Wildberries: як сімейний бізнес став стратегічним активом Росії

Україна завдала ударів по логістичній інфраструктурі маркетплейсу Wildberries. У ніч на 18 липня безпілотники вразили хаби в підмосковній Електросталі та Котовську Тамбовської області. Наступного дня під удар потрапили розподільчий центр у підмосковному селі Коледіно та індустріальний парк «Південні ворота» в Домодєдово, де Wildberries, за деякими даними, орендував частину площ.

Президент України Володимир Зеленський заявив, що ці об’єкти «були залучені до забезпечення постачання підсанкційних комплектуючих для виробництва дронів і навігаційного обладнання». У соцмережах зазначають, що на Wildberries справді можна придбати чимало товарів для війни: бронежилети, бойові шоломи, камуфляжні костюми та оптоволокно для дронів.

Журналіст Іван Яковина порівняв удар по складах Wildberries з ударами по нафтовому сектору.

Видобуток, транспортування, переробка та експорт нафти — це основа великого російського бізнесу. Так от, склади мають приблизно таке саме значення. Так склалося, що вони стали логістичною основою всього російського малого та середнього бізнесу. Без WB колосальна кількість людей втратить роботу, гроші, майбутнє і хоч якусь перспективу. Ті, хто заповнював собою ресторани та весело міркував, що «від війни грошей лише побільшало», опиняться в ситуації, коли їм не буде чим годувати своїх дітей. Одночасне знищення десятків тисяч дрібних бізнесів — це дуже серйозний удар по економічній, соціальній і політичній стабільності в Росії.

На платформі Wildberries зареєстровано понад мільйон продавців, а кількість активних покупців перевищує 80 млн на місяць. Компанія самостійно керує однією з найбільших логістичних мереж, до якої входять розподільчі центри, сортувальні комплекси, транспортна інфраструктура та пункти видачі замовлень. Основні потужності зосереджені в Московській області. Це логістичні центри в Електросталі, Коледіно та Подольську. За оцінками галузевих аналітиків, нині через платформу Wildberries проходить близько 7–8% усього роздрібного товарообігу Росії.

Хто стоїть за цією e-commerce-імперією? І в який момент сімейний бізнес став компанією, навколо якої переплелися інтереси держави, великого капіталу та війни? BlackSky розповідає історію Wildberries.

Коротко:

• Wildberries починався з інтернет-магазину, який заснували Тат’яна та Владіслав Бакальчуки
• У 2010 році компанія змінює формат і стає маркетплейсом: відтоді бізнес набирає обертів, а у 2021 році статки Тат’яни сягають рекордних 13 млрд доларів
• Влада й олігархи ставилися до Wildberries спокійно, оскільки компанія не заходила на звичну для них територію — нафту, газ і сировинні активи
• Ситуація змінилася у 2024 році: у боротьбі за контроль над компанією зійшлися Сулєйман Кєрімов і Рамзан Кадиров
• У суперечку, що дійшла до кровної помсти, був змушений втрутитися Владімір Путін. Кєрімов, який зберіг контроль над Wildberries, виплатив Кадирову майже 2 млрд доларів компенсації
• Подружжя Бакальчуків у результаті розлучилося: Тат’яна повернула собі дівоче прізвище Кім. Владіслав відмовився від своєї частки в компанії, натомість залишився на волі
• Нині Wildberries — один з основних майданчиків для постачання до Росії товарів паралельного імпорту, зокрема товарів подвійного призначення
• Бізнесмени, які працюють із цим майданчиком, очікують подальших ударів українських дронів по логістичних центрах Wildberries

У публічному просторі компанія Wildberries тривалий час позиціонувалася як сімейний бізнес Тат’яни та Владіслава Бакальчуків. Тат’яна, вчителька англійської мови, яка сиділа вдома з маленькою дитиною, на початку 2000-х підробляла, продаючи одяг із німецьких каталогів Otto та Quelle.

У 2004 році Бакальчуки запустили інтернет-магазин Wildberries, а через кілька років зареєстрували юридичну особу з такою самою назвою. У 2010 році компанія перейшла на модель маркетплейсу, відкривши майданчик для інших продавців і розширивши асортимент. Wildberries активно розвивала власну логістичну мережу, відкривала склади й пункти видачі замовлень, що дало змогу пришвидшити доставку по всій Росії та вийти на ринки СНД.

