-Петербурзі в компанії російського президента. Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році Шрьодер також продовжував підтримувати контакти з Росією. Про відомі звірства в Бучі німець заявив: «Це має бути розслідувано». Але, на його думку, накази віддавав не Путін, а військове керівництво нижчого рівня.
Тісні зв’язки з Путіним зробили Шрьодера фактично нерукоподаваною фігурою для частини політичного істеблішменту в ЄС. У Німеччині він втратив низку привілеїв, пов’язаних зі статусом колишнього канцлера, однопартійці дистанціювалися від нього, а частина співробітників офісу звільнилася на знак протесту. Проте Шрьодер ніколи повністю не дистанціювався від Росії і довгий час обіймав посади в російських енергетичних компаніях.
«Газовий Герхард»
Герхард Шрьодер на посаді канцлера активно лобіював реалізацію проєкту «Північний потік». Передбачалося, що трубопровід підвищить енергетичну безпеку Європи й забезпечить надійні та стабільні поставки російського газу до ЄС. Офіційно угоду про запуск проєкту Росія та Німеччина підписали 8 вересня 2005 року. А вже через десять днів Шрьодер програв дострокові парламентські вибори Ангелі Меркель.
Відхід із великої політики не означав для Шрьодера відмови від спільних із Росією проектів. Одразу після виборів Путін запропонував йому очолити компанію Nord Stream, яка керувала будівництвом газопроводу «Північний потік». Шрьодер став головою комітету акціонерів компанії із зарплатою 250 000 євро на рік. Завданням ексканцлера було забезпечувати проекту політичну підтримку в ЄС. У Німеччині не всі зрозуміли це рішення: раніше жоден канцлер не йшов працювати до компанії, контрольованої іноземною державою, не кажучи вже про те, що ця компанія користувалася його підтримкою, коли він обіймав високу державну посаду.
У 2016 році, після запуску «Північного потоку-2», Шрьодера призначили головою ради директорів оператора і цього проекту — компанії Nord Stream 2. З якоїсь причини «Газпром» кілька місяців тримав це призначення в таємниці. Як пізніше з’ясували німецькі ЗМІ, від цієї компанії на рахунок Шрьодера кожні півроку надходило близько 200 тисяч євро.
Ще через рік стався новий ривок у кар’єрі колишнього канцлера: на зборах акціонерів «Роснефті» Шрьодера одноголосно обрали головою ради директорів.
У червні 2021 року його переобрали на цю посаду. Виконавчий директор «Роснефті» Ігорь Сєчін розповідав, що спочатку німець відмовлявся від винагороди, але загальні збори акціонерів усе ж рекомендували виплатити йому 600 тис. доларів.
По 600 тисяч доларів на рік Шрьодер отримував на цій посаді аж до 2022 року. Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну ексканцлер вийшов із ради директорів «Роснефті».
Від співпраці з проєктами «Північний потік» Герхард Шрьодер не відмовився навіть після 2022 року.
Якщо не Шрьодер, то хто?
Зараз Шрьодеру 82 роки. Минулого року лікарі діагностували у нього «синдром емоційного вигорання», що супроводжується глибоким виснаженням, гострою нестачею енергії, а також проблемами з концентрацією уваги, пам’яттю та порушеннями сну. Шрьодер був змушений пройти лікування в клініці. Як тоді повідомляв адвокат політика, ексканцлер «ані зараз, ані в осяжному майбутньому не здатен впоратися з фізичним і психічним напруженням, пов’язаним із тривалим — особливо публічним — допитом у слідчій комісії». Йшлося про слухання комісії з розслідування діяльності фонду Klimastiftung MV, який підтримував будівництво «Північного потоку-2». Поки що не дуже зрозуміло, як із таким діагнозом Шрьодер може повернутися до політичної діяльності та виконувати обов’язки представника ЄС на переговорах із Росією.
Щодо ініціативи Путіна бути перемовником від ЄС, сам Шрьодер поки що мовчить, хоча журналісти постійно звертаються до нього по коментарі. За словами Олександра Фрідмана,
«він же знає, що буде рух проти нього, буде велика критика, і зовсім не факт, що він може отримати цю посаду. Навіщо йому виходити?».
Водночас у ЄС заговорили, що роль представника ЄС може отримати ще один колишній канцлер Німеччини, точніше колишня канцлерка — Ангела Меркель. У її офісі заявили, що жодних офіційних пропозицій поки не отримували, однак не стали виключати можливості того, що Меркель погодиться. На роль посередника Німеччина також пропонували нинішнього президента Франка-Вальтера Штайнмаєра.
Олександр Фрідман вважає, що ці кандидатури не влаштують Росію, оскільки Путін переконаний, що «Меркель разом зі Штайнмаєром свого часу обдурили Росію». Йдеться про Мінські домовленості.
«Крім того, я не впевнений, що інші великі гравці, на кшталт Франції, просто погодяться, щоб переговори від імені Євросоюзу вели німецькі політики. З огляду на досвід відносин Німеччини та Росії, саме Шрьодер, Штайнмаєр, Меркель відповідальні за особливі німецько-російські відносини, які в підсумку й призвели і до 2014 року, і до 2022-го. Я думаю, що це не ті люди, яких Євросоюз хоче бачити на чолі делегації. Якщо справа дійде до переговорів, можуть бути запропоновані зовсім інші фігури, найімовірніше з Північної або Центральної Європи, а може, й така людина, як прем’єр-міністерка Італії Джорджа Мелоні», — зазначив у коментарі для Blacksky політолог Олександр Фрідман.