Відповідно зростав і товарообіг. Якщо на початковому етапі інтернет-магазин приносив мінімальний прибуток, то вже до 2010 року виторг перевищив 1 млрд рублів. Сьогодні Wildberries — найбільший маркетплейс Росії: за підсумками 2025 року товарообіг компанії становив близько 6,1 трлн рублів, а чистий прибуток — 175 млрд.

У 2018 році Тат’яна Бакальчук увійшла до списку Forbes зі статками близько 600 млн доларів. У 2021 році її статки сягнули рекордних 13 млрд доларів, що зробило її найбагатшою жінкою Росії та однією з найбагатших жінок світу, які самостійно заробили свій капітал.

Держава тривалий час не виявляла інтересу до Wildberries, оскільки компанія не була пов’язана з традиційними стратегічними галузями російської економіки — нафтою, газом і сировинним сектором. Сферу електронної комерції не розглядали як джерело економічного та політичного впливу.

Ситуація змінилася у 2024 році, коли навколо Wildberries зіткнулися інтереси власників компанії, впливових бізнес-груп і політичних еліт. Корпоративний конфлікт швидко вийшов за межі звичайного комерційного спору. Заговорили про рейдерське захоплення компанії. У конфлікт був змушений втрутитися Владімір Путін.

Усе почалося в січні 2024 року, коли на найбільшому складі Wildberries у селищі Шушари (Санкт-Петербург) сталася масштабна пожежа. Людей встигли евакуювати, тому загиблих не було, але мільйони одиниць товару було знищено.

Можливою причиною пожежі називали несправність електропроводки. Пізніше з’ясувалося, що склад не був офіційно введений в експлуатацію і фактично працював без дозволу.

Wildberries не заперечувала відсутності дозволу на введення об’єкта в експлуатацію, але стверджувала, що він уже пройшов усі основні перевірки безпеки та відповідав необхідним вимогам.

Слідчий комітет спочатку порушив кримінальну справу за статтею «зловживання повноваженнями», але через рік закрив її, оскільки не виявив складу злочину. У 2025 році відновлений склад у Шушарах офіційно отримав дозвіл на введення в експлуатацію.

Через кілька місяців після пожежі Тат’яна Бакальчук оголосила про об’єднання Wildberries із найбільшим російським оператором зовнішньої реклами Russ. Заявленою метою було створення єдиної цифрової торговельної платформи з власними рекламними, логістичними та платіжними сервісами.

Було створено нову юридичну особу — ТОВ «РВБ», у якій частки розподілили так: 65% — Wildberries, 35% — Russ. Генеральним директором нової компанії став керівник групи Russ Роберт Мірзоян. Тобто за контрольної частки Wildberries оперативне управління новою компанією перейшло до представника партнера.

Сума угоди та її умови не розголошувалися. Відомо лише, що сторони заздалегідь написали Владіміру Путіну листи з проханням підтримати створення об’єднаної цифрової платформи. Президент наклав резолюцію з дорученням уряду підтримати реалізацію проекту.

Владіслав Бакальчук, якому належав 1% акцій Wildberries, не лише виступив проти цього злиття, а й заявив, що в нього намагаються відібрати сімейний бізнес. По допомогу він звернувся до Рамзана Кадирова. Глава Чечні назвав те, що відбувається, «рейдерським захопленням» і пообіцяв Бакальчуку повернути контроль над компанією та «дружину в сім’ю» (у ЗМІ згадували про роман, який нібито розвивався між Робертом Мірзояном і Тат’яною Бакальчук).

Далі події розвивалися як у бандитських фільмах. 18 вересня 2024 року Владіслав Бакальчук приїхав до московського офісу Wildberries у бізнес-центрі «Романов двір» разом із людьми, які його супроводжували. Що саме там сталося, версії сторін різняться. За словами Владіслава, у нього були призначені переговори з керівництвом; дружина стверджує, що жодних переговорів заплановано не було і Владіслав із озброєними людьми намагався проникнути до офісу.

У результаті зав’язалася перестрілка: 2 охоронців офісу було вбито, семеро людей дістали поранення, 30 осіб затримали, зокрема Владіслава Бакальчука. Спочатку його звинувачували у вбивстві, самоправстві, замаху на вбивство та замаху на працівника правоохоронного органу, проте згодом усі обвинувачення з нього зняли.

Паралельно з корпоративним розвивається й сімейний конфлікт Бакальчуків. Того дня, коли Владіслав зустрівся з Кадировим, його дружина оголосила про початок процесу розірвання шлюбу, а наприкінці липня 2024 року офіційно подала позов про розірвання шлюбу. У квітні 2025 року Савеловський районний суд Москви ухвалив рішення щодо поділу майна подружжя: 1-відсоткову частку Владіслава у Wildberries передали Тат’яні, яка стала 100-відсотковою власницею компанії. Також Тат’яна відмовилася від прізвища чоловіка і знову стала Тат’яною Кім.

Ім’я сенатора від Республіки Дагестан і мільярдера Сулєймана Кєрімова неодноразово згадувалося у зв’язку з компанією Russ. За даними низки російських ЗМІ, саме він може бути кінцевим бенефіціаром групи. Тобто внаслідок угоди з Wildberries він міг отримати вплив на найбільший російський маркетплейс. Сам Кєрімов подібні заяви не коментував.

У липні 2024 року журналісти телеканалу «Дождь» із посиланням на джерела стверджували, що саме Кєрімов познайомив Тат’яну Бакальчук із керівником адміністрації президента Антоном Вайно та організував її зустріч із Владіміром Путіним.

Оскільки Владіслав Бакальчук у корпоративному конфлікті заручився підтримкою Рамзана Кадирова, Сулєйману Кєрімову в боротьбі за Wildberries довелося протистояти главі Чечні. На кону стояла половина акцій компанії, яку Владіслав Бакальчук міг би отримати в разі розлучення з Тат’яною, що зовсім не входило в плани Кєрімова.

У результаті Бакальчук програв боротьбу за компанію, але Кадиров не відступив. Він звинуватив Кєрімова у спробі організувати вбивство та оголосив йому кровну помсту. Сенатор навіть був змушений сховатися в секретному бункері на Воробйових горах і не з’являвся в публічних місцях. Від помсти Кадирова Кєрімов зрештою відкупився, заплативши йому 1,8 млрд доларів, писала «Новая газета». Сума була порівнянна з чистим прибутком компанії Wildberries за два роки. Джерело видання «Новая газета» підтвердило й те, що рішення про «компенсацію» ухвалював особисто Путін, який у конфлікті Кадирова та Кєрімова, по суті, виступив у ролі третейського судді.

Публічно Кремль тримався осторонь цього конфлікту. Прессекретар Путіна Дмітрій Пєсков кілька разів заявляв, що адміністрація президента не втручається в корпоративний спір і сімейний конфлікт Бакальчуків, а злиття компаній — це бізнес-процес, а не питання компетенції Кремля.

Після відходу багатьох західних брендів у 2022 році російський уряд легалізував паралельний імпорт окремих категорій товарів, дозволивши ввозити їх без згоди правовласників. Wildberries стала одним із головних майданчиків, через які західні марки продавалися в Росії. За Тат’яною Кім тоді закріпилося прізвисько «королева сірого імпорту», хоча йшлося переважно про легальний паралельний імпорт, а не про контрафакт.

ЗМІ неодноразово звертали увагу на те, що на Wildberries можна було знайти товари подвійного призначення й військове спорядження, а також комплектуючі для дронів і оптоволокно.

Фактично це підтвердила й українська сторона. Володимир Зеленський пояснив удари 18 липня наявністю в логістичних центрах деталей для виробництва безпілотників.

Унаслідок цих атак, за даними російської влади, загинули вісім осіб, а кількість постраждалих обчислюється десятками. Сама Кім назвала те, що сталося, «жахливою ніччю» і нині займається організацією допомоги сім’ям загиблих та поранених, а також розробляє комплекс заходів на підтримку постраждалих бізнесменів, які зберігали свої товари на складах Wildberries.

Компанія поки що не називала суму збитків. За оцінками експертів, відновлення складів обійдеться у 30 млрд рублів, а втрати бізнесменів оцінюють щонайменше у 150 млрд рублів. Wildberries формально не зобов’язана відшкодовувати збитки: кілька тижнів тому до договору внесли зміни, згідно з якими маркетплейс не несе відповідальності за атаки БПЛА.

Бізнесмени не сумніваються, що атаки українських дронів на логістичну інфраструктуру Wildberries триватимуть і зачеплять не лише склади під Москвою.

Деякі російські Telegram-канали поширили інформацію про те, що Тат’яна Кім шукає захисту для своїх об’єктів на найвищому рівні та пропонує включити логістичні хаби компанії до переліку стратегічних об’єктів, щоб прикрити їх підрозділами армійської ППО.

Офіційні російські та білоруські джерела цитуються виключно з інформаційною метою. Оприлюднені ними відомості можуть містити ознаки дезінформації або бути інструментом пропаганди.